Читати книгу - "Друга одіссея"

би, якби Чандра підійшов до повітряного люка чи вимкнув детектор диму. Та він надто соромився визнати, що має людські слабкості; тож тепер більшість часу спілкується з Еалом.

Флойд натиснув паузу й перестав записувати повідомлення. Може, не надто чесно сміятися з Чандри, хоча подекуди важко опиратися спокусі. За останні кілька тижнів виявилися різні особистісні дрібні вади; було навіть кілька серйозних сварок без очевидної причини. І якщо вже на те пішло, як поводився він сам? Чи доктор Флойд завжди поза критикою?

Він досі не певний, чи правильно вчинив із Керноу. Флойд не сподівався, що кремезний інженер за якихось умов зможе йому сподобатися чи він насолоджуватиметься громовим голосом Вальтера, а проте його ставлення до Керноу змінилося з байдужої толерантності до шанобливого захвату. Росіяни обожнювали інженера не в останню чергу через те, що їхня улюблена пісня «Полюшко-поле» у його виконанні доводила їх мало не до сліз. А в одному випадку, як відчував Флойд, обожнення перетворилося на щось більше.

— Вальтере, — обережно почав він. — Я не впевнений, що це моя справа, але є одне особисте питання, яке хочу з тобою обговорити…

— Коли хтось каже «це не моя справа», зазвичай так воно і є. У чому річ?

— Якщо відверто, маю на увазі твою поведінку з Максом.

Запала крижана тиша, протягом якої Флойд уважно роздивлявся невиразні візерунки на протилежній стіні. Потім Керноу відповів привітним, але незворушним тоном:

— Мені здавалося, що Макс уже повнолітній.

— Не змінюй тему, ти знаєш, про що йдеться. Щиро кажучи, я переживаю не за Макса, а за Женю.

Керноу здивовано роззявив рота:

— Женя? Вона тут до чого?

— Як на освічену людину ти не надто кмітливий, щоб не сказати тупуватий. Звісно, ти розумієш, що Женя закохана в Макса. Чи ти не помітив, як вона дивиться, коли ти його злегка обіймаєш?

Флойд не чекав колись побачити присоромленого Керноу, але, очевидно, його зауваження влучило в яблучко.

— Женя? Я думав, усі жартують… Вона така тихенька мишка. І всі так захоплювалися Максом, щойно стало відомо про їхні взаємини, навіть Катерина Велика. Ну… думаю, мені варто бути обережнішим. Принаймні коли Женя поруч.

Запанувала тривала тиша, а відтак атмосфера між ними знову потеплішала. Потім, очевидно, воліючи показати, що не залишилося жодного гіркого осаду, Керноу додав звичайним тоном:

— Знаєш, я часто думаю про Женю. Пластичні хірурги, звісно, постаралися над її обличчям, але не змогли прибрати усі ушкодження. Шкіра так неприродно натягнута, не пам’ятаю, щоб хоч раз бачив, як вона щиро сміється. Можливо, саме тому я уникаю дивитися на неї. Пробачиш мені таку естетичну чутливість, Гейвуде?

Навмисно офіційне «Гейвуде» сигналізувало про доброзичливість, а не про ворожість, отож Флойд і собі пом’якшив тон:

— Можу задовольнити твою цікавість. Вашинґтон нарешті надіслав факти щодо походження її травми. Здається, вона потрапила в жахливу авіакатастрофу, і їй пощастило відновитися після опіків. Для нас це неабияка таємниця, проте літаки Аерофлоту не падають.

— Бідолашна дівчина. Я здивувався, що вони пустили її в космос, але, напевно, вона єдина, хто мав достатню кваліфікацію серед їхніх людей, коли усунули Ірму. Співчуваю Жені — крім фізичних поранень, то мав би бути жахливий психологічний шок.

— Певен, так і було, але вона змогла повністю відновитися.

«Ти ніколи не скажеш правди», — подумав Флойд. Після їхнього несподіваного зближення під час перельоту в атмосфері Юпітера між Женею та Гейвудом назавжди залишився зв’язок — не кохання, але ніжність, яка часто триває довше.

Флойд несподівано відчув вдячність до Керноу; інженер, очевидно, здивувався його турботі про Женю, але не став копирсатися глибше чи якось використовувати це на свій захист.

А якби використав, хіба це було б нечесно? Тепер, коли з часу розмови минуло кілька днів, Флойд почав міркувати, чи такими вже добрими були його наміри. Зі свого боку, Керноу залізно додержувався обіцянки: на чуже око могло навіть здатися, що він навмисно ігнорує Макса, принаймні, коли Женя поруч. До неї ж самої Вальтер почав виявляти більшу приязнь, трапилося навіть кілька випадків, коли він змусив її голосно сміятися.

Тож втручання виправдало себе, хоч би якими мотивами його пояснювати. Хай навіть, як підозрював Флойд, це була таємна заздрість до будь-яких приязних гомо- чи гетеростосунків.

Палець потягнувся до вимикача, але нитка думки урвалася. Неочікувано Флойд уявив свій дім і родину. Заплющивши очі, він згадав вечірку на честь дня народження Кріса: дитина задуває три свічки на торті за 24 години й мільярд кілометрів тому. Він так часто крутив це відео, що вивчив його напам’ять до найдрібніших деталей.

Чи часто Керолайн програє його повідомлення Крісу? Чи достатньо старається, щоб хлопець не забув батька? Або ж, можливо, він дивитиметься на Флойда як на незнайомця, коли той повернеться додому, пропустивши ще один день народження власного сина? Тепер Флойд майже боявся про це запитувати.

Він не міг обвинувачувати Керолайн. Для нього до їхньої зустрічі зосталося лише кілька тижнів. Але вона постаріє на два роки, доки він спатиме мертвим сном, подорожуючи між світами. Бути молодою вдовою, навіть тимчасовою, це дуже важко.

Флойд подумав, чи не підхопив він часом одну з корабельних болячок: він рідко почувався таким розчарованим, навіть нещасним. «Мандруючи крізь прірви часу й простору, я можу втратити свою родину — і все марно. Я не досяг нічого; хоча й досяг своєї мети, але сама мета залишилася недосяжною, непробивною стіною суцільної темряви» — такі думки краяли йому серце.

І знову скрикнув Девід Боумен: «О Господи! Там повно зірок!»

Розділ 29. З’ява

Остання Сашина редакторська стаття до стінгазети:

РОСЛІШ № 8

Тема: Товарішч.

До наших американських гостей:

Відверто кажучи, друзяки, я не пам’ятаю, коли до мене зверталися цим словом. Для кожного росіянина двадцять першого століття це слово символізує броненосець «Потьомкін», кепки та червоні прапори, а також Владіміра Ілліча, який звертається до робітників зі східців залізничного вагона.

У часи мого дитинства ми зверталися один до одного «братєц» і «дружок», на ваш вибір.

Товариш Ковальов

Флойд досі сміявся з цього допису, коли Василій Орлов приєднався до нього, пропливаючи через вітальню — оглядовий майданчик на шляху до капітанського містка.

— Мене справді дивує, товаріщ, коли це Саша встигає вчити ще щось, окрім інженерної фізики. Ковальов завжди цитує поеми та п’єси, про які я навіть не чув, і він розмовляє кращою англійською, ніж ну… Вальтер.

— Тому що він переключився на науку. Саша, мовляв, біла ґава. Його батько є викладачем англійської мови з Новосибірська. Російська