Читати книгу - "Таємниче життя дерев"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зі статистичного погляду більшість видів дерев потенційно можуть ставати дуже старими. На ділянці мого лісництва, де відбуваються «природні поховання», покупці того чи того дерева знову й знову запитують мене, до якого віку може дожити їхній екземпляр. Клієнти здебільшого вишукують дуби чи буки, а їхній стандартний вік, відповідно до наших нинішніх знань, налічує чотириста-п’ятсот років. Утім, чого варта статистика, коли йдеться про один-єдиний випадок? Так само як і в нас, людей, — а нічогісінько. Адже наперед окреслений шлях дерева одного дня може змінитися з багатьох причин. Його стан здоров’я залежить від того, наскільки стабільним є ліс як екосистема. Температура, вологість та освітлення ніколи не мали б різко змінюватися, бо в дерев дуже повільна швидкість реакції. Та навіть якщо всі зовнішні обставини оптимальні, то комахи, гриби, бактерії й віруси постійно вичікують свого шансу, щоб урешті-решт завдати удару. Здебільшого їм щастить тільки тоді, коли дерево втрачає баланс. У нормальному стані воно точно розподіляє свої сили. Більшу частину використовує на щоденне життя. Дерево мусить дихати, «перетравлювати» харчі, забезпечувати грибів-друзів цукром, щодня потрохи рости й тримати напоготові таємний резерв для оборони від шкідливих організмів. Цей резерв можна активувати в будь-який момент і залежно від виду дерева він містить низку захисних речовин, які мають відповідні антитіла. Це так звані фітонциди з антибіотичною дією. У цій сфері проведено дуже багато експериментів. Ленінградський біолог Борис Токін іще 1956 року описав таке: якщо до краплі води, що містить найпростіші організми, додати краплю подрібнених голок смереки чи сосни, то ці істоти будуть убиті за менш аніж одну секунду. У тому самому дослідженні Токін описує, що через фітонциди, які виділяє глиця, повітря в молодих соснових лісах практично стерильне{43}. Отже, дерева здатні по-справжньому дезінфікувати своє оточення. Але це ще не все. Горіхи волоські разом з компонентами свого листя протидіють комахам, і настільки ефективно, що звідси виникає чітка рекомендація для усіх садівників: якщо ви бажаєте встановити затишну лавочку, то зробіть це під кроною горіха. Саме тут є найменші шанси, що вас покусають комарі. Фітонциди хвойних дерев можете відчувати особливо добре: це ароматний лісовий запах, який вельми інтенсивно відчутно в спекотні літні дні.
Якщо ж старанно врівноважений баланс сил для оборони та розвитку втрачено, то дерево може захворіти. Наприклад, причиною є смерть сусіднього дерева. Відтак на крону раптово потрапляє багато світла й розвивається жадоба збільшувати інтенсивність фотосинтезу. Без сумніву, це цілком розумно, адже така нагода випадає раз на століття. Дерево, що раптом опиняється в сонячному промінні, полишає всі свої справи й зосереджується виключно на рості власного гілля. Зрештою, воно мусить так діяти, оскільки всі товариші навколо чинять так само, отож прогалина знову закриється через короткий (для дерев) проміжок часу — приблизно двадцять років. Паростки швидко довшають, за рік збільшуючись замість кількох міліметрів до п’ятдесяти сантиметрів. А це коштує багато енергії, котрої тепер бракує на оборону від паразитів та недугів. Якщо дереву пощастить, то все буде добре й після закриття прогалини його крона збільшиться. А тоді воно знову зробить перерву й стабілізує свій особистий баланс сил. Та лихо, якщо в одурманеного швидким ростом дерева щось піде не так. Гриб, який непоміченим прослизне через обрубок гілки й по мертвій деревині помандрує в стовбур, короїд, що, випадково куснувши підкорювача хмар, зрозуміє, що той не має жодної протидії — ось тоді вже все втрачено. Стовбур, котрий, як здається, аж дихає здоров’ям, заражається все дужче, бо йому забракло енергії для мобілізації захисних сил. Перші наслідки таких атак видно на кроні. У листяних дерев раптово відмирають іще недавно сповнені життя верхні паростки й угорі стирчать грубі цурпалки без бічних гілочок. Хвойні дерева передусім реагують зменшенням кількості голок, що утворилися в різні сезони. Наприклад, хворі сосни часто мають не три, а одне-два покоління шпильок на гіллі, що зумовлює суттєве прорідження верховіття. Крім того, у смерек додається ще й «ефект сріблястого дощику», через який гілочки кволо звисають з великих галузок. Згодом на значних ділянках стовбура розтріскується кора. А потім усі процеси суттєво пришвидшуються. Наче повітряна куля, на верхівці якої відкрили клапан, крона в процесі свого відмирання опускається все нижче, оскільки мертві гілки під час зимових ураганів відламуються. У смерек це видно ще краще, бо горішній засушений краєчок таких
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниче життя дерев», після закриття браузера.