Читати книгу - "Співучасть у злочині"

США вбивство свого вітчима М. Останні погодилися, і вони втрьох, розподіливши функції, зорганізувались у стійке об’єднання — організовану групу.

17 вересня 2002 р. вони заманили М. до гранітного кар’єру, де Є. із засідки двічі вистрелив у потерпілого з мисливської рушниці, але поранений М. зумів утекти. 25 жовтня 2002 р. Є. виготовив із цієї рушниці обріз, який зберігав і носив при собі. Наступного дня А. та Є. за попередньою змовою, на виконання замовлення Л., під’їхали до будинку М., де Є. двома пострілами з обрізу вбив потерпілого.

У касаційних скаргах засуджені та їх захисники, заперечуючи існування організованої групи, просили скасувати вирок у зв’язку з неповнотою досудового і судового слідства.

Оцінюючи суб’єктивну сторону складів злочинів, суд послався на те, що Л., будучи зацікавленим у смерті М., доручив вбити потерпілого за винагороду, а ті, погодившись із пропозицією замовника, після невдалої спроби позбавити М. життя, продовжували здійснення свого злочинного наміру. Отже, суд мав підстави для висновку про наявність угоди між цими особами, яка й визначала їх злочинну поведінку.

Що ж стосується висновку суду про те, що засуджені зорганізувалися в організовану групу для вчинення цього злочину і діяли в її складі, то з ним погодитися не можна.

Судом установлено, що Л. дійсно давав й А. гроші на виконання злочину, інформував їх про характер роботи потерпілого і маршрути його пересування, а також розробив план виконання замовлення. Проте зазначені обставини самі по собі не можуть бути ознаками такої форми співучасті, як організована група. У цьому випадку вони лише характеризують угоду як форму попереднього порозуміння між замовником і виконавцями умисного вбивства, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо її учасники зорганізувались у стійке об’єднання попередньо, тобто ще до моменту виконання об’єктивної сторони конкретного злочину. Суд же таких даних у вироку не навів. Немає їх і в матеріалах справи.

Суд установив, що саме Є. й А., давши згоду на виконання вбивства потерпілого за винагороду, попередньо узгоджували один з одним свої дії і в такий спосіб в обох випадках діяли вдвох; роль же Л. обмежувалася замовленням убивства та розробленням плану його виконання.

За таких обставин злочинні дії Є. й А. як співвиконавців убивства слід кваліфікувати за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а Є. — ще й за ч. 1 ст. 263 цього Кодексу; дії ж Л. (замовника) потрібно розцінювати як організацію вчинення злочинів і кваліфікувати за ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Жодних даних, які давали би підстави для висновку про вчинення цих злочинів у складі організованої групи, суд не мав. Тому його посилання на ч. 3 ст. 28 КК є безпідставним і підлягає виключенню з вироку.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційні скарги засуджених та їх захисників задовольнила частково, вирок змінила, виключивши із нього висновок суду про те, що засуджені вчинили злочини у складі організованої групи, та кваліфікацію їх дій за ч. 3 ст. 28 КК, і визнала, що Є. й А. засуджені за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 і п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а Є. — ще й за ч. 1 ст. 263 цього Кодексу; Л. — за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК та за сукупністю злочинів до раніше призначених судом покарань[184].

Співучасть за попередньою змовою групою осіб може виявлятися як у вигляді співвиконавства[185], так і у вигляді співучасті з розподілом ролей. Як свідчить практика, якщо випадкова група залишається вчасно не викритою, то вона продовжує свою злочинну діяльність, поступово трансформуючись у групу осіб, які вчиняють злочини за попередньою змовою. Угода між співучасниками повинна бути досягнута до початку виконання об’єктивної сторони злочину. Початком здійснення об’єктивної сторони складу злочину є замах. Саме на цій стадії розвитку злочинної діяльності відбувається безпосереднє посягання на об’єкт. Отже, домовленість, що відбулася до моменту замаху на злочин, варто вважати попередньою[186]. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей[187]. Попередня змова може стосуватися як окремих моментів вчинення злочину, так і посягання в цілому. Як зазначає М. Г. Іванов, групу осіб за попередньою змовою характеризує більш тісний суб’єктивний зв’язок співучасників, ніж у групі, створеній без такої змови[188]. Саме вона й обумовлює більш високій ступінь небезпечності такого групового посягання[189]. Така злочинна група є більш організованою, є яскраво вираженою її антигромадська установка. Ця форма співучасті підвищує