Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

156
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 115
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 15

Софія була впевнена, що від хвилювання ось-ось втратить свідомість. Легеням не вистачало повітря. Вона б відкрила вікно, але кожний сантиметр тіла покрили сироти.

Дівчина переодягнулася у рожеву нічну сорочку з мереживом по краях і походила кімнатою. Врешті, спинилася біля вікна. Притиснула долоню до холодного скла і почала тарабанити по ньому пальцями. З іншої сторони бився дрібний дощ.

– Софіє…

Дівчина повернулася і подивилася на чоловіка, який зайшов, щільно закривши за собою двері. Тепер у її спальню не проникало світло з вітальні й кімнату лише слабо освітлював вуличний ліхтар.

Чоловік підійшов до неї та став поряд. Від аромату його парфуму, у неї залоскотало язик. Доки він наближався, дівчина жадібно дивилася на його оголений торс. Широкі плечі, вузька талія, сильні руки. На животі не було ніяких кубиків преса. Але і ні каплі жиру. Він був жилястим і підтягнутим. На грудях росло волосся, яке звужувалося донизу і ховалося у штанах, які були підозріло підняті у найпікантнішому місці.

Помітивши це, Софія відвела очі до вікна.

– Починає дощити, – сказала перше, що прийшло їй в голову.

– Я помітив, – відповів.

Він не торкався її, але стояв настільки близько, що вона шкірою вловлювала жар, який виділяло його тіло. Одна її частина хотіла притиснутися до цього жару і погрітися. А інша… А інша, боялася згоріти.

Від надлишку емоцій, дівчина поривчасто вдихнула. Це привернуло увагу Дениса.

– Ну, що? Приступимо? – запитала і кинулася до ліжка.

Чоловік, зі сміхом, її перепинив. Взяв за руки й повернув до себе обличчям. Опустив її долоні, й пальцями потягнувся доверху. Спершу торкнувся її зап’ясть, тоді ліктів, погладив подушечками плечі й спинився там, де лежали бретельки сорочки. Просунув під них великі пальці та попестив ключиці.

– Гарна сорочка.

– Купила кілька таких спеціально для цієї поїздки, – зізналася.

Він злегка пересунув пальці й бретельки впали з плечей. Його руки сковзнули по її спині та лягли на талію. Чоловік повільно потягнув її до себе. Софія зробила маленький, обережний крок. Але цього вистачило, аби притиснулась до його оголеного торса.

Така близькість хвилювала. Однак ще більше її знервував збуджений член, що крізь штани впирався їй у живіт. Все це настільки вибило її з колії, що дівчина знову почала ляпати якісь дурниці:

– Я не буду повністю роздягатися. Тому вже зняла трусики.

– Що? – намагаючись стримати сміх, перепитав він і відхилився.

– Ну, я подумала, – говорила, тарабанячи по його плечах пальцями, точно так само, як робила це перед цим по склі, – що якщо буду без трусиків, то не доведеться скидати сорочку.

Денис ледь не розсміявся, не розуміючи, як її логіка пов’язала одне з іншим.

– Ну, мені штани зняти доведеться, – проказав з усмішкою.

– Я розумію, – серйозно кивнула.

– Зробити це зараз? – запропонував.

– Так. Мабуть, так.

Він знову усміхнувся. Однією рукою стягнув з сідниць штани донизу і ногою відкинув їх у сторону.

Дівчина повільно опустила погляд і ахнула.

– Ну, і як тобі? – весело запитав, коли тиша затягнулася.

– Я не знаю, – задихаючись проказала. – Можу сказати лише те, що він товстіший, ніж те, чим роблять УЗД.

Денис хмикнув. Що-що, а такого сумнівного компліменту він точно не чекав.

– Це все, що ти про нього думаєш?

Дівчина примружила очі. «Якщо вже випала така можливість, – думала вона, – то потрібно роздивитися все, як слід».

– Вперше бачу таке на власні очі, – нарешті проказала. – Це ти мені скажи, що думати.

– Можливо я тебе здивую, але це єдиний член, який я бачив в реальності. То ж мені, як і тобі, ні з чим порівнювати.

Вона лише стримано кивнула на його жарт. Підвести очі й зустрітися поглядом з чоловіком, дівчина боялася. Вниз вона вже надивилася. А витріщатися у бік, їй здавалося безглуздям. То ж, Софія втупилася поглядом у його губи та підборіддя.

– Ми будемо цілуватися? – раптово запитала.

– Не зрозумів…

– Ну, у фільмах і книгах герої, у таких випадках як наш, не цілуються.

– А ти хочеш, щоб я тебе цілував? – прошепотів, ледь торкаючись її губ своїми губами.

– Дуже хочу.

Він теж цього хотів. Трішки повернув голову і притиснувся до дівочих вуст. Спершу ніжно, лише легко натискаючи. А тоді пристрасніше, намагаючись просунути язик їй в рот.

Софія, з якимось відчаєм, відповідала на поцілунок. Чомусь в порівнянні з тим, що робив чоловік, її рухи були млявими та невпевненими. Врешті, саме вона розірвала поцілунок і схилилася на бік, безмовно благаючи торкнутися губами її шиї. Денис слухняно виконав її бажання. Пройшовся язиком від її підборіддя до вушка і повільно видихнув у нього. Поцілував ямку за мочкою, і лише після цього легко відтягнув зубами шкіру на шиї.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 33 34 35 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед для Ворона, Селена Рейні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мед для Ворона, Селена Рейні"