Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"

— Ах, навчання…

Значить, вони вважають себе вправі вчити жалюгідних людей. Напевно, як більш давні та розумні істоти, не інакше.

Ярослав міцно вчепився в рукоять меча, підняв його над головою і, похитуючись, пішов до дракона.

Етль помилувався на нього, схиливши набік голову, помахав кінчиком хвоста, трошки подумав, оцінив ступінь осудності хлопця, підстрибнув і злетів, піднявши над площею пил. З божевільними та неврівноваженими магами він вважав за краще не зв'язуватися.

— Повернися, гад! — зарепетував Ярослав, прокашлявшись. Він навіть мечем трохи помахав. Потім той вирвався з рук і впав на бруківку, дивом розминувшись з ногами хлопця.

Дракон покружляв над бібліотекою, але повертатися не став. Зрозумів, що спокійно подумати не дадуть.

— Ти все одно повернешся! Ти живеш тут! Я тебе бачу! Я примушу тебе зі мною поговорити!

Погрози дракона чомусь не налякали.

— Сволота чорна, — додав хлопець, спостерігаючи, як дракон відлітає кудись у бік схожих на скло гір.

З поразкою довелося змиритись. Поки що. Нікуди дракон від бібліотеки не подінеться. Він тутешній сторож, а до обов'язків дракони ставляться дуже відповідально.

Ярослав сумно зітхнув, підняв з землі товстелезний фоліант, прилаштував на плечі меч і покинув площу. Затримувати його ніхто не став. Навіть патруль в особі двох бравих вояк не ризикнув зв'язуватися з хлопцем, який не побоявся кричати на дракона. Мало яка світла ідея відвідає його голову наступної миті. Раптом вирішить, що у втечі дракона винні саме вартові, що дракон представників патруля соромиться, або не платить податки. Тим паче у нього був меч. Та й книга, в крайньому випадку, цілком могла пригодитися як зброя. Товста, із металевими прикрасами на обкладинці, формату А-4.