Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Глава 9-1

Круп'є почовгали до бару, служба безпеки і Олексій перебазувались на диван в хол. Дінка відчула на шиї гаряче дихання і знову спробувала відірвати руку від своєї талії. Але тут друга рука ковзнула по стегну, і вона виявилася повністю притиснута до Доміна, і чим більше пручалась, тим більше темнів спрямований на неї погляд.

— Я попросив би тебе не соватися, — хриплувато сказав він, — я реагую відповідно.

— Максиме, я тебе прошу, ну будь ласка, — вона мало не плакала, — мені тут ще працювати.

— Діно, — дихання вирівнялось і хрипоти в голосі поменшало, — ти не вважаєш ненормальним вдавати, ніби нічого не сталося? Дитячий садочок, чесне слово. Я шкодую тільки про те, що наговорив, а не про те, що зробив, і пропоную зараз поїхати до мене, так би мовити, закріпити результат.

Дінка покрилася густим рум'янцем і навіть рот відкрила, дивлячись на нього з таким здивуванням, що той розтиснув пальці і випустив її з кільця рук.

— Що таке, Діна, чому ти дивишся на мене, як на фокусника?

— Максе, як би це сказати… розумієш, я не зовсім пам'ятаю... Ці препарати, що ти мені вколов ...

— Діна, там не було нічого особливого, я навіть дозу брав мінімальну. Тільки не кажи, що нічого не пам'ятаєш.

Дінка майже винувато глянула на Доміна і кивнула. Той прихилився плечем до стіни, перегороджуючи Дінці вихід і, свердлячи її очима, сказав досить жорстко:

— Послухай, досить робити з мене ідіота, я поки ще можу відрізнити, в якому стані піді мною жінка.

Дінка знову залилася фарбою, скільки це триватиме, він що, знущається? Три тижні, вона знає цього чоловіка всього три тижні, і вони вже ведуть такі розмови ...

— Як хочеш, — вона зітхнула, — можеш мені не вірити. Але спогади у мене про наше ...

— Близьке знайомство, — послужливо підказав Домін, Дінка знову спалахнула.

— Нехай буде близьке знайомство, так ось, спогади у мене змащені і нечіткі. Я немов осторонь була, можеш вірити, можеш ні. Я прийшла в себе, коли прострелило ребро, напевно, ти невдало мене притиснув.

— Я дуже сильно навалився на тебе, — не дуже ввічливо зауважив Домін.

— До речі, якщо я чомусь там завадила, вибач, — спробувала сказати уїдливо, щоб хоч якось утриматися, балансуючи на самому краю.

— Не варто, — в тон їй відповів Домін, — то якраз був фінал.

Це вже було занадто. Щоки запалали як сигнальні вогнища, мабуть, їй на роду написано до кінця своїх днів тепер ходити з червоним обличчям. Ну чому в дитинстві, коли вона читала книгу «Вождь червоношкірих», передчуття їй нічого не підказало?

— Ти, звичайно, дуже мило червонієш, моя дівчинка, але мене наша розмова починає втомлювати. Якби я побачив, що ти проти, я не став би продовжувати, я не насильник, Діна, якщо ти не помітила.

— Думай що хочеш, Макс, — зітхнула вона, — я не можу змусити тебе мені вірити.

Домін зморщив лоба і спантеличено дивився на Дінку. Він явно засумнівався. Ось дурна, треба було все-таки стояти на тому, що вона взагалі нічого не пам'ятає, а значить нічого і не було, гляди і пронесло б ...

— Можливо, це якась індивідуальна реакція?

— Ми з Вороном, коли він у мене пістолет відбирав, ще головами один об одне вдарилися, — з готовністю повідомила Дінка.

— Отже, все твої підколки...? — він примружився.

— Просто хотілося тебе позлити, — зітнула Діна.

Він захопив її руку, притягнув до себе, а сам знову почав дихати десь в області шиї.

— Ну то й біс з усім цим. Я весь час думаю про тебе, Діно. Твій запах мене з розуму зводить, навіть коли ти не поруч, я його пам'ятаю ...

— Звичайно, Домін, — Дінка відсунулася далі, — ти ж не склеротик. Звичайно пам'ятаєш, це був твій гель для душу, правда жіночий, ти можеш облитися ним з ніг до голови, можеш ходити з ним по дому і нюхати скільки влізе. Хочеш, я куплю тобі ще?

Домін відкинувся на стінку і застогнав, розтираючи долонями обличчя.

 — Діна, ти взагалі можеш говорити серйозно? Я намагаюся порозумітися з тобою, ти не йдеш у мене з голови, я веду себе, як пацан в самий пік перехідного віку, а тобі аби побавитись.

Все вірно, і це єдиний спосіб для неї зберегти хоч якесь самовладання. Спробуй міцно стояти на ногах, якщо чортів Горець в'ється навколо, дихає в шию, гладить спину, нехай вона навіть міцно перебинтована. А хочеться просто зависнути на його шиї і справді послати все до біса... Дінка згребла себе в купу і прийняла стурбований вигляд.

 — Навіть не знаю, чим тобі допомогти, Максе. У мене зі знайомих лікарів тільки зубний технік, він відкрив кабінет в моєму будинку, в підвалі. Навряд чи він лікує сексуальні розлади, але якщо хочеш, я попитаю.

Домін вперся лобом їй в плече і засміявся. А вона не могла і не хотіла ворушитися, в цьому відчувалось щось інше, чого між ними ще не було, і Діна боялась це нове злякати. Прямо перед нею була потилиця, на яку дуже хотілося покласти руки, що навіть шкіра на долонях свербіла. Вона про всяк випадок зціпила їх за спиною.

— Дінка, — він вперше так її назвав, — я коли-небудь вкорочу твій довгий язичок.

— Нічого, я вивчу мову жестів. Я вже знаю один, хочеш покажу?

— Не треба, — він схопив її за руку, поспішно опустив вниз і озирнувся по сторонах, — я вже й так досить ославився.

Вони стояли впритул, він тримав її руку в своїх, і Дінка мовчала, не відчуваючи в собі сили вимовити бодай слово. Вона розуміла, що потрібно відняти руку, продовжити або взагалі закінчити розмову, все одно за підсумком безглузду і безрезультатну.

Вона не прийме його пропозицію і нікуди не поїде, а якщо Максим почне наполягати, вони знову посваряться і наговорять одне одному гидоти. Треба якось викручуватися, щось робити, але робити нічого не хотілося, а хотілося притулитися і стояти, вдихаючи його запах, з закритими очима. Першим видихнув Домін.

Він знову розвернувся до неї і, так і не випускаючи її руки, сказав зовсім іншим тоном, дуже серйозно і навіть суворо. А залізобетонний Горець теж, виявляється, був під напругою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍