Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

-Якщо хочеш і на далі працювати у моїй компанії, то тримай свої руки при собі,- Назару зовсім не сподобалася поведінка його працівниці.

-А чим Діана краща за мене?  Може я більш вам сподобаюся чим вона,- Леся знову підійшла до Назара і знову хотіла застебнути ґудзика і водночас спокусливо проводячи своїм язиком по своїй верхній губі,- Діана простушка, а я…

-Тебе звільнено,- крикнув на неї Назар,- ей Миколай…

-Так Назаре Вікторовичу,- до нього підбіг начальник охорони, що стояв тут у холі розмовляючи з іншими працівниками.

-Прослідкуй за тим, що її звільнили,- і Назар поспішив на вихід.

-Слухаюся Назаре Вікторовичу,- сказав у слід начальник охорони,- чим ти так розгнівала його, що тебе прямо з роботи звільнили?

-Він ненормальний,- і Леся зухвало задравши голову пішла до бухгалтерії збирати свої речі.

  Назар вийшов на вулицю і саме в той час до компанії вже підходив Влад.

-На тебе автогонщик і справді подав до суду за нанесення тілесних ушкоджень,- Влад повідомив про це друга щойно дізнавшись.

-Як мене цей автогонщик вже дістав. Але про нього потім, мене зараз цікавить Діана. Вона мала приїхати і ми мали зустрітися. А її чомусь не має, телефоную, а вона не відповідає.

-Дивно,- Влад знизив плечима,- я її машину бачив на автостоянці, ну ту, що ти подарував.

-А де ж вона тоді сама?-задався питанням Назар та знову хотів набрати Діану і саме в цей момент його телефон задзвенів,- слухаю.

-Вітаю тебе Назаре, це Олександр Григорович тобі телефонує. Думав, що я не дізнаюся, що це ти мене намагаєшся розорити. Зізнаюся, що для мене це несподівано.

-Що далі?- Назар дав знак Владу, щоб той йшов за ним.

-У мене твоя чи то дівчина чи то коханка, точно і не знаю. Діаною звуть. Знаєш таку?

-Не смій її чіпати,- крикнув у слухавку Назар піднімаючись ліфтом разом з Владом до свого кабінет,- чого ти хочеш?

-Щоб ти повернув мені документи, які ще в тебе лишаються, ну ті самі, що ти якимось чином викрав у мене. А ще хочу, щоб ти припинив мені створювати проблеми,- Олександр Григорович почав нервувати.

-Згоден, куди нести, кажи адресу.

-Якщо ти відразу ось так погодився це означає, що ця дівчинка має для тебе неабияке значення.

-Не смій її чіпати. Ти чув мене? Це наші з тобою справи і будемо вирішувати їх у двох. Чув мене?

-Чую, її життя залежить від тебе. Чекаю з нетерпінням нашої зустрічі Назаре.

  Назар відключився та швидко все переповів Владові відмикаючи свій сейф у якому зберігалися компрометуючи документи. Та Влад трохи подумавши сказав.

-Треба звернутися до поліції.

-Ти хочеш, щоб Діану вбили чи як?

-Я навпаки хочу зберегти ваше життя, бо впевнений, що цей Олександр Григорович вас живими не відпустить. Не та він людина, щоб просто зробити обмін і на тому все. Він тісно зв’язаний з криміналом і тому вбити вас обох для нього нічого не варто. А коли ми залучимо поліцію, то ми його знищимо і врятуємо ваші життя. Я дізнався, що поліція давно на нього відкрила полювання. У мене є знайомі і зараз я все організую.

-Не хотів би я сюди вмішувати поліцію та мабуть зробимо, як ти кажеш. Не хочу ризикувати життям Діани,- Назар погодився з другом, бо знав, що це правильне рішення.

  Влад все швидко організував. Зателефонував знайомому начальнику поліції і той приїхав зі своїми людьми.

-Ми на твоє тіло на клеїмо мікрофонів, це такі маленькі жучки. І не переживай, їх важко помітити, бо вони ну, дуже дрібнесенькі, а мають неабияку сильну потужність. Сучасна технологія на місці не стоїть, і щодня радує нас новими винаходами,- сказав поліцейський Назарові готуючись до спец операції,- головне види себе спокійно і знай, що ми поруч. Треба вивести його на відверту розмову, щоб він зізнався у своїх хоч яких-небуть злочинах. Хоча викрадення людини це вже тяжкий злочин.

-Зроблю все як треба,- Назар виглядав впевнено,- його зізнання будуть беззаперечними доказами, які я так намагався зібрати і чомусь ніяк не виходило. Я хочу щоб він зізнався, що вбив мого батька та силою забрав його частку у спільно заснованій компанії.

-Головне, щоб він нічого не запідозрив,- сказав поліцейський,- готово.

-Тоді пішли,- Назар весь кипів від злості.

  Приїхавши на призначене місце, Назар різко загальмував. Він не дивився де там ідуть за ним поліцейські і де вони будуть сидіти у засаді. Вони свою справу знають, а він повинен зосередитися на своїй. Цікаво, як Олександру Григоровичу вдалося дізнатися, про нього Назара, адже він був обережним. Та яка тепер різниця, зараз головне врятувати Діану. Негідник призначив зустріч на покинутому заводі, від якого залишилися тільки руїни. Взявши папку з документами, які колись йому продала коханка ворога, Назар виліз з машини та пішов на зустріч. Його ще здалека помітили і помахали рукою. Назара ошукали на наявність зброї не помітивши мікрофонів, які були на клеєні на грудях. А потім бандити під прицілом автомата повели Назара на зустріч зі своїм босом. Йдучи руїнами, Назар звернув увагу, що де-не-де стояли озброєні люди Олександра Григоровича і пильно стежили за ним. Та його зовсім це не лякало, бо він хотів якомога швидше визволити свою кохану, ту, заради якої був готовий на все.