Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Ось саме цього я і боявся.

-Я її не залишу одну в цьому будинку.

Надто добре мені були відомі наслідки такого необачного вчинку. Батько гнівно блиснувши очима, процідив:

-Добре. Тоді ось це - він тицьнув у туманний кокон. - Спусти в підвал. І зайди до матері, вона чекатиме. Ми з тобою поговоримо згодом.

Прозвучало багатообіцяюче, такі розмови зазвичай нічим добрим не закінчувалися. Я сподівався піти якнайшвидше, ось тільки тепер доведется затриматися, хоча б до завтра.