Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Розділ 13

Мілена

З початком нового тижня, я повністю поринула у свій дизайнерський проєкт, щоб довести його до ідеалу. Тому що до показу колекції весільних суконь залишалося менш як два тижні. Окрім того, постійна зайнятість допомагала мені хоча б на деякий час відірватися від тривожних думок. Бо після вечері з батьками, мене постійно охоплював страх, що тато спробує розлучити нас з Яриком. І лише загорнувшись в обійми коханого, наче в теплу ковдру, я знаходила спокій для своєї душі.

Ярику дуже не подобався мій стан, про що він неодноразово мені говорив. І хоча я списувала все на хвилювання за майбутній успіх моєї сукні, коханий в це не вірив. 

— Мілено, я не вмію читати чужих думок! Тому просто скажи мені, що тебе так сильно турбує і ми разом усе вирішимо, — сердився хлопець, намагаючись достукатися до мене. Але я не могла себе пересилити, щоб розповісти йому все до кінця.

Описуючи свою зустріч з батьками, я розповіла Ярику лише частину правди. Не вдаючись в подробиці, сказала, що тато не в захваті від наших стосунків. Але водночас мама виявила щире бажання познайомитися з ним ближче, тому й запросила нас в гості. І на цьому все.

Не сподіваючись на диво, я морально готувалася до повторної зустрічі із батьками. Але в суботу у нас з Яриком з'явився шанс спокійно відпочити, тому що у його найкращого друга був день народження.  Замовивши будиночки біля озера, хлопець організував вечірку на природі й запросив нас на святкування. І я дуже зраділа такій можливості, сподіваючись хоч на деякий час забути про свій смуток.

Чим ближче ми під’їжджали до обумовленого місця, тим гарніше ставали краєвиди. Перед нами відкривалася безмежна краса. Навколо не було жодної висотки зі скла та бетону, а лише густі зелені дерева, які розділяла вузька асфальтована дорога. Я із захватом дивилася перед собою, не бажаючи, щоб наш шлях закінчувався. 

Приїхавши до затишного заміського комплексу, я побачила на його території кілька дерев'яних будиночків, альтанки з мангалами та невеличкий ресторан. Окрім того, цей комплекс був побудований на березі невеликого озера, тому для відпочивальників відкривався доступ до пологого пляжу. Загалом виглядало все дуже гарно. Весело посміхнувшись, я подумала, що святкувати день народження в такому чудовому місці було дуже хорошою ідеєю. 

Познайомившись із друзями Ярослава, я помітила в їх компанії ту саму дівчину з клубу, яка чіплялася до нього. І від цього мій настрій миттєво зіпсувався. Вловивши мій стан, Ярик запропонував сходити до нашого будиночка. Міцно тримаючи мою руку, коханий повів мене за собою, немов хотів сховати від зайвих очей.

— Не звертай уваги на Алісу. Для мене вона — пусте місце, —  сказав, заглядаючи мені в очі. — Але водночас вона найближча подруга Насті, дівчини Макса. Тож я не можу заборонити їм кликати її на свята. 

— Я зрозуміла, — тихенько відповіла, переборюючи у собі пекучі ревнощі. 

Ярик поцілував мене і я охоче йому відповіла, не бажаючи відпускати його із полону моїх губ. Легенько стиснувши мої сідниці, коханий все ж перервав наш поцілунок і притулився чолом до моєї скроні.

— Я піду, бо якщо ми продовжимо, сама знаєш, що буде, — випустивши мене зі своїх обіймів, Ярик пішов допомагати хлопцям смажити шашлик, а мені запропонував переодягтися в купальник і йти засмагати біля води.

Відкривши свою сумку, я подумки похвалила себе за те, що взяла з дому кілька купальників. Якщо раніше я планувала одягнути більш скромний варіант, то тепер про це не могло бути й мови. В даній ситуації, я повинна була сяяти яскравіше місяця в нічному небі, щоб Ярик дивився лише на мене. Тому мій вибір впав на золотистий купальник-бікіні із тонкими смужками. І хоча він був трохи відвертий, в цю мить я хотіла одягти саме його.

Покрутившись біля дзеркала, я відмітила, що виглядала відмінно. Тому накинувши прозору сукню-накидку, яка не прикривала майже нічого, вийшла з будиночка, рівно тримаючи спину. Прямуючи до шезлонгів, я крадькома спостерігала за реакцією Ярика, і вловивши його задоволений погляд, легенько посміхнулася. 

Позбувшись накидки, я зручно вмостилася на лежаку, одягнувши сонцезахисні окуляри. І щойно налаштувалася на приємне проведення часу, як до мене приєдналася Настя з Алісою, зіпсувавши мою ідилію.

— Привіт. Якщо вже так вийшло, що ми тепер відпочиваємо в одній компанії, пропоную нам, дівчатка, подружитися, — першою почала розмову Настя. — Що скажеш, Мілено?

У мене ледь не вирвалося сказати, що ніколи в житті ми з Алісою не змогли б стати подругами. Але в останній момент, я змогла стриматися. І, так само як і вони, зіграла роль ввічливої дівчини.

— Я не проти.

В цей час Аліса мовчки роздивлялася мене, і від її прискіпливого погляду я хотіла відгородитися стіною.

— Алісо, ти ж не проти дружити з Міленою? 

— Звісно, що ні, — промовила дівчина холодним тоном, продовжуючи витріщатися на мене. А я в цей момент подумала, що з такими друзями й ворогів не треба.

Потім дівчата пішли купатися, перед цим запросивши мене приєднатися до них, але я відмовилася. По-перше, я не вміла плавати. А по-друге, навіть якби й вміла, то в такій компанії точно не пішла б. Бо був ризик, що мене ненароком можуть втопити. 

Поринувши у свої думки, я й не помітила, як до мене підкрався Ярик. Ніжно поцілувавши моє плече, хлопець обійшов шезлонг, і присів на нього. Тримаючи в руках склянку апельсинового соку, коханий весело посміхався і не зводив з мене очей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍