Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Глава вісімнадцята. 

Цієї ночі я знову бачив сни, ніби то я знаходжусь у темній печері, де при свічках працюю над якимось старим конспектом, невпинно правлячи його, та допрацьовуючи, додаючи свіжі аркуші зі своїми малюнками та текстами до них. Мені було важко зрозуміти тексти, котрі я чітко бачив, через велику кількість незрозумілих мені термінів, але самі малюнки я добре запам’ятав, і, здається, зрозумів. 
Зранку ж встав, як то кажуть, не з тої ноги. Голова ще гула після учорашнього. Незважаючи на свій пригнічений стан я зібрав свою команду, до якої мов лист банний прилипло ще двоє магів, на човні, та підійняв його у повітря. 
Я сидів на кокпіті і вже декілька годин спостерігав за лекцією, котру Паск та Віст влаштували моїм магам. Це мене просто бісило, адже я очікував, що Раман почне займатися зі мною магією сьомого кола. Замість цього він сидів поруч з усіма на палубі біля носа човна і слухав ту кляту лекцію. Мимоволі у мене виникло бажання тріснути його по потилиці і привести до тями. Дідько, та що це зі мною? Я кілька разів кліпнув очима, щоб позбавитись таких думок. Але від них мене позбавили не мої дії, а Васа, що зʼявилася нізвідки, і розвалившись на лавці поруч, по панібратськи закинула мені руку на спину. Я обережно подивився на неї. Можливо, хтось би назвав її навіть красивою, незважаючи на велику кількість ластовиння на вилицях та носі. Сьогодні її чорне і густе волосся було особливо старанно вкладено, щоб не було видно лисину на маківці. Цікаво, чим же вона так зачепила Гріма? 
    ⁃    Шановна Васа, а ви не в образі на мене за Гріма? 
    ⁃    Що? Чому б це? 
    ⁃    Ну, мені здалося що він до вас не байдуже ставиться. 
    ⁃    Та, не переймайся, - вона махнула рукою - той йолоп вже кількадесят років періодично намагається мене до ліжка затягнути. 
    ⁃    А ви?…
    ⁃    Ну, разів кілька дала йому доброї прочуханки, щоб клешні свої при собі тримав… Слухай, малий, а чого це я тобі це розповідаю? 
Вона раптом здивовано зупинилася. 
    ⁃    То в мене просто вираз лиця такий, пані Васа, люди хочуть мені правду казати. 
    ⁃    Оооо! Яка цікава у тебе здатність! 
Я ледь по лобі долонею себе не ляснув. Боги, як же можна бути такою дурепою?! 
    ⁃    То що, - вона підтягла мене рукою ближче до себе - ходімо тренуватися?
Я відпоз назад, на місце, де був кілька секунд тому. 
    ⁃    Шановна Васа, я зараз човном керую, тож тренування відкладемо на вечір. 
    ⁃    А, зайнятий…
Позаду, на кормі, хтось пирснув зо сміху. Мунк! Дідько, і давно він там сидить? 
    ⁃    Шановний Мунк…
    ⁃    Ха-ха-ха, - Мунк махав рукою - Васа, сьогодні я буду тренувати Анея, бо ще одного разу твоя зачіска не витримає! 
    ⁃    Ах ти виродок, гадаєш, ти вже сильніший за мене? Забув, як десять років тому я твоїм хребцем скелі рівняла? 
Васа скочила на корму і скинула з неї Мунка, після чого стрибнула униз за ним сама. Я перехилився за борт човна, спостерігаючи, як вони жартівливо мутузять один одного. Що ж, дефіцит розуму вона легко покривала силою своїх кулаків, цьому треба віддати належне. Мунк навіть тут був їй не суперник. Кілька хвилин я спостерігав за ними, та впевнившись, що нічого серйозного не буде, адже вони навіть не використовували ауру, знов повернувся до вже звичного мені зиркання на купку магів. Там так само царювала майже повна тиша та мерехтіння зменшених проекцій високорівневих магічних заклять. За годину повернувся помʼятий Мунк і сів поруч, витираючи кров з розʼюшеного носа. 
    ⁃    От дурна баба, скільки років минуло, а вона все та ж. 
    ⁃    Шановний Мунк, давно ви знайомі? 
Він проковтнув пігулку відновлення та витер руки серветкою. 
    ⁃    З Васою? Так, давно, ще з темних часів, коли ми були простими воїнами. 
З темних часів?! Це ж скільки їм років вже?!
    ⁃    А розкажіть щось за темні часи, шановний Мунк, бо я знаю лише, що то був період війн і все. Навіть богів ще не було. 
    ⁃    Та що розповідати. Війни були, і справді, та не такі вже й великі, як розказують зараз. І боги теж були, той же Око Судді та Зелений Храм. Але вони мало звертали уваги на людство, дозволяючи нам жити власним розумом. Але усе змінилося, коли три людини вирішили стати новими богами і почали своє сходження. Цей процес, він розпочався якось непомітно на континенті. А коли щез туман, виявилося, що нічого вже не вдіяти. І от тоді вже й розпочалася та сама велика війна. Але ж то, відверто кажучи, вже була війна не людей, а тих трьох, що жадали стати богами. За двох з них ти знаєш - то Білі Близнюки. А третім, що їм протистояв, був такий собі Арун. До речі, твій вчитель, Крук, добре його знав, адже був у його війську. Та врешті решт Арун пав, забравши з собою мільйони життів і створивши своєю смертю пролома у світ демонів, відомий зараз як розлом світу. Крук у тій битві став Богом Війни, до самого кінця захищаючи Аруна. Здається, за ці сотні років він так і не змирився з тою поразкою. 
    ⁃    А ви теж були у війську? 
    ⁃    Та що ми… Ми з Васою простими воїнами були у війську Білих Близнюків. 
    ⁃    То ви зустрічали Крука у тій битві?!
    ⁃    Дурень, зустрінь ми його у битві, то вже б тут не сиділи. Ми лише здалеку дивилися, як він сам на рівні Бойового Предка роздерав на шмаття наших Богів Війни! Ха-ха-ха-ха, точнісінько як ти учора замало Гріма не роздер. Впевнений, що Васа, як і я, вчора побачила у тобі молодого Крука! Це ж просто неймовірний збіг! Знав би ти, як ми тоді заздрили його силі… Ех, розпитай краще сам свого вчителя про ту битву. 
    ⁃    Шановний Мунк, нажаль, я не знаю де зараз Крук. 
    ⁃    Не переживай, нічого з ним не станеться. Навіть якщо багато людей бажають йому біди, мало хто з них здатен діяти, а відкрито протистояти Круку - то ж гарантована смерть вважай. 
    ⁃    Та хоч би знати де він зараз. 
Мунк похитав головою. 
    ⁃    Не у Північній Імперії, це точно. Якщо ж твій вчитель змушений переховуватись, то є лише одне місце на континенті - розлом світу. Там його навіть Білі Близнюки знайти не здатні. Щось розпатякався я. Піду перевірю що там Васа, знов себе крає, що мене побила, мабуть. От кожного разу так…
Він стрибнув з корми у низ і пішов десь проти курсу човна. Дивні вони, усі ці Боги Війни… Вже чотирьох зустрів на своєму шляху і кожен з них як наче на голову трішки торохнутий. Може, то все через їх вік? Та й маги не краще, згадати хоча б того ж Рома… Там узагалі макітра настільки дірява була, що жоден цілитель би не допоміг. Цікаво, якщо усі їх проблеми з головою через вік, то що там з богами? Вони ж іще старші за них. Мене аж пересмикнуло від такої думки. Але, було цілком можливо, що континентом правлять зараз двоє схиблених старцюганів. Такий собі диктат будинку пристарілих… Та ну його!
Я знову подивився на ніс човна. Вони нарешті зупинять свої теревені? Я кілька разів подумки наказав Раману йти сюди та розповісти мені за сьоме коло магії. Марно, якщо телепатія і існувала у цьому світі, то я нею точно не володів. День повільно добігав свого кінця і поруч мене знову зʼявилася Васа. 
    ⁃    Малий! От тепер вже час, і не смій далі відбріхуватись! 
Я розвів руками і посадив човна на якомусь полі. Дразнити Богиню Війни було б не розумно. Навіть якщо вона сама розумом вихвалятись не могла. 
Ми разом піднялися на кількасот метрів у небо. 
    ⁃    Правила ті ж самі? 
    ⁃    Ага! 
Але тільки я активував магію, як вона виставила долоню уперед і вигукнула:
    ⁃    Зачіску мою теж не чіпай! 
Та гаразд, гаразд, більше б і не чіпав, від того боляче. 
Сьогодні я протримався проти неї дещо довше, але результат все ж був закономірний - врешті-решт Васа збила мене на землю і сівши згори лупцювала мене кулаками, доки я не визнав поразку. Уночі, побитого мене, як могла лікувала Ірген, підіймаючи мій моральний дух і не лише його. 
Так пішли наші довгі дні подорожі до столиці. Я цілими днями сидів на кокпіті, дивлячись на магів та клянучи Рамана на чому світ стоїть, потім, щовечора, з мене вибивала дух Васа, а Ірген лікувала це уночі. Десь днів за сім я став вже настільки спритним, що Богині Війни доводилося мене ловити, щоб відлупцювати, не менше години. А я призвичаївся завдавати їй більшої шкоди своїми ударами. 
    ⁃    Ах ти ж гівнюк малий! Та я тобі оті твої руки повисмикую і у дупу запхаю! - кричала вона кожного разу, коли мій удар був особливо вдалим. 
Та, не зважаючи на ці погрози, коли в неї вже виходило мене дістати, межу вона не перетинала і завжди вчасно зупинялася, якщо і калічивши мене, то не сильно. Принаймні, мені вистачало одної пігулки відновлення, щоб мати змогу стояти на своїх двох після тренування. 
    ⁃    Слухай, там Віст хотіла з тобою поговорити… 
Сказала Васа, коли ми вдвох сиділи на кокпіті спостерігаючи за магами на носі човна. 
    ⁃    Про що? 
    ⁃    Не знаю. 
    ⁃    Шановна Васа, ну так нехай вона сама підійде і поговорить. 
    ⁃    Ні, сама вона не прийде, ти обіцяв її вбити. 
Я подивився на небо, пригадуючи, чи справді обіцяв щось таке. А, здається було, кричав що прикінчу їх з Паском. 
    ⁃    Гаразд, не буду вбивати. 
    ⁃    Гей, Віст! - закричала Васа на усю околицю - Він не буде тебе вбивати, я домовилась, так що з тебе магічний пасок, як ти і обіцяла! 
Щаслива Богиня Війни злетіла у небо і зникла. Це що, мною торгували, виходить?!  От же лярви! Віст жвавенько прибігла до мене, і секунди не гаяла. 
    ⁃    Анею, я маю до тебе кілька запитань! 
О, боги, знову починається. Зараз почне питати, як я користуюсь магією…Але… Тут моє обличчя розтяглося у посмішці. 
    ⁃    Шановна Віст, я, звичайно, дам вам відповіді на усі ваші запитання, але за одної умови. Ви згодні? 
    ⁃    Так, це буде чесно, що за умова? 
    ⁃    Ви навчите мене магії сьомого кола! 
    ⁃    Еееее, але ж магії сьомого кола неможливо навчити… Ти не знав? 
Я подивився у сторону Рамана. Але ж він обіцяв, ми ж домовились…
    ⁃    Здається, ти й справді не знаєш. Магія сьомого кола і вище, настільки індивідуальна, що маг сам має найти порозуміння з оточуючою його маною. Неможливо скласти закляття сьомого кола, котре зможуть використовувати два чи більше різних мага. Кожен маг сьомого і вище кола сам створює свої закляття, скажімо так, домовляючись із маною… От, наприклад, твої друзі Ірген та Грас вже мають сьоме магічне коло навколо серця, та чи робить це їх магами сьомого кола? Ні, бо вони не можуть використовувати таку високорівневу магію. І, можливо, ніколи за своє життя не зможуть, тут усе залежить від них. Деяким магам щастить, і вони можуть знайти рішення у баштах магії, але більшість з магів не можуть подолати цю відмітку до смерті. 
Дідько, як же ж так, ректор мені обіцяв… пояснити теорію магії сьомого кола. І от зараз я її  почув, вважай, усю. За якихось дві хвилини. Я відчував себе використаним. Я сів назад на лавку за прилад штучного горизонту. 
    ⁃    Але ж, - я витягнув гримуар елемента простору сьомого кола, котрий придбав на аукціоні - ось, існують навіть гримуари, маги їх пишуть…
    ⁃    Так, деякі маги діляться своїми досягненнями, я теж їх пишу, але вони корисні лиш для ознайомлення, по ним неможливо вчитися іншим магам, це може навіть стати на заваді… Анею, таке пояснення, скоріш за все, тебе не влаштує, то ти можеш назвати іншу умову…
    ⁃    Та ні, шановна Віст, домовленість є домовленість. - я активував свої кола магії - Я просто переробив стандартні закляття під себе, дивіться скільки завгодно. 
Я був у глухому куті. Як можна «домовитись» з тим, чого навіть не відчуваєш? Це такий жарт долі над мною? 
    ⁃    Вибачте, мені потрібно пройтися! - сказав я за пів години, і деактивувавши магію стрибнув угору. 
Чорт забирай, я вперся у стелю як воїн, а тепер ще й у магії мені не світить хоч щось, вище шостого кола? Та це несправедливо! Я зупинився над невисокими сірими скелями і почав їх трощити. 
    ⁃    То тебе Віст так розлютила? Гаразд, можеш її вбити, але після того як вона віддасть мені того магічного паска, що пообіцяла. 
    ⁃    Шановна Васа? Чому ви тут? 
    ⁃    Ну… - вона сіла на уламок скелі - гуляю я. 
Я сів поруч. Ага ж. Просто так тут гуляє. Вірю. Я повірив. 
    ⁃    Шановна Васа, нащо я вам? Чому ви так переймаєтесь? 
Дурень, який сенс це питати? Та вона живе чи не одними інстинктами. Ще й основний з них - бити морди іншим людям. 
    ⁃    Анею, гадаєш, я не знаю, що не можу повихвалятися своїм розумом? Усе моє життя люди, що наближались до мене, використовували мене у своїх цілях… Ну, окрім Мунка, хіба що. Єдине, у чому я чи не ліпша серед Богів Війни Північної Імперії - це моя сила… Але навіть я зрозуміла, що сила без розуму - то ніщо. А ти… Ти інший! Коли ти станеш найсильнішим, і твоє імʼя прогримить на континенті - от тоді люди дізнаються, що я тебе тренувала! Ось у цьому моя мета!
Святі їжачки! Я не знав, сміятися мені з неї чи плакати… Як же це усе було жалюгідно… 
    ⁃    Шановна Васа, не хочу вас засмучувати, але ви помилились із вибором кандидата. 
    ⁃    Що, правда? 
    ⁃    Ага. 
Васа про щось замислилась, загинаючи пальці на руках. 
    ⁃    Не може бути! Де я помилилася? 
Я важко зітхнув. 
    ⁃    Шановна Васа, я навряд чи стану сильнішим, аніж зараз. Скоріш за все Бойовий Предок то і є мій максимум. 
    ⁃    Пфффффф. Пфха-ха-ха-ха-ха! Хто тобі сказав таку маячню?!
    ⁃    Ніхто, я сам дійшов такого висновку, адже майже пів року як не маю жодного прогресу. 
    ⁃    Пів року? Ха-ха-ха-ха! Ти дійсно не маєш прогресу цілих пів року?!
    ⁃    Так, шановна Васа, тож…
    ⁃    Ой… Зачекай, дай я ще трохи посміюсь, нарешті зустріла дурня, більшого за себе, ха-ха-ха-ха! Ох, малий, скільки тобі зараз років? 
    ⁃    Повних двадцять три. 
    ⁃    Ооой, знаєш, ким я була у двадцять три? Воїном другого класу. А хочеш скажу, коли я стала Бойовим Предком вищої ступені? У сто вісімдесят пʼять. Аха-ха-ха-ха! Двадцяти трирічний Бойовий Предок, розповідає що досяг свого максимуму… ха-ха-ха-ха… Та це найкращий жарт, який я чула за останні сто років! 
    ⁃    Шановна Васа…
    ⁃    Стій, я знаю, що може допомогти тобі, сама проходила через це багато разів! 
    ⁃    Що?
    ⁃    Гарний мордобій!
Вона вхопила мене за ногу та пожбурила високо у небо. Зараза, я не був до цього готовим! Не встиг я згрупуватися, як добрячий хук у щелепу змусив мене злетіти ще вище. Я побачив зорі серед ясного блакитного неба. Та вона ж мене зараз забʼє! Згори на моє обличчя летіла пʼята Васи. Я виставив блок зі схрещених рук, і упіймавши її за литку, спробував відкинути від себе якомога далі. Марно, лише сам відлетів, втративши рівновагу. Ні, в чистій силі я їй програвав всуху. Кулак Васи знову летів мені в щелепу. Я виставив щит з аури, вкривши його шипами. 
    ⁃    Ай, - вигукнула вона, коли я летів по небу кубарем, - ти мені нігтя зламав! 
За годину ми знов сиділи на розбитих мною скелях. Я жував пігулки відновлення і намагався вправити вивихнуте плече. 
    ⁃    Давай допоможу. 
Васа просунула свою руку мені під пахву, та притисши моє плече до своїх грудей, різко смикнула догори. 
    ⁃    Ой! 
    ⁃    Ага. Ну як, прочистив мізки? Я ж казала, що це допомагає. 
    ⁃    Ага, ваша правда, шановна Васа. 
Вона розсміялася. 
    ⁃    Молодь завжди кудись поспішає. Та я й сама така була. Знаєш, не намагайся рахувати дні, чи місяці… Просто працюй, щоденно та старанно. Зовсім не важливо, скільки разів потрібно тобі виконати вправу, щоб зробити це ідеально - тисячу, чи сто тисяч. Просто зроби це. А потім, не зупиняючись, переходь до наступної. Зрозуміло?
    ⁃    Ага, шановна Васа. 
    ⁃    То що, йдемо? 
    ⁃    Шановна Васа, я маю до вас запитання. Яка головна відмінність між Бойовим Предком та Богом Війни, на вашу думку? 
    ⁃    Хммм. Якщо на мою думку то… Боги Війни мають сфери захисту та атаки! 
    ⁃    Сфери захисту та атаки?
    ⁃    Ага. Сфера захисту обумовлена відстанню від центру маси Бога Війни до кінчика його зброї, котра є його основою. Пробити таку сферу зможуть лише кілька Богів Війни, не слабших за нього. Сфера атаки чимось схожа на сферу захисту, але більша на пів довжини руки Бога Війни. Сфера атаки зазвичай є найсильнішим атакуючим вмінням Бога Війни. 
Я замислився, намагаючись зрозуміти те, що вона сказала. 
    ⁃    Не зрозуміло? Давай покажу. 
Васа піднялася на ноги і стала у стійку, узявши до рук дві довгі шаблі. Так он яка її основна зброя. У стійці вона наче стала вищою на зріст і ще стрункішою. Хвиля незрозумілої мені сили розійшлася від неї, похитнувши мене. Я подивився на неї уважно. Одним своїм виглядом Васа вже лякала, мов якийсь демон смерті. Вона зараз дуже, просто смертельно  небезпечна, розумів я. 
    ⁃    Дивись уважно, Анею! 
Васа зробила рух. Наче усього один рух, але одночасно з ним їх були мільйони. Навколо Васи утворилася сфера з ріжучих кромок її клинків, миттєво перетворивши на пил ту скелю, на якій вона стояла. Я дивився зараз на живу сталеву кулю, що мов застигла у повітрі, всередині якої була Богиня Війни. Ні, я не так дивлюся! Я напружив відчуття і побачив Васу всередині. О боги! Вона, її тіло, було наче оповито живою сталлю! Не лишалося навіть шпарини, куди встромити найтоншу голку. Кілька хвилин я спостерігав за кожним її рухом, намагаючись зрозуміти і запамʼятати це диво. Нарешті вона зупинилася. 
    ⁃    Добре усе роздивився? 
Та по ній навіть не скажеш, що за ці кілька хвилин вона зробила мільйони рухів шаблями! Навіть дихання не збилося з ритму! Я ствердно кивнув. 
    ⁃    А тепер сфера атаки. 
Васа знову створила навколо себе сталеву кулю, та цього разу вона була чи не на метр більшою у діаметрі. Іноді з неї, мов зі сталевого сонця вилітали зі скреготом сталеві протуберанці, роздираючи сам простір на клаптя. Я зазирнув усередину - тепер та маса живої сталі знаходилася на відстані близько половини довжини її руки. Тепер, от саме зараз, я вже розумів основний принцип цих двох умінь, і мій мозок гарячково думав, чи зможу я створити щось схоже зі списом у руках. 
    ⁃    Спасибі за цей урок, - сказав я вклонившись, коли Васа зупинилася, - ви мені дуже допомогли! 
    ⁃    Та пусте, - вона махнула рукою - отже, щоб продавити сферу захисту, мають обʼєднати зусилля кілька Богів Війни. Але тут є один небезпечний момент - коли сфера захисту атакованого Бога Війни вже майже продавлена і має ось-ось впасти, він може раптово перетворити її на сферу атаки, гинучи сам, але з великою вірогідністю забираючи з собою на той світ ще декілька нападників. 
    ⁃    Вже були такі випадки? 
    ⁃    Ага, я колись на власні очі бачила, як пʼять Богів Війни кілька днів атакували одного. Врешті решт, з відчаю, він зробив це, забравши з собою чотирьох з пʼяти нападників. 
    ⁃    Шановна Васа, ви кажете, що бій був кілька днів? 
    ⁃    Так, а що тут дивного? Середній Бог Війни може тримати сферу захисту близько двох тижнів. Це особливо корисно у бою проти магів, так можна захиститися проти високорівневих заклять, які потужні, але, на щастя, короткотривалі. Правда, сфера захисту погано працює проти заклять елементів часу та простору, але такі маги майже не зустрічаються, тож можна цей захист умовно назвати стовідсотковим. 
    ⁃    Ще раз дякую, шановна Васа. 
Що ж, після отриманих стусанів та лекції, мій сум як рукою зняло і я побачив ще не шлях, але вже напрям, куди потрібно рухатись.