Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Нарешті разом

Лея стояла на вулиці, стискаючи в руках сумку, і дивилася на годинник. Час тягнувся неймовірно повільно, і кожна хвилина здавалася цілим годинником. Ніч була темною, але не холодною, тому що це був початок літа, і вітер був теплим і лагідним. Вона відчувала, як її нерви напружуються, але все одно не могла відірвати погляд від вулиці, намагаючись побачити його.
Машини проїжджали повз, люди поверталися з роботи, хтось поспішав додому, а Лея все ще чекала. Вона мала відчуття, що ось-ось він вийде, і її серце билося швидше, з кожною хвилиною наближаючи момент зустрічі.
Вона стояла на місці, намагаючись не думати про все, що сталося раніше, про всі труднощі та переживання. Цей момент був їхнім, і вона відчувала, що все інше, всі проблеми, які були раніше, відійшли на другий план.
І ось, через кілька хвилин, з-за повороту з'явився Кай. Вона одразу побачила його серед натовпу. Високий, з тією самою ходою, якою вона пам'ятала його ще до розставання. Лея не змогла стриматися і побігла йому назустріч. Він також швидко підходив до неї, і коли їхні погляди зустрілися, все навколо наче перестало існувати.
Кай обійняв її так сильно, що дівчина відчула, як його тепло проникає в її тіло, як він тримає її так, ніби не хоче відпускати. Вона закрила очі, відчуваючи всі емоції одночасно — полегшення, радість, страх і любов. Знову разом. Знову вони разом.
— Нарешті, — прошепотів хлопець, і Лея відчула, як від його слів щось стискається в грудях. Це був момент, який вона чекала так довго.
— Так, нарешті, — відповіла вона, майже шепочучи, і розплакалася від емоцій.
Їхні серця билися в унісон, і все, що було до цього, наче зникло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍