Читати книгу - "Пора серця. Листування"

class="a">{399} я відішлю сьогодні чи завтра!

Переклад «Дванадцяти»{400} став великою несподіванкою; я хочу сказати, він дуже добрий — занадто сміливий, але саме тому й дуже добрий! Поезію Єсеніна{401} треба любити. Коли я читала останній рядок, то мимоволі подумала замість «rollen» ще раз ужити «fallen»[12]. «Fallen» видається мені гарнішим і, при повторі, проникливішим.

Після Тюбінґена й Вюрцбурґа{402} — обидва місця були дуже привітними — я захворіла на грип, а тепер уже кілька днів віє фен, у повітрі — несамовите тепло й шаленство. Я цілковито пригнічена, однак тільки від цього.

Інґеборґ

93 {403} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 27.2.1958

27.2.1958

П о л ь   Е л ю а р{404}

Nous avons fait la nuit [13]

Ми відзначили ніч, я держу твою руку,

я не сплю, я стискаю в обіймах тебе

з усіх своїх сил.

Я копаю глибокий рівчак, зариваю зорю твоїх сил

у цей камінь: тіла твого

доброту — тут

мало б закільчитись і зійти.

Я промовляю для себе твої

голоси, обидва, таємний і

той, який чутний для всіх.

Я сміюся, я бачу як ти

зустрічаєшся з гордою, коли вона жебракує, я бачу, як ти

божевільним виказуєш честь, як ідеш

до простих, непримітних — ти купаєшся.

Тихо

схиляю своє чоло до твого, нахиляю

в унісон із ніччю, відчуваю тепер

диво за нею: ти будеш для мене

незнано-чужою, ти схожа до себе, ти схожа

до всього коханого, ти

інша щомиті.

94 {405} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 4.3.1958

Паулю, я не поїхала до Берліна{406}. Після Твого дзвінка я несподівано захворіла (грип, запалення середнього вуха) — та тепер, нарешті, уже трохи краще. Тут дуже поганий клімат.

Наприкінці цього тижня я знову зможу виходити на свіже повітря. А до Берліна поїду вже 19-го. Я хотіла нарешті Тобі сказати про це, але Ти не переживай!

Напиши кілька слів про себе. Усього лиш, чи все гаразд, чи Ти працюєш, мій любий.

Інґеборґ

Вівторок, 4-го березня 1958 р.

95 {407} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 14.3.1958

ЯК СПРАВИ РАДІОП’ЄСА{408} ТАКА ЧУДОВА ТАКА ПРАВДИВА Й ПРЕКРАСНА ТИ Ж ЗНАЄШ ЦЕ СЯЙНОГО І НАЙСЯЙНІШОГО ІНҐЕБОРҐ Я ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ ЗАВЖДИ

ПАУЛЬ

96 {409} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, після 23.3.1958 і 3.4.1958

Кінець березня

Паулю,

багато цей лист містити не буде. Я цілковито спустошена після Берліна{410}, цілком виснажена біганиною по різних відомствах, бо в моєму паспорті бракує штемпеля{411}, і я маю у квітні виїхати, «бути випровадженою з країни». Однак сьогодні «підключилося» радіо{412}, і все, напевно, закінчиться добре. Ці вислови, і цей світ! Проте шок був настільки великим, що я не маю бажання залишатися тут надовго, та й посісти посаду{413} на радіо я, мабуть, не погоджуся. Я не можу, я зрозуміла це цими днями, хоча ще не знаю, як тоді буде далі. Я не можу.

І до цього — насамперед — додається пригніченість з огляду на політичний розвиток у Німеччині{414}.

3-го квітня: з документами має бути все добре.

На вісім днів я виїду{415} звідси на Великодні свята, і тішуся з того, що побуду якийсь час на селі й на повітрі.

Мій любий, тепер навіть сонце сяє, і незабаром травень{416}. Тож порадіймо з цього. Я часто собі повторюю, що я у Твоїх думках. Повторюй і Ти собі, що Ти