Читати книгу - "Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського"

є; молитимусь невпинно і неустанно, не червоніючи, не впадаючи у відчай. Може, Всемогутній, зглянувшись на мої страждання, прислухається до моїх щоденних молитов і не відмовить мені у милосерді так, наче це молитви праведника.

Августин

Обачно! Подібно до того, хто, впавши, простягся на землі, роззирнись, підвівшись на лікті, які загрожують тобі небезпеки: щоб, бува, яка-небудь громада, раптово впавши, не придушила тебе; а тим часом неослабно благай того, в чиїй владі надати тобі допомогу. Він виявить себе, можливо, саме тоді, коли гадатимеш, що він далеко. Завжди пам’ятай той глибоко вірний вислів Платона, про який ми згадували: пізнанню божественного ніщо так не перешкоджає, як плотська ненаситність і розпалена хіть. Цю тезу постійно повторюй. У ній сутність нашої поради.

Франческо

Щоб ти бачив, як глибоко я пройнявся цією істиною, зізнаюсь тобі, що я голубив її не тільки в її храмі, але також знаходив її по чужих лісах, де вона блукала потай, і запам’ятовував місце, де вона постала перед моїми очима.

Августин

Я чекаю – що ти хочеш сказати?

Франческо

Ти знаєш, крізь які небезпеки провів Вергілій свого безстрашного героя в ту останню жахливу ніч падіння Трої.

Августин

Звісно, знаю – це кожному школяреві відомо. Він схиляє героя переповідати його пригоди.

…Хто жах тої ночі, загибелі й вбивства

Виразить може словами, слізьми ті нещастя оплакать?

Падає в порох весь город старий, що стояв стільки років;

Всюди по вулицях всіх валяються трупи беззбройних,

Повно їх теж у домах і на божих священних порогах.

Та не самі лиш тевкрійці вину свою кров’ю змивають,

Часом відвага приходить в серця переможених, гинуть

І переможні данайці. Усюди розпука жахлива;

Всюди лиш жах один, образи смерті встають незліченні.[71]

Франческо

Отож, доки Еней блукав у супроводі Венери серед ворогів і пожежі, – хоч і з розплющеними очима, – не бачив гніву ображених богів і, слухаючи її, розумів лише земне. Але згодом, коли вона віддалилася, ти знаєш, що з ним сталося; тобто він враз уздрів розгнівані обличчя богів і усвідомив, які небезпеки йому загрожували:

Як показалися постаті грізні й ворожі до Трої

Божі особи величні.[72]

Звідси я зробив висновок, що спілкування з Венерою позбавляє нас здатності споглядати Божество.

Августин

Ти зумів розгледіти світло під хмарами. З поетичних вигадок правда точиться крізь вузенькі щілинки. Але оскільки нам ще треба буде повернутись до цього предмета, решту обговорення відкладемо на кінець.

Франческо

Не веди наосліп, скажи, до чого ще маємо повернутись?

Августин

Головних ран твоєї душі я ще не торкнувся, і я навмисне відкладав це, щоб сказане наприкінці міцніше вкоренилося в твоїй пам’яті. Про певний бік твоїх плотських потягів, які ми вже згадували, піде мова докладніше.

Франческо

Гаразд, провадь, куди вважаєш за потрібне.

Августин

Якщо ти не безсоромно впертий, нам не доведеться сперечатись.

Франческо

Я радів би невимовно, якби на землі не залишилося підстав