Читати книгу - "Том 9"

волієш, Бондарівно, меду-вина пити,

чи волієш, Бондарівно, в сирій землі гнити? (2)

— Волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі пріти, ніж з тобою, вражий ляше, меду-вина пити! (2)

У нашої Бондарівни в фартушку мережка, куди несли Бондарівну — кривавая стежка. (2)

У нашої Бондарівни шовковая стрічка, куди несли Бондарівну — кривавая річка. (2)

Паралельні тексти показані в розвідках Цезаря Ней-мана — Малор. баллада о Бондаривне и нане Каневском («Киевская старина», 1902, III, 347—390, там уміщена й одна мелодія з Канівського пов., геть інша, ніж тут) і В. Доманицького (ibid., 1905, III, 480—494). Інші мелодії: Kolberg. Pokucie, II, № 4. (ibid., № 510 — парал. текст без нот); Ів. Колесса, ст. 218; Роздольський — Людкевич, № 676, 682, 683; Філ. Колесса. Наша дума, І, ст. 25; Конощенко, І, «N*2 33; Лисенко в VIII т.— Zb. wiad., ст. 163, VI дес. хор., № 2, III одноголосн., № 5. Збірка для учнів, ст. 49. З текстів без нот найближчий: Stecki, Wolyn, I, 111 (починається тими самими словами, що тут). У Rokossowsk’oi* Б.— «W ratuszy Ьиіаїа»; Голов.,

II, 601, III, ч. І, 30—34; Яворницький, № 744; Waclaw z Oleska, 493, № 13, 494, № 14.

Ой там за гаєм, гаєм зелененьким, ой там ходила милая з миленьким. (2)

Ой там ходила, стиха говорила:

— Ой ти, мій милий, ти мій вірний друже, (2)

Ой ти, мій милий, ти мій вірний друже,

ой болить мені головина дуже. (2)

Болить головина, подобно ж я умру,

гей, зроби ж мені, милий, з бучипоньки трумну. (2)

— Ой де ж тобі, моя мила, бучини узяти, будеш же ти, моя мила, в сосновій лежати. (2)

— Ой продай, милий, корову рябую, ой набери мені сорочку тонкую, (2) ой дай пошити хороше сорочку

і поховай мене, милий, в вишневім садочку, (2) і насип мені високу могилу, і посади в головоньках червону калину. (2)

Ой як ти будеш з другою шлюб брати, ой то прийдеш на могилу калину ламати. (2)

Ой у неділю ще й сонце не сходить, а вже милий другу милу за рученьку водить. (2) Спіткнулася мила на тую могилу та й собі забила свою ніжку білу. (2)

— Ой ти, мій милий, що ж то за могила, ой що я на неї свою ніжку збила? (2)

— Ой моя мила, то ж тая могила,

що тут лежить похована моя перша мила. (2)

— Ой тра ж було суці сорочки не дати, ой тра ж було її в саду не ховати! (2)

Було її дати яку деренину,

було ж її вивезти у луг під калину! (2)

— Ой ще ж ти, мила, того не діждала,

ой щоб моя перша мила у лузі лежала! (2)

Ой в неділю рано ще й сонце не сходить, а вже милий на могилу до милої ходить. (2)

— Ой устань, мила, пораднице моя, ой пропадає худобина твоя! (2)

— Ой нехай вона тобі пропадає, єсть інша мила,— нехай доглядає. (2)

— Ой устань, мила, принесу ті меду!

— Ой одчепися, голівки не зведу! (2)

— Ой устань, мила, принесу горілки!

— Ой сховай собі для другої жінки! (2)

— Ой устань, мила, пораднице моя!

Гей, плаче, плаче, дитинонька твоя! (2)

— Ой пехай плаче, може, перестане, ой вже ж його матуся до нього не встане! (2) Ой продай, милий, сукню і катанку, ой найми, найми до дитини мамку. (2)

Ой дай тій мамці корову рябую, ой нехай глядить дитину малую. (2)

Ой дай корову ще й рябе телятко, ой нехай глядить моє сиротятко! (2)

Приклад зміни мелодії до розширених віршів:

Паралелі з іншою мелодією: Лисенко, VI, № 6. Без нот: Метлинський, ст. 266—272; Чуб, V, № 238, ст. 631; № 248, ст. 643; № 359, ст. 782; Z. D. Mater, etn. z okolic Pliskowa, № 198; Сакович. Песни крестьян с. Молодова, Гродн. губ, Кобринск. у.— «Живая старина», 1890, II, ст. 143; Kolberg. Cheimskie, II, № 51; Дикарев. Воронеж-ский этнограф. сборник. Вор, 1891, ст. 306; Гнєдич, № 702, 755; М. Косич. Литвины — белоруссы Чернигов-ской губернии. С.-Петербург, 1902, ст. 79 (відбитки з «Живой старины» за 1901 p.).

114

Ой у полі, полі коршомка стояла, ох вей, мамуню, зуб, зуб, ну, ну, ну, коршомка стояла.

Та-рі-бом-бом, та-рі-бом-бом, коршомка стояла.

(Приспівка від слів «ох вей» додається далі до кожного вірша, і в ній намість слів «коршомка стояла» повторюється друга половина кожного дотичного вірша).

А у тій коршомці Хайка шинкувала.

Хайка шинкувала та й грошей не брала.

А у тій коршомці солдати стояли, молодую Хайку собі намовляли.

— Ой поїдь-но, Хаю, ой поїдь-ио з нами, ліпше тобі з нами, як в коршмі з жидами.

— Приїжджай-но, солдат, в суботу на шабас, в суботу на шабас — усі жиди в школі.

А я, молодая, зостаюся вдома.

Як приїхав солдат на трьох на підводах,— на одну підводу скрині та перини, на другу підводу серебро та злото, на третю підводу сама Хайка всіла.

Ой повезли Хайку горами, ярами

та й привезли Хайку над Дунай глибокий.

— Хоч, Хайко, топися, хоч назад вернися!

— Назад не вернуся, мамуні боюся.

Нехай мої коси тихий Дунай носить, нехай мої руки та поїдять щуки!

Паралельні тексти з іншими мелодіями: Kolberg. Ро-kucie, II, № 22 і 23; Демуцький, № 113—114; Роздольський — Людкевич, № 476. Без нот: Головацький, III, ч. І, ст. 172, № 46, і IV, ст. 205; Грінченко, № 526; Бесса-раба, Херс., № 181.

Роман-зілля, роман-зілля аж на межу похиляється... Он чую ж я через люди, що мій милий одклоняється.

ПІСНІ ЛІРИЧНІ І ПОБУТОВІ

Ой що ж мені по роману,— на роману ягідок нема.

Ой що ж мені по поклону, коли його самого нема!

Чи я ж тобі не казала, як