Читати книгу - "Адвокат негідників"

злочинцями, хіба життя на свободі може якось змінити ситуацію? Вони — справжні жертви наших воєн. Війни з наркотиками. Війни зі злочинністю. Ненавмисні жертви суворих законів, ухвалених крутими політиками за останні сорок років. Один мільйон молодих темношкірих чоловіків зараз перебуває у застарілих тюрмах, марно проживаючи дні за кошт платників податків.

Наші в’язниці переповнені. На наших вулицях повно наркоти. То хто переможець у цій війні?

Ми з’їхали з глузду.

11.

Через дві години Генк нагадує, що час закруглятися. Постукавши, заходжу до кімнати, маленького непровітрюваного приміщення, в якому завжди душно. Джаміль сидить зі схрещеними руками, впершись поглядом у підлогу. Напарник також сидить, схрестивши руки, і пильно дивиться в перегородку. І я розумію, що, хоч сказано було чимало, вже деякий час вони не зронили ані слова.

— Нам час іти, — кажу я.

Обидва хотіли це почути. Вони спромагаються доволі тепло попрощатися. Джаміль дякує нам за візит, передає вітання пані Дуелі і підводиться, коли позаду нього заходить Генк.

По дорозі назад Напарник годину мовчить.

12.

Лінк Скенлон — не перший мій бандит. Почесна першість належить неймовірному шахраєві на ім’я Дьюї Кнатт, людині, яку я не навідую у в’язниці. Лінк упивався кров’ю, поламаними кістками, залякуванням і лихою славою, Дьюї ж провадив своє злочинне життя якнайтихіше. У той час як Лінк з дитинства марив стати мафіозі, Дьюї був справді чесним продавцем меблів, а попався, коли йому було далеко за тридцять. Заробітки Лінка були істотними, але зазвичай невідомими, а статки Дьюї перед негараздами ділове видання оцінило в 300 мільйонів доларів. Лінка засудили до смертної кари, а Дьюї отримав термін сорок років у федеральній тюрмі. Лінку вдалося втекти, а Дьюї відростив волосся до пояса і зайнявся вирощуванням органічних трав і рослин у в’язничному саду.

Дьюї Кнатт був говірким торгівцем, який продав безліч дешевих меблів, а за свій заробіток купив будинок для здавання в оренду. Тоді ще один, потім ще кілька. Він опанував фокус користування чужими грішми і набув надзвичайного апетиту до ризику. Він заклав свої маєтки і вклався у торговельні центри й земельні ділянки. Під час недовгої рецесії банк відмовив у позиці, тож він купив банк і звільнив усіх тамтешніх службовців. Він вивчив банківське регулювання і виявив усі лазівки. Під час тривалішої кризи він підібрав ще кілька банків і певних регіональних іпотечних компаній. Гроші здешевшали, і Дьюї Кнатт став справжнісіньким майстром у сфері позичок. Його падіння, як ми з’ясували згодом, почалося зі схильності до подвійного, а часом і потрійного закладання активів. Мрійник світу сумнівних прибутків, він був одним із перших, хто скаламутив родючі простори іпотечного кредитування. Він удосконалив хитросплетіння лихварства. Він став вправним давачем хабарів політикам і регуляторам. Додайте ухиляння від сплати податків, відмивання грошей, електронне шахрайство, інсайдерську торгівлю і відверті розграбування пенсійних фондів — очевидно, що Дьюї сповна заслужив свій сорокарічний термін.

Досі тривають пошуки неявних наслідків його діянь — вивчається цілий прошарок колишніх і теперішніх недругів, певних банківських інспекторів, принаймні двох судів у справах банкрутства, адвокатів його колишньої дружини і кілька підрозділів федерального уряду. Поки що нічого не знайшли.

Коли Дьюї виповнилося сорок дев’ять, його безмозкого сина Алана зловили з торбою кокаїну. Алану було двадцять, він був безпорадним хлопчаком і силкувався справити на батька враження своїм підприємницьким хистом. Дьюї так сильно розлютився, що відмовився наймати адвоката для Алана. Один друг спрямував його до мене. Мені вистачило одного погляду на вилучене, щоб зрозуміти: копи програли. У них не було ордера і вагомих підстав для обшуку автомобіля. Це було так банально, так очевидно. Я оформив належні клопотання й подання, і позов Сіті було оскаржено. Вилучення кокаїну визнали неконституційним, речовий доказ відкинули, і з Алана було знято всі обвинувачення. На кілька днів ця історія стала головною новиною. Так моя фотографія вперше потрапила на газетні шпальти.

Для своїх непростих справ Дьюї користувався послугами улюблених адвокатів, але мої спритні маневри справили на нього таке враження, що він вирішив і мені щось доручити. Більшість із запропонованого не входило до сфери моїх професійних інтересів, та одна справа мене таки зацікавила, і я взявся.

Дьюї полюбляв гольф, але мав надзвичайно насичений робочий графік. До того ж йому були не до вподоби усталені традиції більшості заміських гольф-клубів, не кожен з яких — якщо взагалі хоч один — погодився б надати членство такому ділку. Ним заволоділа ідея збудувати власне поле для гольфу і влаштувати там освітлення, яке дасть змогу грати вночі — самому чи з кількома приятелями. На той час на всю країну було лише три поля з освітленням, і жодного в радіусі тисячі миль звідси. Вісімнадцять окремих лунок, усі освітлені — іграшка для надзвичайно багатої людини. Щоб уникнути справ із Сіті, він обрав двісті акрів за милю від межі міста. Округ протестував. Сусіди скаржились. Я взяв на себе юридичні клопоти і здобув дозвіл. Про мене знову заговорили.

Однак справжні неприємності були попереду. Луснула бульбашка нерухомості. Із процентними ставками коїлося