Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– До весілля ти йому, а після – він тобі.
– Де живе Роман Придорожній?
– Який він із себе?
– Високий, каштанова шевелюра…
– А чим він займається?
– Моєю донею…
– Ти вдало віддала доню заміж?
– Для першого разу непогано.
– Що нового, Трохимівно?
– Нічого.
– А я чула, що ваша Леся віддалася.
– Ото новина! Вона вже й додому повернулася!
– Ще мене не знає, мамо, а вже хоче зі мною одружитися.
– Погоджуйся, поки він тебе не знає…
В майстерню до художника приходить літня жінка.
– Що у вас до мене? – запитує художник.
– Моя доня у вас модель, вона захворіла, я прийшла замість неї.
Теща сидить вдома і читає підряд всю пресу.
– Скільки рекордів ставлять мужчини, а ти хоч би який рекордик поставив! – каже до зятя.
– Хай би хоч один з тих рекордсменів пожив так довго з вашою донею, як я…
– Мамо, ви знову зібралися до театру. Але ж той спектакль вже два рази бачили!
Теща:
– Хіба то моя вина, що нову сукню придбала якраз сьогодні?!
– Чого плачете, Остапівно?
– Біда та й годі! Позаминулого місяця корова здохла, минулого місяця – зять, а нині кабанчик слабий…
– Ваша донечка мов ангел!
– Що з того? Ніякий чорт її заміж не бере!
– Чого захрип, Іване?
– Теща простудилася.
– Теща простудилася, а ти хрипиш?
– Вона усю ніч чхала, а я казав: «Будьте здорові»…
– Як же це ви віддаєте свою Галю за Петра? Ви ж мені дали слово?!
– Тобі я дала слово, а Петрові даю Галю.
Помер Микита, потрапив на небо. Зустрічає його святий Петро:
– Чого тобі, чоловіче?
– Прийміть на небо.
– А в чистилищі був?
– Ні. Але у мене лиха була жінка! А теща – страшно згадати…
– То ти вже на землі спокутував. Іди на небо. Помер Опанас. Теж зустрічає його святий Петро.
– В чистилищі був?
– А Микита он вперед мене йшов, він теж у чистилищі не був.
– Він мав лиху жінку й тещу.
– А я мав аж дві жінки! Не кращі від Микитиної! І дві тещі!
– Ну, для таких дурнів місця на небі немає! – сказав святий Петро і зачинив двері.
– Люба моя, сьогодні у нас буде гарний вечір. Я купив квиток до театру.
– Один?
– Для твоєї мами.
– Якби ж мені хто сказав, коли я помру… – сама до себе каже теща.
– Перед великим святом! – виривається у зятя.
– Чому? – запитує теща.
– Ну… Тоді у мене буде свято.
– Я так поставила, що кожна моя доня має вийти заміж у 18 років.
– А якщо якій не вдасться?
– Буде мати 18 років, поки не вийде заміж.
– Миколо, чому не вітаєшся?
– Щось я вас не впізнаю…
– Та я три місяці була твоєю тещею!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
