Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 32.

Я дав їй місяць. Сказав, що у неї був час подумати, а фактично час, щоб змиритися, що через місяць в її житті я буду присутній постійно.   

  

Я знав, що вона буде моєю, що їй від мене нікуди не дітися. Я прекрасно розумів, як вона на мене реагувала, як її тіло її зраджувало. Але я так само знав, що виграв тільки битву за її тіло, а мізками, душею - вона мене не брала. Не брала тоді й не брала зараз.   

  

І тут я зрозумів, що наламав дров з цим місяцем. За цей час вона могла б навчитися протистояти своєму тілу, хоча, думаю, це було практично неможливо, але все ж я не хотів дати їй навіть ні найменшого шансу.   

  

Місяць є у неї, але я не збирався давати його собі. Нехай вона мене не бачила весь цей час, але я збирався спостерігати зі сторони. Крок за кроком, дія за дією я буду знати, що вона робила, з ким спілкувалася, а, найголовніше, я абсолютно точно нікого і близько до неї не підпущу. Вона - моя. Я так вирішив давно. Ще п'ять років тому і час би їй вже це зрозуміти.   

  

Ах, так, здається, у нас тут зібралися глядачі? Дайте вгадаю, вам цікаво дізнатися хто я такий? Навіщо я все це роблю? Серйозно? Чекаєте відповідей? А ви готові до того, що я вам розповім? Готові зазирнути в темні куточки моєї душі й зрозуміти мої мотиви? Точно? Тоді я розповім вам свою історію... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍