Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Глава 17.

Я з легкістю ступала по знайомим місцям. Можна сказати, що настільки звикла жити тут,що вважаю саме це місто моїм істинним домом.

Взагалі я виросла на Україні. Батьківщині моєї мами, бабусі. Проте,в родинному маєтку Поводських провела дуже і дуже багато часу.

Всі канікули,свята я проводила там. Більше мама з бабусею не витримували під одним дахом. Хоча це я зрозуміла пізніше.

До речі,в нас тут теж є чудовий і розкішний будинок. Подарунок бабусі і дідуся на весілля батьків.

Проте,по зрозумілих нам усім причинах,ми з братом там майже не буваєм. Точніше,я вже не пам'ятаю,коли востаннє там була.

В моїй квартирі більше тепла і гостинності чим у тих розкішних стінах. Але саме так і є. По-іншому їх не назвеш.

Я доходжу до найближчого супермаркету і беру одразу ж візок. Крупи,чай ,кава в мене є. Але от нормальних продуктів. На шквал, овочів,м'яса і врешті решт якихось цукерок,ні крапельки.

Що очередно,бо я майже три місяці не з'являлася вдома.

Переступаю поріг з відділами і починаю згрібати потроху з полиць у свій візок. Недаремно є золоте правило. Голодним не варто ходити по магазинах..

На касі я заплатила дуже "гарну" суму. Проте,з впевненістю можу сказати, що за продуктами в ближчий місяць я не піду.

А ще те, що в брата я заробляю набагато більше, ніж в соцмережах і клубі. При згадці про минуле місце роботи у мене щось зжалося всередині.

Так дивно..я так пишалася тим, що змогла туди пробитися. Що їздила туром по різних містах. А тут..так легко все залишила.

Мабуть, потрібно буде якось туди заглянути. Подивитися,що там змінилося і кого взяли на моє місце.

Хоча з самого початку я йшла у відпустку. Проте,вона затрималася,по відомим нам причинам..

Дивно,але кожен раз все це легше згадати. Що не скажеш про пакунки,які мені доводиться нести..

Зупиняюся на тому ж самому місці. Звісно,ходити пішки корисно для здоров'я. Проте,я дівчина і тяжкі сумки мені не корисно носити. Я ж ще навіть не народжувала.

Трясця.. починаю говорити,як моя бабуся. Ось що означає довге проживання поруч з нею.

Звичайно,я її дуже люблю і знаю, що вона бажає мені тільки хороше. Але іноді в таких моментах забуваєш, що саме насправді хочеш.

Викликаю собі таксі. Має прибути через декілька хвилин.

Роззираюся навколо і бачу його..ідеальну сукню на сьогоднішній вечір. 

Воно,наче подовжений піджак,але до самих гомілок. Біле і дуже ділове. Проте,на мою думку, занадто сексуальне.

Може не варто було так швидко викликати таксі. Хоча, якщо б я про нього не подумала,то б пропустила таку красу.

Все ж нічого у нашому житті не трапляється випадково.

Бачу, що приїхало моє авто. Підіймаю сумки і рухаюся до нього.

Мені трапився нормальний водій,який побачивши мене одразу ж вийшов з автомобіля і відкрив мені багажник.

В нашому столітті це всеодно,що комплімент. Хоча цим наврядчи можна похвастатися..

-Можете зачекати декілька хвилин,я маю зайти ще в один магазин,-говорю щиро усміхаючись.

-Звичайно,але лічильник доведеться увімкнути,-відповідає чоловік.

-Я розумію,-кажу це і спішу за своєю сукнею.

Сподіваюся, що поки я її купуватиму,то мої продукти нікуди не подінуться..

Але водій наче непоганий. Та й і номер я запам'ятала. Хоча наврядчи хтось буде розшукувати мої продукти.

Заходжу до магазину і одразу ж прямую до своєї сукні. Тільки б був мій розмір.

На жаль ні,на вітрині 42. А мені потрібно 44.

Шукаю консультанта, зараз для мене це питання життя чи смерті.

-Доброго дня,а у вас є ця сукня 44 розміру?-швидко налітаю на маленьку жіночку і не менш повільно це тараторю.

-Доброго дня,а яку саме?-бачу, що вона розібрала мої слова.

Хоча все ж дивиться на мене,наче на божевільну. Проте, може саме так я і виглядаю в даний момент. В мене чомусь таке враження, що сукня може випаруватися.

А мій гардероб без неї буде ніяким. 

-Ось ця,-вказую рукою.

-Зачекайте,я зараз подивлюся,-ввічливо відповідає мені жінка.

Я ж від нетерпіння хочу постукати ногою об підлогу. Навіть не знаю чому я така заведена.

Хоча знаю,але не думаю, що сукня зможе вирішити мою проблему. Яка полягає в тому, що я банально хочу сексу.

Точніше,мій організм цього вимагає. Це для здоров'я жінки неабияк потрібно. А в мене доволі тривала затримка.

І варто лише згадати секс в авто.. або тоді в номері..і мені зразу стає не по собі.

Я не збираюся спати сьогодні з Артуром. Я лише вислухаю що його і сподіваюся, що це він зробить за якеюсь вечерею.

Бо я ще встигну зараз поїсти. А вже потім потрібно буде збиратися і часу буде обмаль.

Чомусь саме сьогодні мені хочеться виглядати феєрично.

До речі,ось повертається продавець-консультант з моєю сукнею у руках. Хочеться,як маленькій дитині,плескати у долоні від радості.

Я наче отримала велику цукерку,але цю можна приміряти. Що я і роблю, швидко звільнившись від свого одягу.

Сіла ідеально,але потрібна інша білизна. А ще обов'язково варто одягнути стрінги. Може б то я собі ще білизну прикупила.

Ні, реально,я не буду з ним сьогодні спати.. Трясця.

Я сказала це так,наче в ближчому майбутньому це все-таки станеться. Нехай..дам всьому йти своєю чергою і дорогою.

Одягаюся назад і починаю підбирати собі білизну. Раптом, згадую,що на вулиці мене чекає таксі.

Бляха..я ж обіцяла, що недовго. Проте,він всеодно увімкнув лічильник.

Обираю собі білизну,але вже не міряю. Швидко розраховуючи і біжу до таксі.

На щастя,воно ще досі мене чекає.

-Вибачте,що так довго,-захекано кажу,коли сідаю.

-Нічого,-починає заводити двигун водій.

Я відкидаюся на заднє сидіння. Серце калатає. Тут мені на телефон приходить сповіщення:

"Сукня дуже гарна. Сподіваюся, що ти її купила на сьогоднішній вечір"

В мене просто відвисає щелепа. Звідки.. Трясця,він і про білизну знає...

Бісить..як же ж він мене бісить. Весь мій настрій і задоволення від своєї покупки десь пропав. Наче його і не було.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍