Читати книгу - "Крига. Частини ІII–ІV"

159
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 247
Перейти на сторінку:
буде рівно, брудно й гівняно!

Вийшлося поквапом на вулицю, ковзаючись на східцях: відгомону шевських пристрастей вже не було чутно за межами підвалу. Втягнулося у легені чисте, морозне повітря. Ще трохи приголомшено обмінялося поглядами з Чинґізом.

— Що з ними?

Він знизав плечима.

— Це сяйва.

Поїхалося до Тесли, до Фізичної обсерваторії Імператорської Академії Наук.

Важка хмара тьмітла вкривала півкварталу — отьмітлені будинки, отьмітлена крига й сніг, отьмітлена вулиця і нечисленні перехожі на ній, у веселковобарвних окулярах і з янгольськими світінями позаду; принишклі в одних й інших воротах жандарми теж отьмітлені. Заїхалося перед головний вхід, відкинувши довгий блиск від саней, із боків до середини обрізаний дальшими пучками тьмітла. То були не тьмічки й не чорні смолоскипи, навколо Обсерваторії мусили розпалити справжні вогнища й рефлектори тьмітла.

Охоронець був, певно, поінструктований, бо пропустив господинa Ґерославського без нарікань. Чинґіз Щекєльніков залишився у монументальних сінях, під глобусом і літніми фресками; скрутивши собі цигарку, він позирав то на швайцара, то на охоронців, то на сонячні краєвиди, розтягнуті на світлому вапні.

Доктор Тесла зайняв для себе частину складів Обсерваторії (обладнаних власне під лабораторії) і підвал північного крила будівлі.

— Річ у тім, що підвалів вони тут насправді не мають, — казав він, хутко крокуючи бічним коридором, запнутий по шию у робочу шинелю; звук важкого термометричного кия, яким серб ударяв у підлогу що другий крок, відлунював під високим склепінням. — Усю цю Обсерваторію збудували чи перебудували заледве кілька років тому: усе поставили на мерзлоті, на крижлізному скелеті, не копаючи глибоких фундаментів. Там натомість залишилися муровані підвали від попередньої забудови, спалені до тла.

Він штовхнув двері. На стільці в кутку передсінка куняв вусатий козак із шаблею і наґаном. Тесла приязно йому кивнув і відчинив інші двері. Кам’яні сходи провадили в чорнильну пітьму.

— Bloody hell, знову струм здох. Тут не можна покладатися на електрику, це найбільший клопіт.

— Ви думаєте, що це через Сяйво?

— Раніше теж щоразу щось псувалося. Уважайте на голову, тут усе будували для ліліпутів.

Запаливши від козакової лампи іншу гасову лампу, він пішов униз.

— Псується їм від самого початку, тобто від тисяча дев’ятсот десятого. Одразу ж після приїзду я зазирнув на тутешню електрівню. Ужитковий радіус дії передачі змінного струму в них іноді буває не набагато більший, ніж радіус дії сталого струму. Чорний розпач, друже мій. Якщо немає інших, то вже цієї причини достатньо для розправи з Кригою.

Рахувалося сходини. Східці закручувалися ґвинтом. Сорок сім, сорок вісім, зійшлося на нерівну підлогу льоху. Льох — бо інакше годі було й думати про ці підземелля. Стіни з необтинькованої цегли, низьке склепіння, підперте розкришеними арками колон, між колонами кіптіли електричні лампи з вугільною ниткою. На вбитих у цеглу гаках висять гасові лампи, їхнє м’яке цинамонове світло зумовлює те, що палата здається ще більше зруйнованою і старою, достоту древньою. Бракує тільки пацюків і ланцюгів із кайданами. Й людських кісток.

Зате звідкись із глибин темних казематів долинає рівномірне відлуння пекельного грюкоту.

— Кгм, принаймні площа чимала, — сказалося.

Іншого краю льохів не було видно. Тесла поставив лампу на скриню біля сходів і рушив уздовж в’язанки кабелів, які спускалися з-під стелі сходової клітки на підлогу, вкриту подрібненою жорствою, піском і тирсою.

— Ці теж ні до чого?

— Ми підключилися до ґенератора Обсерваторії. Десь я мушу взяти струм для моїх флюменаторів. Інакше доведеться, либонь, перекинутися на парові машини. Або…

З гасового чвертьмороку виринули постаті м’язистих робітників, одна, друга, третя, їх там було п’ятеро, вони схилялися над дерев’яною конструкцією, вбитою в землю; далі стриміли вайлуваті корпуси двох флюменаторів й інших крижлізних машин доктора Тесли; кабелі розходилися навсібіч, розділені на в’язанки на збитому із неструганих дощок скелеті; тим часом на стелі й довкола стовпів на залізних затискачах й оковах висіли лампи з увігнутими сталевими дзеркалами. За імпровізованим столиком віддалік на вкритій складеними ковдрами бочці сиділа mademoiselle Філіпов у розстебнутому кожушку, загорнута у вовняну шаль, і гортала якийсь математичний атлас, до якого зазирав їй через плече сивий дідусь в окулярах із лінзами, гризучи рештками зубів синій олівець.

Лунали ритмічний гуркіт, бряжчання металу й тихі покрикування робітників, які рахували до трьох, — на «три» вони впускали мотузки й корби, щоб на «один» тягнути й крутити їх знову. П’ятий рабочий стояв поруч із відром, підвішеним на меншому блоці.

Підійшлося ближче. Дерев’яна конструкція оточувала колодязь, викопаний у підложжі підвалу; позаду за флюменаторами, в мороці, купчилися відвали викопаної породи. Зазирнулося усередину розкопу. На глибині п’яти-шести аршинов працювало двійко роздягнутих до сорочок мужиків, довбаючи мерзлоту крижлізним вістрям, яким було споряджено масивний копер, що його піднімала й опускала четвірка сибірських геркулесів. Нерівні стіни колодязя, який видовбували більш-менш у формі кола, молочно-синьо виблискували в гасовому полум’ї.

Нікола Тесла підійшов до Крістіни, перевірив щось у паперах. Цинамонові світіні рухалися у складках його шинелі надзвичайно енерґійно. Напевно, тут, в Обсерваторії, він знетьміднюється досхочу.

Поцілувалося вимащену чорнилом руку mademoiselle Філіпов. Вона представила сивенького старого. — Професор Клімєнт Руфіновіч Юркат. — Потиснулося тендітну долоню. Професор сором’язливо посміхнувся. То був старий лютовець, тьмідина забарвлювала його шкіру, наче плинні синці.

— Я думав, що ви одразу візьметеся до експериментів на лютих, — сказалося німецькою мовою Теслі. — Й на людях.

Серб устромив термометричний кий у землю, зняв білі рукавички й почав намащувати шкіру рук якоюсь масною маззю з алюмінієвого пуделка.

— І це теж. Потерпіть, юначе. Ми тільки почали лаштуватися на складах угорі. Губернатор має прислати мені в’язнів-зимовиків. Перспектива цих експериментів не сповнює мене ентузіазмом. Найохочіше…

— На собі, так. Сьогодні пишуть, що Зимну залізницю мають знову запустити — через шість тижнів.

— Тотальні рішення завжди кращі, ніж часткові; універсальні закони кращі, ніж винятки. Пізнавши фундаментальні моделі, можна легко виснувати з них детальні описи. — Знову натягнувши рукавички, він підійшов до криниці. Власне видобули відро свіжої руди. Доктор Тесла покопирсався у ньому палицею, і лише тоді дозволив робітникові викинути виробіток у відвал. — Мені дали на вибір кілька місць, кілька будівель. Як ви думаєте, чому я вирішив обрати саме це?

Іноді здавалося, що тьмідина пропливає тут серед людей у самих словах, настільки очевидною є відповідь, якщо питання уже поставлене.

— Тут пролягає Шлях Мамутів.

— Одразу під нами. — Він постукав палицею по підлозі. — Провід третього рівня сили за оцінками геокріологів Побєдоносцева. Щокроку ми перевіряємо теплоту,

1 ... 34 35 36 ... 247
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крига. Частини ІII–ІV», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крига. Частини ІII–ІV"