Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

class="title4">

20

Руїни дослідницької станції магонійців,

планета Тифон (9КВ40:2), система зірки Мелані

в Темному Агрегаті Оріона.

14 пентарія 417 року Ери Відновлення.

— Онде ще один блок живлення, — Гумм показав Вольску на завиту в циліндр спіраль. — Я лише не знаю, навіщо вам це сміття. Ці батарейки припинили давати струм ще тоді, коли Землею мамонти бігали.

— Мамонти?

— Хіба ти не дивився серіалу «Мисливці на мамонтів» про доісторичну красуню Йіму?

— Може, й дивився, не пам’ятаю.

— Якби ти дивився, то пам’ятав би. Красуню Йіму там грає славетна альфійська акторка Саламандра. Вона ще грала у третьому сезоні «Піратів з Марсу» і в одній цікавій симуляції про космічних вампірів. Там вона була королевою доброї вампірської раси. Жінку з такими очима і такими стегнами забути неможливо. Чи, може, тобі подобаються хлопці?

— Мені подобається все красиве, — ухильно відповів Вольск.

— Тоді тобі треба на Єсіхі. Тобто по-вашому — на Кідронію. Там є дуже красиві тормаги[33]. Вони мали б тобі сподобатись.

— Та був я на тій вашій Кідронії, — техноархеолог вирішив не ображатись на прояви шахтарського гумору. — Та ще планетка… Більше туди не хочу.

— А це, мабуть, термінал, — клон витягнув із купи сміття овальну пластину. — Або його шматок.

— Екран, — підтвердив Вольск. — Ми вже маємо зо п’ять таких.

— Де є п’ять, там і шостий не завадить, — зауважив Гумм і поклав знахідку в дротяний кошик, приторочений до корпусу «павука». — Ви, природно народжені, не вмієте цінувати ваших жінок. Я бачив, як ти дивишся на Преподобну Мулан.

— А як я на неї дивлюся?

— Ти дивишся на неї, як на річ, і не бачиш, яка вона гарна. На вродливих жінок справжні чоловіки так не дивляться.

— Вона як жінка мені не подобається.

— Дарма. А хто тобі подобається? Начальниця?

— Так. Але вона має чоловіка.

— І хто він?

— Адмірал у відставці.

— Старенький дідо?

— Приблизно її одноліток.

— Тоді знайди собі для мрій іншу. Велудуман проти порушення шлюбних обітниць.

— Я невіруючий.

— Це погано. Невіруючі немов здичавілі клони — не знають, хто вони, звідки, навіщо живуть. Пнуться стати богами, а насправді вміють лише цупити і втікати.

— Я нічого не цуплю і не втікаю.

— Невже? Зараз ти береш те, що тобі не належить. І робиш це без належної поваги до мертвих господарів цього місця. А якщо звідти, — Гумм показав на підлогу, — вилізуть ґирги, то втікатимеш.

— В мене виклик від «павука» номер три, — Вольск активував монітор нарукавного комунікатора. — Наш «павучок» щось знайшов на дванадцятому рівні. Зараз мені покаже… — він увімкнув автоматичне налаштування монітора. — Ось воно… Якийсь контейнер.

— Алексе, — почув він голос Вей, яка була вище за них із Гуммом, на шостому від поверхні рівні «піраміди», — ГРЛ показує, що у тій ємності, в яку щойно знайшов третій «павук», спостерігається ребіоз. Там щось приходить до тями. Будьте обережні.

— Будемо, будемо обережні, — промимрив собі під ніс техноархеолог і віддав наказ «павуку» сканувати контейнер та проаналізувати дані сканера.

Гумм заглянув до монітора:

— Щось цікаве?

— Згідно з каталогом магонійського обладнання, це переносний контейнер для хімічно активних речовин. Можливо, в таких ємностях магонійці зберігали не лише хімічні, а й біологічні матеріали.

— І все?

— ГРЛ показує, що у тій бляшанці є щось живе і воно щойно заворушилось.

— Отакої. Я був правий, нам треба вшиватись. А ти швидко бігаєш?

— Швидко чи не швидко, а від ґиргів все одно не втечеш, — Вольск побачив, що на монітор почали виводитись результати сканування. — Так, там присутня біологічна складова… Небагато, грамів сто — сто двадцять інкапсульованого біоматеріалу в стадії ребіозу… О’к, а це що таке?

— Ґвен, ти мене чуєш?

— Так, Алексе, чую тебе добре.

— Ти вже бачиш результати сканування?

— Бачу. Маю картинку внутрішньої структури контейнера.

— Не те. Ліва колонка даних.

— Так, але я не…

— У контейнері є сліди концентрованої кислоти. Таке враження, що капсула з біологічним матеріалом була там розміщена у сферичній ємності з кислотою.

— Хімічний ліквідатор?

— Можливо. Кислота давно вже випарувалась… Якщо це ліквідатор, значить, там…

— …біологічна зброя, — закінчила висновок Вольска баронеса.

— Точно. Давай подивимось.

— Я забороняю відкривати контейнер.

— Зрозумів.

— Наказ: негайна евакуація.

— Але, Ґвен, почекай, може, не будемо так рвати кігті? Ребіоз лише почався. Норнам ще буде потрібен час, щоб досягти портальної стадії.

— Військовий досліднику Вольск, це наказ. Повторюю: негайна загальна евакуація. Всім на поверхню.

— Наказ зрозумілий. Виконую.

Вольск перемкнув нарукавний комунікатор на селекторний зв’язок і продублював усім групам наказ про негайну евакуацію.

— Тікаємо? — Гумм закинув до кошика ще одну екранну панель.

— Наказ баронеси.

— Накази треба виконувати, — погодився клон. — Ґирги?

— Можливо, у контейнері біологічна зброя давніх рас, яка зреагувала на присутність кіборга. Поки вона активується, ми повинні якнайшвидше вшитись із цієї планети. Тим більше що ми вже зібрали купу магонійського металолому.

— Тут, — клон кивнув на кошик, — удесятеро більше кераміки, аніж металу.

— Авжеж, — погодився з Гуммом техноархеолог. — Кераміка була улюбленим матеріалом магонійців. Про «металолом» я так, образно.

Вони вже вийшли на четвертий рівень, коли Вольск знову почув голос Вей:

— ГРЛ зафіксував у контейнері значне підвищення рівня біологічної активності. Він стрибкоподібно зріс за останні двадцять хвилин і становить уже «нуль вісім» за шкалою Корковського-Когана. Воно прокинулось швидше, аніж ми передбачали. Якщо це норни, то вже за дві-три години вони почнуть надувати свої портали.

— Все одно ми повинні встигнути, Ґвен. Ми вже минаємо четвертий рівень. Нас, щоправда, трохи гальмує «павук». Ми з Гуммом його трошки перевантажили.

— Кидайте того «павука», він без вас дасть собі раду. Швидше вибирайтесь на поверхню. Церм уже згорнула бурове обладнання і готує скеґер до старту.

Вольск подивився на монітор, який все ще показував контейнер, біля якого залишився чатувати «павук» номер три. На трансльованому зображенні нічого не змінилось. Вкрита пилом і зотлілими залишками зовнішньої ізоляції, поверхня контейнера нічим не виказувала пробудження того, що знаходилось усередині.

«Може, наказати кіборгові спалити контейнер плаганом?» — припустив техноархеолог. Але він поборов спокусу. Це був експеримент. Ризикований, але необхідний. Якщо в контейнері норни, призначення магонійської станції стане повністю зрозумілим. Щоправда, й надалі залишиться загадкою, хто ж саме залазив сюди кілька століть тому, а потім замурував місце проникнення до «піраміди» свіжим ізолятом.

«Про це поміркуємо на лінкорі», — вирішив Вольск, а вголос сказав:

— Гумме, рухаймося швидше. Нехай «павук» нас доганяє.

— Ґирги повилазили з бляшанки?

— Поки що ні.

— Тоді не варто панікувати.

— Давні мудреці радили: готуйтесь до найгіршого.

— А начальниця з Преподобною вже на поверхні?

— Так. Чекають нас і десантників.

— Тоді йдемо швидше, — погодився клон, явно втішений тим,