Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

Історія, мабуть, яскрава, але страшна. Яскрава тому, що з Єноха починається прогрес, тобто людство просувається вперед в інтелектуальному освоєнні світу. Але весь цей прогрес у підсумку виявився антигуманним, бездуховним, бо він іде «лінією Каїна», першого убивці на Землі.

Каїн був першою «надлюдиною» (оберменшем) на Землі, бо володів головною ознакою надлюдини — вважав для себе правомірним вирішувати питання життя і смерті інших людей, з братами включно. Усі «надлюди» (чи Єнох І, чи гітлерівці, які «очищали світ» од «унтерменшів», чи більшовики, що визначали ворогів і друзів народу, чи терористи, які знищують безневинних людей) — за духом не від «людини Божої», а сатани. Вони протиставляють себе нормальному, тобто «Божому», людству, їх можна називати і «каїнітами'', оскільки Каїна Єва і справді народила від сатани (внаслідок гріхопадіння). Адже вона «їла плід від змія» і до свого Адама повернулася після спілкування (і не тільки словесного) із сатаною в образі змія [У даному разі важко щось додати чи відняти. Читайте Біблію. А факт перелюбу Єви із сатаною обігрують усі масонські учення]. А вже Сіф (третій син Єви) був від Адама. Він і започаткував основну гілку людства. «І жив Сіф по тому. 1 породив він синів і дочок» (Бут. V. 7).

Отже, містобудування, культурний прогрес, тобто перші ознаки цивілізації, пов'язані з іменем Єноха — сина Каїна, онука сатани. Чи міг Бог байдуже усе те споглядати? Ні. І він втрутився в генеалогію людей в коліні Мехіаеля — онука Єноха І. Відтак це коліно було уражене. Хоча гілка каїнітів у цьому коліні одержала водночас могутній позитивний імпульс від основної — Адамової — гілки людства, від Єноха II (правнука Сіфа).

Саме останній і став перетворювачем «гріховної» (каїнітської) гілки людства. Ця гілка розкололася на лівих (продовжувачів роду «надлюдей») і правих (продовжувачів роду «нормальних» людей, якими їх створив Бог в особі Адама). Ось у чому полягало «божественне напучування» роду каїнітів і «утихомирення їхньої гордині» [Толковая Библия. — Т. 1. — С. 37].

Цю таємницю людського буття масони «не помічають» і прагнуть всіляко змовчувати. На арену історії виводиться великий Єнох Перетворювач, але хоч як би там було, гілка Єноха Посвяченого, тобто надлюдини, започаткована ще від Каїна, залишилася. Особливо активно вона виявилася в останній період існування Атлантиди.

Досягнення Атлантиди у багатьох сферах діяльності незаперечні: розвинуте мистецтво, надзвичайно високий рівень будівництва, дивної краси храми та ін. Але за словами Платона, володарі, еліта Атлантиди дійшли до того, що почали вважати себе за богів, тобто надлюдей. Почали робити із себе кумирів і самі собі ж…поклонятися. Більш того, вони навіть посягнули на потойбічний світ. Переходячи з розряду «звичайних» у розряд «надтворінь», люди раніше чи пізніше, але неминуче чинять розпусту, вдаються до послуг чорної магії, шукають собі «підживлення» енергією «Вріль». І все через те, що намагаються відкрити в собі надприродні здібності, тобто стати надлюдьми, оберменшами.

Найчастіше термін «надлюдина» визначається в літературі як сильна особистість, чия воля, бажання і вчинки не підкоряються жодним обмеженням. Надлюдина вважає, що має право розпоряджатися власною долею, а також життям і смертю не тільки окремих людей, а й цілих народів. Недарма ж автори Біблії порівнюють «надлюдей» з «тими, хто йде Каїновим шляхом» [В езотеричній літературі цьому питанию приділяється велика увага. Про людей і народи, що стали «на шлях лівої руки», можна довідатися з книги Кемпбелл Д. Маски Бога: Созидательная мифология. — М., 1998. — Т. І. —Кн. 1. Та й у працях Тейяр де Шардена ці проблеми дістали належне відображення].

Люди такої особливої касти не піддаються вихованню, і «для них не існує «зовнішнього» Бога. За їхнім переконанням, усе дозволено, гріха немає, а смерть — це всього лише відхід у небуття. Але головне, чого постійно шукають «надлюди», то це зв'язків з потойбічним світом. Вони готові заплатити будь-яку ціну, принести будь-які жертви, аби розбудити в собі надприродні сили, вийти за межі, що існують для звичайної людини.

Виявляється, дуже важко, майже неможливо підібрати слова, які б найбільш повно характеризували представників роду каїнітів. Скажімо, радянська пропаганда у свій час називала лівоарійців «маніяками», «людожерами», «убивцями», «безголовими», «людиноподібними», «варварами» тощо. Але всі ці терміни ні про що не говорять. А справа в тім, що «надлюдина» — це породження цивілізації. Але якої? Цивілізації з мінусовим знаком, тобто антисвіту.

У землях, похованих в океані, існували моторошні культи, за відправленням яких суворо стежили жерці зла. В основному це були представники «лівих» гіперборейців. Блакитноокі, білошкірі «надлюди» здійснювали свою гегемонію по всій темношкірій Посейдонії, насаджуючи ідеологію обраної раси, людиноненависництва.

Тут не тільки полювали на людей, займалися людожерством і кривавими жертвоприношеннями, а й будували спеціальні ферми для відгодівлі людей та їхнього наступного заклання. Тут не тільки чинили содомонський гріх, а й створювали заповідники, у яких «виховувалися» дівчатка і хлопчики, тобто готувався матеріал для сексуальних утіх і сировина для… приготування делікатесів. Царі, багаті можновладці мали змогу утримувати таких «майстрів» кухонної справи, що присмажували дівочу «тушку» і при цьому зберігали красу тіла й обличчя. Подавалася така страва на бенкетний стіл у спеціальній пательні (на зразок труни), обсипана різними прянощами. Саме в Атлантиді був популярний напій «кров з молоком». Для його приготування теплу людську кров змішували з свіжим молоком жінки, козулі, а то й левиці. Вожді й володарі зміцнювали ним свій дух, робили себе безжалісними. А закуски з маринованих людських зародків, а витончені статеві збочення за інструкцією спеціально підготовлених фахівців з насолод…

Життя людське в такому суспільстві було зовсім знецінене. На вимирання, голодну смерть прирікалися цілі племена і народи. А живі день і ніч працювали на будівництві безглуздих культових споруд, де можновладці ставили своїх кумирів і молилися на них.

У XIX столітті, столітті розуму, наївно думали, що все це чорне минуле ніхто і ніколи вже не підніме на поверхню, не оприлюднить, не почне йому наслідувати. На жаль, XX століття спростувало всі ці надії. Узяти хоча б роки панування фашистської ідеології, нацизму. Згадайте, як Гітлер і його поплічники використовували спадок Атлантида. «Врешті-решт кожен німець, — з гордістю відзначав учитель фюрера К. Раушнінг, — стоїть однією ногою в Атлантиді, де він шукає кращу батьківщину і кращу спадщину»[Цит. за: Повель А, Бержье Ж. Утро магов. — С. 8].

Від грішників-каїнітів, точніше Єноха Посвяченого, пішли учення західного масонства, іудейська Кабала [Кабала — це ніби «паралельне», таємне вчення, основа багатьох окультних теорій, авторитетний код передусім масонів], вчення гностиків, теософія, «таємне християнство», марксизм-ленінізм, гітлерівський окультизм і нацизм, сатанізм. І дивуватися тут не варто.