Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

Аргосу, а сам з рештою солдатів пішов на другий пагорб, і взяв його тим же способом, що й перший.

/14/ Залишалася ще третя гора, найкрутіша, яка здіймалася над тією, що знаходилася над захопленою вночі добровольцями, де біля вогнищ сиділа [ворожа] варта. /15/ Коли елліни наблизилися, варвари, не вступаючи у бій, залишили її, що викликало у всіх подив і підозри, чи не повтікали, бува, вони, боячись оточення і облоги. А насправді вони з вершини спостерігали за подіями, що відбувалися за пагорбом, тож попрямували в напрямку ар’єргарду. /16/ Ксенофонт із тими, хто був молодший, вибрався на вершину, іншим же звелів іти вперед повільно, щоб останні лохи встигли приєднатися до них, і, пройшовши шляхом, зупинитися на рівнині.

/17/ У цей час з явився Архагор з Аргосу, який врятувався втечею, і повідомив, що їх витіснили з пагорба і що Кефісодор, Амфікрат та інші, які не могли зістрибнути зі скелі і дістатися ар’єргарду, загинули. /18/ Після цього варвари вибралися на пагорб, розташований навпроти вершини (де стояли елліни), і Ксенофонт через тлумача повів з ними переговори про угоду і зажадав видачі вбитих[159]. Варвари ніби погоджувалися, за умови, що елліни не палитимуть їхні домівки. /19/ Ксенофонт пристав на це, а тим часом, поки йшли переговори і решта війська оминула пагорб, усі вороги збіглися на цей пагорб. /20/ І коли елліни почали спускатися з вершини, прямуючи до свого війська, яке зупинилося на рівнині, вороги кинулися на загін Ксенофонта великим натовпом з гучним криком і, досягши вершини, з якої спускався загін, стали скочувати вниз каміння. Одному солдатові вони роздробили стегно, а Ксенофонт залишився без зброєносця, у якого був щит. /21/ Але гопліт Еврілох з Лус [аркадець] підбіг до нього і став відступати, прикриваючи щитом обох; решта також відійшла до тих солдатів, які очікували їх, стоячи в строю.

/22/ Таким чином все еллінське військо з’єдналося і розташувалося у численних та гарних оселях, багатих припасами. Приміром, вина було так багато, що його зберігали в обмазаних вапном ямах[160]. /23/ Ксенофонтові й Хірісофові завдяки переговорам з кардухами вдалося забрати тіла вбитих, і вони взамін відпустили провідника. А полеглих у бою поховали з гідністю, як і личить звитяжцям.

/24/ Наступного дня вони йшли без провідника. Вороги щоразу займали наперед усі наявні на шляху вузини, заважаючи еллінам проходити через них. /25/ Коли вони перетинали шлях передовим загонам, Ксенофонт пробирався у гори з іншого боку, намагаючись вийти вище засілих ворогів і таким чином усував перепони на шляху передових загонів. /26/ А коли вороги нападали на ар’єргард, Хірісоф піднімався нагору, старався вибратися вище засідок і знешкоджував перешкоди на шляху ар’єргарду. У такий спосіб вони постійно допомагали один одному і піклувалися один про одного.

/27/ Траплялося, що варвари завдавали багато турбот навіть тим військам, які, вже досягти вершини, знову спускалися вниз. Кардухи були дуже спритними, їм вдавалося уникати ударів навіть з близької відстані. Адже в них не було іншої зброї, крім луків і пращ. /28/ Вони чудово стріляли з лука, а розміри самого лука становили приблизно 5 ліктів і довжина стріл — 2 лікті з гаком; під час стрілянини вони натягували тятиву, наступаючи лівою ногою на нижню частину лука. Їхні стріли пробивали щити і панцири. Коли елліни підбирали ці стріли, то користувалися ними як дротиками, прив’язавши до них ремені. Під час проходження цією областю найбільшу користь принесли крітці, а командував ними Стратокл-крітець.

Розділ З

/1/ Упродовж цього дня елліни розмістилися в селах, що знаходилися над рівниною річки Кентріт. Ширина Кентріта становить приблизно 2 плетри, і ця річка відокремлює Вірменію від країни кардухів. Елліни, побачивши рівнину, зраділи. Річка була на відстані 6—7 стадій від гір кардухів. /2/ Тут вони з неабиякою насолодою відпочивали, маючи провіант і згадуючи про перенесені злигодні. Адже усі 7 днів, протягом яких вони проходили областю кардухів, безперервно точилися бої, причому елліни зазнали тут таких втрат, яких їм не завдавали ані цар, ані Тіссаферн, разом узяті. Тому вони з радістю віддалися спочинкові, немовби усі біди залишилися позаду.

/3/ Проте на світанку вони завважили по той бік річки кінноту в обладунках, налаштовану, мабуть, завадити переправі, а також піхоту, вишикувану на пагорбах вище вершників, з метою не дати еллінам увійти у Вірменію[161]. /4/ Це були наймані війська Оронта й Артуха — вірмени, марди[162] і халдеї[163]. Про халдеїв казали, ніби цей народ незалежний і хоробрий; зброя у них складалася переважно з плетених щитів та списів. /5/ Ті пагорби, на яких вони вишикувалися, знаходилися на відстані З або 4 плетрів від річки. Єдина дорога, помітна для еллінів, вела нагору, і лише вона, мабуть, була придатною дорогою. /6/ Навпроти неї елліни намагалися перейти річку. Та коли при цьому вода сягнула вище грудей і дно виявилося нерівним і вкритим великим і слизьким камінням, так що й не можна