Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жінка продовжувала дивитися на мене навіть тоді, коли Атій, обдарувавши її шанобливим кивком, висловив привітання. А мені здавалося, що мене буквально просвічують наскрізь.
– Це твоя нова підопічна? – нарешті, заговорила Гілера, переводячи погляд на Чорного Лорда.
– Так, – відгукнувся вампір. – Дівчину звуть Тея.
– Вона ще зовсім юна, – зауважила жінка, знову дивлячись на мене. – Ти впевнений, що не хочеш трохи зачекати?
– Я хотів би провести обряд якнайшвидше, – похмуро відгукнувся Атій. – Володар зможе це зробити прямо сьогодні?
Я здригнулася і навіть відступила на крок. Наткнувшись на щось живе, різко розвернулась і побачила обличчя Молі, який уїдливо посміхався.
– Кудись зібралася? – прошипів він.
А мені здалося, ніби стіни навколо почали стулятися. Я й не очікувала, що все вирішиться так скоро! Гадала, у мене буде хоч кілька днів, щоб спробувати втекти.
– Втекти? – подала голос Гілера, яка не відповіла на запитання Чорного Лорда, а натомість вирішила звернути увагу на мій стан. – Отже, дівчинка не хоче цього робити з власної волі?
У мене спалахнула боязка надія. Може, якщо це так, ніхто не змушуватиме?!
– Так, це трохи ускладнить процес, – відповів Атій. – Але, сподіваюся, це не стане проблемою?
– Звісно, – губів жінки торкнулася люб’язна посмішка.
Розчарування виявилося таким сильним, що я мало не впала. З жахом усвідомила, наскільки й справді уявним був увесь цей затишок навколо. Як і вдавана доброта білявої господині цього місця.
– Володар уже знає, що ви тут. І він готовий вас прийняти. Куди йти, ти знаєш, – діловито сказала вона. – Але Ербін може проводити, якщо хочеш.
– У цьому немає потреби… – у погляді Чорного Лорда світилася радість. Він явно вже знемагав від нетерпіння.
– Чудово. Тоді ми поки що розмістимо вашого хлопчика, – жінка кивнула у бік Молі, – і приготуємо кімнату для Теї. Одна з моїх доньок чекатиме на неї там.
Зрозумівши, що під «донькою» мається на увазі ще одна вампірка, підпорядкована цьому безжальному стерву, я зчепила зуби. Схоже, всі мої спроби уникнути того, що станеться, виявляться марними. Хотілося розревітися від страху та безсилля. Але я нізащо не збиралася показувати слабкість перед цими безжальними чудовиськами.
Атій схопив мене за зап’ястя і потягнув за собою. Він тримав так міцно, що я відчувала біль, але не збиралася скаржитися. Встигла вже зрозуміти, що цим істотам, на одну з яких мене збираються перетворити, жалість чи співчуття взагалі не притаманні.
Тільки побачивши, що ведуть мене до якогось підземелля, відчула, як тане рішучість витримати все з високо піднятою головою. Десь там, у самому череві Кривавого Притулку, на мене чекає зустріч з найнебезпечнішим представником цього роду – їхнім Володарем. І я боялася навіть уявити, як зможу пережити це і не збожеволіти.
– Будь ласка, не треба… Будь ласка… – благала, відчуваючи, як по щоках одна за одною котяться сльози. – Ви казали, що я вам небайдужа… Якщо це так, не робіть цього…
Атій різко зупинився. У відсвітах смолоскипів, що висіли на кам’яних стінах підземелля, його обличчя здавалося ще зловіснішим. Похмура радість, що читалася на ньому, змінилося ніжністю.
– Ти мені більш ніж небайдужа. І колись ти зрозумієш і оціниш той дар, що я тобі пропоную.
– Дозвольте мені самій вирішувати, чи хочу я прийняти цей дар! – з відчаєм вигукнула я.
– Ти лише маленька дурненька дівчинка, – прошепотів він, обхоплюючи моє обличчя долонями. – Сама не розумієш, що для тебе буде краще. Я подбаю про тебе.
Він поцілував мене спочатку ніжно, потім все більш пристрасно і шалено. Я забилася в його обіймах, намагаючись звільнитися і задихаючись від розпачу та протесту.
– Моя дівчинка, моя красуня, – шепотів він, як одержимий, у перервах між новими і новими поцілунками. – Вже скоро нас ніщо не розлучить…
Коли він, нарешті, відпустив мене, я вся тремтіла і могла лише з ненавистю дивитися в спотворене пристрастю обличчя того, хто бажав стати моїм Господарем.
– Ходімо! – вигукнув Чорний Лорд, знову хапаючи мене за руку, і поволік далі.
Туди, де на нас вже чекає могутній і небезпечний Володар вампірів.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна», після закриття браузера.