Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

-Вибач, що тобі через мене прийшлося все це пережити,- Назар ще відчував вину за стан Діани.

-А хіба я можу по іншому. Звісно, що вибачаю. А куди це ми їдемо?- Діана помітила, що Назар їхав у інший бік, а не до її дому.

-Ми їдемо до мене. Я приготую тобі вечерю і ти зможеш відпочити,- Назар впевнено повернув на повороті,- не відмовляйся.

-Про нас і так ходять чутки,- почала було Діана,- що ми ніби з тобою…

-Та не звертай ти уваги на них. Дозволь ти собі ні про що не думати,- Назар зупинився біля свого будинку, допоміг вилізти Діані з машини,- повір ти нарешті, що все буде добре.

  Вони зайшли до будинку, Діана відразу пішла до ванної кімнати, приняла душ, а потім повечерявши лягла на диван та відразу задрімала. Назар взяв її на руки та переніс до свого ліжка у спальню, дбайливо укрив ковдрою. Він ще трохи посидів біля неї прибираючи з її обличчя локони м’якого на дотик волосся.

-Мені подобається на тебе дивитися і я б не проти робити це усе своє життя,- пошепки сказав він, щоб не розбудити дівчину,- я тебе кохаю.

  А потім Назар вийшов за чинивши за собою двері.  Він ще передзвонив Владові та у дрібницях розпитав, як все пройшло.

-Мені навіть шкода, що цей мерзотник мертвий, я б скоріше хотів його бачити у в’язниці. Та він отримав своє покарання,- Назар повернувся на кухню та сів за стіл де ще декілька хвилин назад сидів разом з Діаною,- що буде з його компанією та заводом?

-Вони будуть ліквідовані. По суті, ти вже знищив все те. Так що твоя місія виконана,- сказав Влад.- Повернешся до Італії?

-Моя місія ще не завершена. Змок ще не відбудований  та…

-До речі, трохи не забув,- вигукнув згадавши Влад,- пам’ятаєш я тобі казав, що автогонщик на тебе до суду подав. Що з цим робити будемо?

-Чого він хоче? Грошей?

-Не думаю, що він хоче грошей. Він скоріш за все хоче нервів помотати. Я постараюся з ним домовитися. Може вийде зам’яти справу. Ще одне, але це зовсім не приємне для тебе. Адріана зустрічається з ним. І вони навіть оголосили пресі, що збираються одружитися.

-Влад, ти мене розігруєш?- Назар не повірив у таку новину.

-У мене на розіграші немає часу. Завтра я тобі знову зателефоную. На добраніч,- і Влад відключився.

  Назар ще трохи посидів на кухні розмірковуючи над тим, що сказав друг. Та потім махнув рукою та пішов спати. Ліг на дивані у вітальні думаючи про Діану. Хотів думати про неї, турбуватися і бути тільки з нею. І він її не відпустить. Завоює її довіру та подарує щастя. Прокинувшись зранку Назар пішов до своєї спальні, щоб подивитися чи прокинулася Діана. Та її не було у ліжку. Почав шукати по будинку. Ніде. Не вже втекла, ось так пішла і навіть не попрощалася. Як же вона могла так? Назар відчув розчарування. Та він помилився. Діана сиділа на терасі, бо їй захотілося на свіже повітря. Вона думала про нього. Про те, що не зможе підти від нього, бо він їй не байдужий. Діана вже давно кохала його, мабуть з першого погляду щойно побачивши на вежі замку де він тренувався. І немало значення хто він, а хто вона.

  Діана зайшла до будинку, і він зрадів, підійшов до неї. Дивлячись їй в очі поцілував її, а вона обійняла його відповівши взаємністю. Він підхопив Діану на руки та поніс до спальні акуратно поклавши на своє ліжко. Спалах пристрасті подібно вогню в мить пробудило в них те нестримане бажання належати один одному. Назар ніжно поцілував шию дівчини, потім груди опускаючись все нижче і нижче, не пропускаючи жодного сантиметру на її тілові. Чутливість від його дотиків приносила неймовірне задоволення і вона вигнулася назустріч йому. Хіба не про це уявляла собі тоді, коли вперше побачила його? Так, її уява стала реальною. Вона в обіймах чоловіка про якого мріяла, якого кохала і з яким хотіла бути. А чи буде так?