Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Я сподівалася, що протримаюся довше, – з жалем зітхнула Віолетта.

– Віолко, я взагалі здивований, що ти зважилася туди зайти і залишитися. Думав, як увійдемо, так і вийдемо. Серйозно! – він легенько тицьнув її ліктем в бік. – Ти сьогодні королева вечора, проси у мене все, що хочеш.

– Все-все?

– Все-все.

– Тоді... – і вона випалила перше, що спало на думку. Вірніше, перше, про що подумала після його слів: – Можеш пообіцяти, що навіть якщо ми розлучимося, ти все одно будеш танцювати тільки зі мною і не станеш шукати собі нову партнерку?

Яр сторопів від її слів, не знаючи, що більше різонуло по серцю: чи то згадка про можливе розлучення, чи то прохання, яке наводило на певні думки, яким він боявся повірити. Ярик вже було розкрив рота, щоб відповісти, але Віола, здається, повною мірою усвідомивши, про що саме просить, пошкодувала про свою нестриманість.

– Пробач, я зараз була егоїсткою, думала тільки про себе, – перебила вона, не даючи йому і слова вставити. – Я хочу морозиво. Так, морозиво! Біле в стаканчику. І не кажи, що я можу захворіти, ти сам сказав, що можна бажати все, що душа забажає. Де тут найближчий цілодобовий магазин? Якраз і хліба докупимо.

Віола стрімко піднялася, не в силах у цю мить дивитися чоловікові в обличчя. Він теж піднявся, але не став розвивати тему, судячи з усього, зрозумів, що вона зараз не готова до розмови. Вони сіли в машину і доїхали до цілодобового супермаркету, що заклично сяяв вікнами. Поки Ярик ходив у хлібний відділ, Віолетта вибрала два однакових морозива і одне простягнула чоловікові.

– Будеш зі мною?

Зрештою вони гуляли по невеликому парку, який розкинувся якраз за супермаркетом, час від часу зустрічаючи жителів навколишніх будинків (в такий пізній час їм в основному траплялися собачники або парочки), і насолоджувалися морозивом. І в ці благословенні хвилини тиші і спокою Віола майже забула про нахабне запрошення, але, як виявилося, «привітний господар» нової танцювальної студії зовсім не забув про неї. Тому що зовсім скоро її таки змусили туди прийти...