Читати книгу - "Одержимий злом"

обличчя.

— Вони ніяк не зможуть зіпхнути на тебе вину за втечу Керра, правда ж? — запитала вона.

— Внутрішнє розслідування веде Тер’є Нурбьо.

Ліне важко зітхнула.

— Чого він на тебе в’ївся?

— Стара образа…

Ліне знала передісторію. Саме Нурбьо вів розслідування того разу, коли батька виставили на глум у передовиці газети «ВҐ» за нібито сфабриковані докази. То була справа, у якій Нурбьо зневажив чесність і справедливість задля власної перемоги. Аби лише поставити Вістінґа перед судом.

— Хіба не можна було призначити когось іншого слідчим? — запитала Ліне.

Вістінг знизав плечима.

— Не маю ні часу, ні бажання сушити собі цим голову. Мені й так вистачає клопоту, — відповів він.

Ліне знов обернулася до монітора. Запис зупинився на кадрі з Марен Доккен, де вона стояла найближче до Тома Керра.

— Будеш дивитися далі?

Вістінґ похитав головою і хотів уже було встати.

— Я була сьогодні в Марен Доккен, — сказала Ліне, кивнувши на монітор.

— Он як!

— Дорогою на місце слідчого експерименту ми трохи спілкувалися з нею в мікроавтобусі. Хотіла провідати, запитати, як вона почувається.

— Я мав би теж навідатися до неї.

Ліне ледь усміхнулася.

— До неї приходили в гості колеги. Ти не можеш всюди встигати.

— Як вона?

— Вибухом порвало кілька сухожилків у ключиці. Не рухає рукою. Їй боляче, але, мені здається, вона більше переживає, що не завадила втечі Тома Керра.

— Хай не переймається, — промовив Вістінґ, підводячись зі стільця. — Ніхто не міг передбачити того, що трапилося.

— У кожному випадку, вона багато про це думає. Я показала їй відео, і вона трохи заспокоїлася, побачивши справжню картину.

Раптом Ліне спало щось на думку.

— Зачекай хвильку. Мушу тобі щось показати.

Ліне відмотала запис до того моменту, коли Керр і Клес Танке сіли на заднє сидіння автомобіля адвоката.

— Марен каже, що адвокат щось показував йому на екрані мобільного. Вона бачила їх через вітрове скло.

Вістінґ аж обома руками схопився за спинку стільця, нахилився до монітора.

 — Ти це записала?

Ліне похитала головою.

— Вони не говорили по телефону, — поспішила запевнити вона. — Адвокат вийняв якісь папери з конверта і щось показав у мобільному.

Вона бачила, що батько спохмурнів. Їй стало цікаво, що б це мало означати.

— Гадаєш, адвокат міг бути співучасником? Міг передавати інформацію Керру?

— Попрошу Марен написати про це рапорт.

Ліне не відразу збагнула масштаби такого припущення.

— Це дало б відповіді на багато запитань, — сказала вона. — Передача інформації в тюрму й на волю.

— Те, що відбувалося в авті, могло бути цілком легітимним, — зітхнув Вістінґ і відпустив спинку стільця. — Дякую за перегляд.

Він рушив до сходів. Ліне бачила, що тепер батькові буде над чим подумати. Безсонна ніч йому забезпечена.

Розділ 41

У нарадчій кімнаті зібралися на ранкову нараду п’ятеро офіцерів поліції. Вістінґ сидів на чолі столу. Нільс Гаммер, Турюнн Борґ, Крістіне Тііс і Еспен Мортенсен зайняли свої постійні місця.

— Туре Берґстранда прооперували вчора, — почав Вістінґ. — Розірвано м’яз на гомілці. Складне поранення. Попереду ще кілька операцій, досі існує загроза ампутації кінцівки. Марен Доккен перебуватиме на лікарняному два тижні. Решта повернуться до роботи наприкінці тижня. Завтра вони звітуватимуть тут, у відділку, про останні події. Ми з Гаммером теж братимемо участь у звітній нараді.

Гаммер відсунув свій стілець від столу і, перш ніж встати, примружено визирнув надвір.

— Сонце, — пробурмотів він, обійшов стіл і опустив жалюзі на одному з вікон.

Вістінґ коротко підсумував події вчорашнього дня.

— Багато всього, але нічого конкретного, — сказав він.

У двері постукали. Ще ніхто й відповісти не встиг, як вони прочинилися — у кімнату зазирнув, ніби хотів пересвідчитися, чи не помилився кімнатою, Адріан Стіллер. Увійшов і зачинив за собою двері.

— Можна мені бути присутнім? — запитав він, показуючи на вільний стілець.

— Ми тебе тут сьогодні не чекали, — буркнув Вістінґ.

— Маю о дванадцятій зустріч зі слідчим Спецвідділу, — пояснив він, сідаючи до столу. — Ми з Відділу давніх і нерозкритих справ теж немало причетні до проведення цієї операції. Тут, до певної міри, є і наша провина. Тому я хочу бути в курсі подій. Якщо наш відділ може стати в пригоді, я радо допоможу.

— Маєш новини від зовнішнього спостереження? — поцікавився Гаммер.

Стіллер похитав головою.

— Учора в Луне Мельберґ гостювала подруга, сьогодні Луне виходить на роботу у вечірню зміну.

— А що з Флойдом Тюе?

— З дому не потикався. Єдине, що ми зафіксували, — доставку їжі вчора по обіді. Він мало з ким спілкується, але користується великою повагою у фінансових колах. Такий собі анонімний філантроп. Заробляє шалені гроші на біржі, але й багато витрачає на фінансування соціального підприємництва та благодійність.

— Його батько був педофілом, — завважив Гаммер, виймаючи з кишені бляшанку з жувальним тютюном.

Решта враз підвели на нього очі.

— Я трохи понишпорив в особових справах, — пояснив Гаммер. — Старший Тюе був кілька разів засуджений. Найпершого разу — за інцест. Зґвалтував рідного сина.

Стіллер кивнув, підтверджуючи сказане, однак Вістінґ мав сумніви, чи вони з Гаммером мають на увазі одну й ту саму інформацію.

— Він помер у тюрмі, в «Іла», — додав Гаммер. — Повісився у камері.

Стіллер знову кивнув.

— Ми придивимося до цього чоловіка й до його пересувань найближчими днями і спробуємо знайти когось, хто добре його знає й зможе нам більше розповісти.

— Має у підвалі басейн, — знову встряв Гаммер. — Можливо, там бував Керр.

— Звідки знаєш? — запитав Вістінґ.

— Ґуґл! Про це написано в старому проспекті, викладеному в інтернет. Будинок купив вісім років тому. Заявлена ціна — дев’ятнадцять мільйонів євро.

— Ми з Семмельманом візьмемо його на себе. Тюе ніде не згадується у стосунку до Керра, але не завадить перевірити двічі, — сказав Вістінґ і перейшов до наступного питання. — Фрагментарне розслідування ведеться у багатьох поліційних округах. Наше завдання — знайти Тома Керра. Його пошуки логічно вплітаються у вистежування Іншого, яке ведуть Ідар Семмельман і округ Осло. Східний поліційний округ підозрює Іншого в убивстві Нанни Томле, а округ Осло-Вест — в убивстві Кріса Пауста Бакке.

— Хто це? — стрепенувся Стіллер.

Вістінґ розповів, як вони, ймовірно, з’ясували, звідки в Керра взялася граната, і переказав кількома словами перебіг операції напередодні ввечері.

— За словами подружки Кріса Пауста Бакке, він роздобув гранату в одного чоловіка з наркоманського середовища, Таллака Ґляйха. Ґляйха заявлено в розшук. Нам відразу повідомлять, коли його візьмуть.

Потім узяв слово Мортенсен. Він підготував фотопрезентацію з місця злочину, де працювали експерти, показав знахідки. Але все це ніяк не сприяло просуванню справи.

Гаммер саме перевіряв телефонний трафік в Ефтанзі. Поки теж безрезультатно.

— Що там з