Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

17.1

- Звичайно. - моє серце здригнулося від співчуття до старого кухаря. - Бідолаха Кок, як він жив усі ці роки?

- Та й гості не знають про те, що це фіктивний шлюб, тож доведеться потерпіти, все це може затягнутися на кілька годин. Адже ми не хочемо образити цих людей, вони тут ні до чого.

- Звичайно...

Стоячи серед яскравого світла вітальні в усій цій пишноті, я почувалася на вершині блаженства. Мені хотілося забути про те, що все це тимчасово, що мине кілька місяців, і я розпрощаюся з цим життям, з цими людьми і повернуся у свій світ. Але зараз я була дружиною Дениса Підбкртного, чоловіка своєї мрії. Мені було приємно те, як він говорить зі мною, як він торкається до мене ненавмисно рукою, як він дивиться на мене. Мені хотілося, щоб це тривало все життя. Але, на жаль, ніщо не вічне.

- Гей, братику, - перервав мої мрії голос Данила, - хіба мені не належить поцілувати наречену?

Перш ніж Ден або я змогли відповісти будь-що, він узяв мене за руки і притулився своїми губами до моїх губ. На відміну від старшого брата, Даня абсолютно не вмів цілуватися. Його губи здалися мені жорсткими і чужими. Підбертний-молодший відпустив мене, а я почервоніла, не знаючи, як відповісти на таке звернення.

Денис знайшовся першим і, притиснувши мене до себе, з усмішкою відповів братові:

- Іди, пошукай собі іншу жінку, салага.

У голосі Дена було щось таке, що змусило Даню відступити на крок, піднявши руки на знак примирення.

- Здаюся, здаюся, братику. Я не претендую на твій трон. Але, погодься, тобі просто страшно, що їй мої поцілунки сподобаються більше. - Він усміхнувся. Очі видавали Данила, було видно, що він уже добряче приклався до спиртного. - Ти глянь, Лано, твій хлопець ревнує. Обережніше з цим увальнем.

- Тобі не пора на танці, брате? - запитав Денисіз натиском у голосі.

- Ти знущаєшся? Та я так не веселився відтоді, як хлопчиськом утік із дому. Мій єдиний брат одружується, а я не можу як слід погуляти на його весіллі?

- Дань, ти переходиш межі, або йди проспись, або повертайся до гостей і будь паїнькою.

- Даремно ти так, братику. Утім, якщо ви, мене вибачте, я піду. На горизонті замаячила симпатична дамочка.

- Та що з тобою, Денисе? - сказала я, коли Даня зник з поля зору. - Він же просто дражнив тебе. Ти сердишся на нього?

- Через те, що він поцілував тебе? Ні. - Ден простягнув мені келих шампанського зі столика. - Мій брат завжди починає грубіянити старшим, тільки-но доторкнеться до випивки. Потрібно просто вчасно клацнути йому по носі, щоб схаменувся. Але, якщо вже на те пішло, то якщо хтось і буде цілувати тебе в цьому будинку, то це буду я.

Я ледь не поперхнулася шампанським.

Коли вечірка увійшла в самий розпал, Ден почав водити мене серед гостей, знайомлячи її зі своїми сусідами і друзями. Посмішка не покидала його обличчя, а рука міцно обіймала талію. Він був просто чарівний. Справжній світський лев. Ніхто б не зміг припустити, що Денис Підбуртний  не радий цьому шлюбу. Але, як би там не було, а я почувалася зовсім не в своїй тарілці. Я не звикла до світських раутів.

І все-таки ми пережили цей банкет, і я, за наполяганням Кока, навіть кинула квіти, які зловила сусідська донька. Після чого ми разом із Денисом розрізали весільний торт, примудрившись при цьому виглядати доволі щасливими. Новоспечений чоловік шепотів мені на вушко всякі дурниці, і я, на власний подив, заливалася щасливим сміхом. А коли хтось крикнув «гірко», то Денис, анітрохи не зніяковівши, схопив мене в ведмежі обійми і під загальні оплески міцно поцілував. Під час цього дійства я тремтіла від збудження. Атмосфера балу, на якому я була королевою, і шампанське вдарили мені у голову, і я ледь не втратила над собою контроль.

Нарешті гості почали розходитися, манірно розкланюючись із господарями і знову бажаючи нам усього найкращого. Незабаром у будинку залишилися лише кілька фермерів, які сіли з випивкою в руках обговорювати падіння цін на зерно, і я, втомлена від вражень дня, примудрилася вислизнути до себе.

Після ванни з піною й ароматичною сіллю я лягла на ліжко поверх ковдри, одягнувши одну футболку, що доходила до колін. Я маю забрати Марка в Кока, підготувати його до сну і вкласти. Старий кухар і так цілий день доглядав за малюком. Але спершу мені необхідно зібратися з думками і заспокоїтися. День почався з неабиякого нервування, але, як не дивно, цей прийом, і гості, і чудовий стіл, приготований Коком, усе це було радше мило і приємно. Денис поводився просто блискуче, особливо мене зачепило за живе те, як він відреагував на витівку брата. Дивно, що вони, будучи так сильно схожі зовні, так відрізняються один від одного.

Я заплющила очі, знову і знову уявляючи, як губи Дена торкаються моїх губ ніжним поцілунком, залишаючи присмак вершкового крему і терпкого віскі. Раптом двері відчинилися і хтось увійшов до кімнати.

- Проходь, Кок, - сказала я, не дивлячись на того, хто увійшов. Я була впевнена, що кухар приніс мені Марка. - Я впевнена, він уже скучив за ліжечком.

Пружини жалібно скрипнули, і матрац пром'явся з протилежного від мене краю. До мене долетів знайомий аромат одеколону після гоління.

- Він справді скучив за ліжечком, - почула я соковитий баритон Дениса.

Кожна клітинка мого тіла напружилася. Серце, здавалося, готове було вискочити з грудей.

- Але як же малюк? - протестувально вигукнула я, намагаючись запобігти неминучому. - Я повинна вкласти його спати.

- Його немає, - сказав Ден, але, побачивши мої злякані очі, вирішив уточнити: - Кок відвіз його в готель до Дані і залишився там, тож не турбуйся про хлопчика.

Так, отже, кухар і брат Дениса теж поїхали. З цього випливає, що ми одні в цьому величезному будинку. Пульс підскочив ще. Наодинці з найсексуальнішим, найбажанішим чоловіком у всесвіті. До того ж цей хлопець тепер ще й мій чоловік.

У примарному світлі нічника я помітила, що мій наречений уже позбувся черевиків, краватки й піджака. Сорочка була розстебнута, його м'язисті волохаті груди здіймалися й опадали в такт частому диханню. Невже він теж нервує? Мій погляд опустився нижче, на кубики м'язів живота. Потім ще нижче. Мої приховані бажання переросли в неприховану вимогу організму. Я насилу відвела погляд від Дениса. Так, це буде нелегко, ох, як нелегко.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍