Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я не маю на увазі… Я… Je vous demande pardon[51]…
— На все добре, — трохи голосніше повторив герцог.
Цього разу мій друг здався. Він махнув рукою від безвиході, й ми пішли. Це був ганебний вихід. Мені було досить шкода Пуаро. Його звична пиха зникла. Для герцога Мертонського великий детектив мав навіть менше значення, аніж чорний жук.
— Не дуже успішно, — співчутливо сказав я. — Який цей чоловік зарозумілий. А для чого насправді ви хотіли з ним зустрітися?
— Я хотів знати, чи вони з Джейн Вілкінсон дійсно збираються одружитися.
— Вона так сказала.
— А! Вона так сказала. Але ж ви розумієте, вона одна з тих, хто говорить усе, що узгоджується з її планами. Можливо, вона вирішила вийти за нього заміж, а він — бідолаха — ще не в курсі цього.
— Ну, він, звичайно, досить різко вас вигнав.
— Він дав мені таку ж відповідь, як і репортеру — так, — хмикнув Пуаро. — Але я знаю! Я точно знаю, у чому річ.
— Звідки ви знаєте? З його поведінки?
— Зовсім ні. Ви бачили, що він писав листа?
— Так.
— Eh bien, коли я тільки почав служити в поліції в Бельгії, я зрозумів, що вміння читати почерк догори дриґом дуже корисне. Сказати вам про що йдеться у цьому листі?
«Моя люба, нестерпно думати, що доведеться чекати ще кілька довгих місяців. Джейн, моя кохана, мій прекрасний янголе, як я можу сказати Вам, що Ви значите для мене? Ви, яка так багато страждала! Ваша прекрасна душа…»
— Пуаро! — обурено вигукнув я, перериваючи його.
— Ось до цього місця він дописав. «Ваша прекрасна душа — тільки я її знаю».
Я почувався дуже засмученим. Він так наївно тішився своїми діями.
— Пуаро, — вигукнув я. — Ви не можете такого робити. Підглядати в особисті листи.
— Гастінґсе, ви говорите дурниці. Абсурдно говорити, що я «не можу робити» того, що я щойно зробив!
— Це не… не за правилами гри.
— Я не граю в ігри за правилами. Ви це знаєте. Убивство — це не гра. Це серйозно. І взагалі, Гастінґсе, не вживайте цей вислів — грати за правилами. Так більше не кажуть. Я дізнавався. Вислів застарілий. Молоді люди сміються, коли його чують. Mais oui, молоді, красиві дівчата сміятимуться з вас, якщо ви скажете «грати за правилами» і «нечесно».
Я мовчав. Мені було смутно від того, що Пуаро так легковажно до всього поставився.
— Не треба було, — мовив я. — Якби ви сказали йому, що поїхали до лорда Еджвера на прохання Джейн Вілкінсон, то він би поставився до вас зовсім по-іншому.
— Ох! Але ж я не міг цього зробити. Джейн Вілкінсон моя клієнтка. Я не можу говорити з іншими про справи моїх клієнтів. Я зобов’язуюсь у конфіденційності. Розповідати про це не гідно.
— Благородно!
— Точно.
— Але вона збирається вийти за нього заміж?
— Це не означає, що у неї немає від нього секретів. Ваші уявлення про шлюб дуже старомодні. Ні, я просто не міг зробити того, що ви пропонуєте. Я повинен думати про честь детектива. Честь — це дуже серйозно.
— Ну, припускаю, у житті можна зіткнутися з різними поняттями про честь.
Розділ дев’ятнадцятий
Велична леді
Візит, який зробили нам наступного ранку, на мій погляд, став однією з найдивовижніших подій у всій цій історії.
Я був у вітальні, коли туди прослизнув Пуаро — його очі сяяли.
— Mon ami, у нас відвідувачка.
— Хто це?
— Герцогиня-вдова Мертонська.
— Як несподівано! А що їй потрібно?
— Якщо ви спуститеся зі мною донизу, mon ami, то дізнаєтеся.
Я поспішив підкоритися. Ми разом зайшли в кімнату.
Герцогиня виявилася маленькою жінкою з високим переніссям і владним поглядом. Хоча вона була невисока, ніхто не міг назвати її присадкуватою. І хоч одягнена вона була в немодну чорну сукню, вона з ніг до голови була grande dame[52]. Також вона справила на мене враження жорсткої особистості. Чого бракувало її синові, те було в ній. Її сила волі приголомшувала. Я майже відчував енергію, що йшла від неї. Не дивно, що ця жінка завжди домінувала над усіма, з ким вступала в контакт!
Герцогиня взяла лорнет і вивчала спочатку мене, а потім мого супутника. Тоді звернулася до нього. Її голос був ясним і переконливим, голос, який звик командувати і щоб йому підкорялися.
— Ви мсьє Еркюль Пуаро?
Мій друг уклонився.
— До ваших послуг, герцогине.
Вона подивилася на мене.
— Це мій друг, капітан Гастінґс. Він допомагає мені у справах.
На мить у її очах промайнув сумнів. Потім з мовчазною згодою герцогиня кивнула.
Вона сіла на стілець, який запропонував Пуаро.
— Мсьє Пуаро, я прийшла порадитися з вами з дуже делікатного питання, тож прошу вас, щоб те, що я вам скажу, залишалося повністю конфіденційним.
— Мадам, це само собою зрозуміло.
— Мені розповіла про вас леді Ярдлі. Судячи з того, як вона про вас говорила і наскільки вона вам вдячна, я відчула, що ви єдина людина, яка зможе мені допомогти.
— Будьте певні, мадам, я зроблю все можливе.
І все-таки відвідувачка вагалася. Потім, нарешті, зробивши над собою зусилля, вона підійшла до справи з такою простотою, що певним чином нагадала мені Джейн Вілкінсон того пам’ятного вечора в «Савої».
— Мсьє Пуаро, я хочу, щоб ви запобігли весіллю мого сина й акторки Джейн Вілкінсон.
Якщо детектив і здивувався, то не став цього виказувати. Він задумливо дивився на неї і не квапився відповідати.
— Мадам, ви можете трохи уточнити, що саме ви хочете, аби я зробив?
— Це нелегко. Я вважаю, що цей шлюб буде великою катастрофою. Ця жінка зіпсує життя моєму синові.
— Ви так вважаєте, мадам?
— Я в цьому впевнена. Мій син великий ідеаліст. Він дійсно дуже мало знає про світ. Йому ніколи не подобалися молоді дівчата з нашого класу, вони здавалися йому порожньоголовими і легковажними. Але що стосується цієї жінки — ну, вона дуже красива, я це визнаю. І вона може підпорядковувати собі чоловіків. Вона зачарувала мого сина. Я сподівалася, що з часом захоплення мине. На щастя, вона не була вільна.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.
