Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Після всіх пригод — розкопаного підвалу, знайденого плаща, викриття Степана й таємничого зникнення Івана Ковтуна — залишалося ще одне питання.

Що знає Василь?

Якщо гроші справді були знайдені нещодавно, значить, той, хто їх узяв, усе ще в селі.

А хто в селі поводився найдивніше останні кілька тижнів?

Фермер Василь.

І хоча капітан Буряк уже оголосив, що "справу розкрито", слідопити знали, що це ще не кінець.

Бублик теж знав.

Але, як завжди, чекав, поки люди самі до всього дійдуть.

Наступного дня вони вирушили до ферми Василя.

Сонце вже почало хилитися до заходу, і корови мирно мукали у хліві.

А ось сам Василь був не такий спокійний.

Коли він побачив їх біля хвіртки, його обличчя спочатку залишалося байдужим.

Але коли Максим заговорив, очі Василя ледь помітно сіпнулися.

— Василю, нам потрібно поговорити.

— Та говоріть, я зайнятий, — буркнув фермер, обтрушуючи руки від пилу.

Соломія витягла блокнот.

— Ви знали, що у млині були заховані гроші?

Василь завмер на секунду.

Але швидко взяв себе в руки.

— Які ще гроші? Про що ви?

Максим перехопив його погляд.

— Ви чудово знаєте, про що ми.

— Якби знав, то не питав би, — Василь гмикнув і повернувся до роботи.

Але Тимко помітив його руки.

Нервові.

В пилюці.

А ще… ніби в залишках землі.

— Ви нещодавно щось копали? — раптом запитав Тимко.

Василь похитнувся на місці.

— Та ну, город я копав, що ще?

— А не млин? — різко запитала Соломія.

— Ой, та що ви мені тут, детективи?!

— Саме так, — сказав Максим.

— Ви не проти, якщо ми трохи подивимося на вашому подвір’ї?

Василь зітхнув, і вперше в його голосі з’явилася злість.

— А може, досить уже шастати, га? Ви й так увесь млин перевернули!

— Значить, нам є що знайти?

Василь примружився.

Але перш ніж він устиг щось сказати, раптом…

Бублик зробив свій хід.

Він різко вистрибнув уперед і понюхав землю біля сараю.

Його шерсть навіть трохи настовбурчилася.

А потім…

Він почав копати.

— ЩО ВІН РОБИТЬ?! — рознервувався Василь.

— Схоже, шукає щось, — сказав Максим, схрестивши руки.

— А що він може знайти, га?!

Бублик не слухав.

Він копав далі.

І раптом…

Щось з’явилося з-під землі.

Соломія нахилилася, підняла це і витерла від пилюки.

Старий, потертий гаманець.

Він був дуже схожий на ті, що носили у воєнні часи.

На ньому були ініціали "С.К."

І цього разу Василь зрозумів, що йому вже не викрутитися.

Фермер важко зітхнув.

Він опустив плечі.

— Так. Це я знайшов ті гроші.

— Коли? — запитав Максим.

— Тиждень тому.

— Тобто ти весь цей час мовчав?! — вигукнув Тимко.

— А що, ви думаєте, я мав бігти до Буряка?!

— Ви думали, що ніхто не помітить? — запитала Соломія.

Василь знову зітхнув.

— Я не хотів красти. Я просто… знайшов їх.

— І що?

— Я не знав, що з ними робити.

Максим замислився.

— Але ж ти боявся, що ми щось дізнаємося. Саме тому ти намагався нас налякати.

Василь перем’явся з ноги на ногу.

— Я не хотів нічого поганого. Я просто… думав, що зможу це приховати.

— І ховав би далі, якби не Бублик, — сказав Іван, вказуючи на кота.

Бублик велично сів і почав вилизувати лапку.

Наче кажучи: "Я все знав, просто чекав, коли ви самі дійдете до цього."

Слідопити ще раз подивилися на Василя.

— Ми не будемо повідомляти Буряку, якщо ти сам усе повернеш, — сказав Максим.

— І зізнаєшся перед селянами, — додала Соломія.

— І перед бабою Марією.

Василь зблід.

— А можна без цього?

— Ні.

Він важко зітхнув.

— Ну добре. Але ви мені дорого обійшлися.

Максим посміхнувся.

— Не дорожче, ніж правда.

Коли вони поверталися від ферми, Іван знову глянув на Бублика.

Кіт тихо йшов поряд, ніби й не сумнівався, що саме так усе й буде.

— Він усе знав, правда?

— З самого початку, — сказала Соломія.

— І просто чекав, поки ми самі дійдемо до цього?

— Саме так.

Іван покосився на кота.

— Я більше не вірю жодному коту в цьому світі.

Бублик навіть не звернув уваги.

Він просто підняв голову, понюхав повітря…

І його вуха трохи сіпнулися.

Бо вдалині, за річкою, стояв ще один старий млин.

Його двері злегка хиталися на вітрі.

Бублик подивився на дітей…

…і вже знав, що скоро вони туди підуть.

Але цього разу він знову просто чекав.

Бо люди завжди самі доходять до правильного висновку.

Рано чи пізно.

Справу закрито! (Або майже… )
Після «Прокляття старого млина» четверо друзів і кіт Бублик знову в епіцентрі подій. Цього разу — привид, шепіт за кулісами, таємничі постаті, зниклі сценарії й секретні ходи під сценою.
Концерт відбувся, загадку розгадано… але у Шпилях завжди щось не так.
  НОВИЙ ДЕНЬ — НОВА СПРАВА! 
Кінець пригоди… чи тільки її продовження? 

Кінець