Читати книгу - "Відьомські війни"

вчителя почались притримуватись такої думки.

Майкл неодноразово ловив себе на думці, що ненавидить цю дівчинку. Водночас його ятрила думка, що не зважаючи на всі обставини він охоче товаришував би з нею. Зробив би виключення та зміг поділитись власними іграшками — найбільшим скарбом, що у нього є. Кетрін же була непідступна. ЇЇ врода, якою захоплювався Майкл манила до себе. В той час хлопчик вперше зрозумів, що не все може належати йому. Є такі речі, що не можна купити, наприклад дружбу. Подібним спостереженням, він поділився з батьком. На що почув гучний сміх: ти зрозумієш свою неправоту, малий. З часом.

З часом Майкл зрозуміє владу грошей. Це назавжди змінить його та сформує як особистість. Пізніше в його домі з’явиться фарфорова білява лялька з величезними сірими очима, рожевою сукнею та двома косичками. Лялька нагадуватиме йому про річ, яку він не зміг отримати.

Я розумію одне потрібно по скоріше вирішити питання з продажу маєтку і вибратись з образу Майкла. Життя чоловіка дуже гнітить мене. Довго перебувати в образі колекціонера важко. Постійні спогади з його життя не раз викликали в мене відразу. Бути настільки обмеженим і безтактним, грубим для нього нормальна річ, повсякденна. Майкл дуже ница людина.

Нарешті ми з Тедом увійшли в маєток. Без усіляких проблем. Закляття замок перестало працювати. Не розумію чому? Мабуть, тому що я мертва! Принаймні для маєтку.

Тед урочисто увійшов в коридор та попрямував у вітальню. Він насолоджувався миттю. Ловив кожну дрібничку інтер’єру, вбирав у себе спогади щодо речей,їх розташування. Маєток так і дихав історією. Величністю, аристократизмом всім тим, чим у свій час захопився Тед. Ось нарешті він може володіти усім цим. Я стояла на місці, стовбичачи у коридорі, намагаючись зрозуміти не видасть мене маєток чи ні. Тед тим часом ходив з кімнати в кімнату, торкався одного предмету, швидко перемикав увагу на інший.

Нарешті натішившись, ріелтор покликав свого друга.

— Майкл, я ще не познайомив тебе з найбільшим скарбом маєтку. Він швидко попрямував вздовж вітальні, і я зрозуміла до чого веде чоловік. Бібліотека. Містер Барнерсом неодноразово захоплювався книгами. Зайшовши всередину, моє серце почало шалено стукотіти. Реліквія десь знаходиться поряд. Я вже намітила певний план. Закляття замок не працювало через невеличку обставину — мою смерть. Є шанс, що ще одне закляття більше не працює в маєтку. Закляття, що блокує магію, яку я можу використати для пошуку реліквії. Перевірити власні припущення не важко, достатньо спробувати приспати Теда.

Я вже подумки налаштовувалась шепотом проказати закляття, коли чоловік розчервонівся від обурення.

— Що сталось з книгами? Вони були цілі, неушкоджені без відбитку часу, — рука потягнулась до книги, палітурка якої не витримала падіння з вікна.

Складені купами книги, ще більше обурили містера Барнерсома. Здається в цю мить він був би не проти вилаятись хоч і на покійну господиню маєтку.

Раптово, стукіт підборів перервав наростаючий гнів. Різкий, солодкуватий запах парфумів увірвався до кімнати. Мускус, цитрусові, мед та жасмин, здається подібних парфумів я не бачила у звичайній крамниці. До бібліотеки увійшла Клер, вона трохи збентежена непроханими гостями. Клер одягнута дуже вишукано у зелену шифонову сукню, з невеличким вирізом. Пояс вдало виділяв контур її талії. Тонка тканина робила більш спокусливою і виразною фігуру. Колір сукні надавав певної загадковості. Сам одяг доповнив образ вишуканої дами. Додаткової елегантності надавали браслет з перлів та гарне намисто.

Я звернула увагу на сукню і речі гардеробу Клер. Думки ж в обличчі Майкла були дещо іншими. Майкл не боявся Клер. Він відчував, що це непроста дівчина і чим впливовіше вона діяла на інших, тим сильніше звертала увагу чоловіка на себе. Колекціонер зі стажем, захопився вродою цієї відьми.

На мить я відчула страх, пов'язаний з появою моєї вбивці. Лише на якусь мить. Знаходячись в образі Майкла, я могла не хвилюватись за те чи впізнає вона мене. Чомусь я була впевнена у власних силах і могла сказати, що закляття спрацює. Ще один позитивний момент, Майкл не відчував жодного страху до цієї молодої особи, так він часто згадував Кейт у розмовах з другом. Тому мені залишається піддатися емоціям та почуттям чоловіка.

— Вітаю, вас міс Рейнольдс, — кивнув Тед у бік відьми.

Майкл також кивнув, і самовдоволено посміхнувся. Так він часто робив.

Я б в жодному разі не виказала подібних емоцій їй, але добре що закляття занадто сильне і правильно діє.

Клер нічого не відповіла. Її охопило дратування.

— Що ви робите в маєтку померлої? — на слові померлої зроблено явний акцент, а запитання стосувалось скоріше ріелтора.

— Бідолашна Меган, померти в такому юному віці. Життя повинно для неї тільки розпочатись, — Кейтлін зробила невдоволену гримасу, подібні слова не розчулили її серця. — Величезна втрата… — намагався підібрати більш співчутливі слова. — Страшніше те, що оплакати загиблу майже не має кому.

— Так, вона сирота, — погодилась Клер. — Все ж містер Барнерсом, ви не відповіли на моє запитання, — невдоволення росло, і це могла відчути не лише відьма, а й звичайна людина.

— Маєток виставлено на продаж, — втрутилась я у розмову.

— Справді? — перепитала Клер. — Це неможливо.

— Чому ж ні? — самовпевнено відмітив Тед.

— Так швидко, ніхто не міг дозволити продати маєток, — Клер невдоволено схрестила руки. Присутність цих чоловіків завжди дратувала її. На відміну від решти мешканців Пінсу, ці двоє не відчували перед нею благовісного страху.

Здається, в цьому відношенні вони були явним виключенням з правила.

Я посміхнулась: Тед зв’язався з опікункою померлої. Все налагоджено, старенька навіть була вдячна, що її звільнили від церемонії поховання.

Тед ні з ким не зв’язувався, моє закляття переконало чоловіка, що він мав розмову з опікуном. Розмова мала вигідні для нього наслідки.

— Такі поважні літа, — замислено сказав Тед. — Тож юридично, ми маємо право знаходитись в маєтку.

— Нехай так, в будь-якому разі ви не находите що це надто швидко? — очі Клер злісно блиснули, вона бажала підколоти містера Барнерсома.

— Міс Рейнольдс, ви напевно мало знайомі з бізнесом. Справи не чекають. Тому необхідно користуватись моментом… — посміхаючись провадила я. Знаходячись під впливом закляття, мене все ж нудило від власних слів.

Тед вирішив дещо пом’якшити ситуацію: навіть якщо обставини досить трагічні. Що ви, робите в маєтку?

Клер невдоволено заплескала віями.

— Хотіла побачити останнє місце проживання, — більш м’яко з паузою сказано, — Меган. Вона за короткий час увірвалась до мене в довіру.

— Розумію, — кивнув стверджувально Тед.

Ні яке закляття не здатне придушити мої емоції. Гнів поступово наростав і наростав всередині. Побоюючись видати себе, я вирішила повернутись до