Читати книгу - "Том 9"

class="p1">I Ой місяцю-місяченьку, не світи нікому, тільки ж тому миленькому, як іде додому.

3 Ой місяцю-місяченьку, світи, не ховайся,

ой як вийдеш, милий, на ніч, хутко повертайся.

5 А як вийдеш, милий, на ніч, заграй у сопілку, а я вийду послухаю, чи ти тут, сокілку.

7 А як вийдеш, милий, на ніч, заграй хоч в

листочок,

а я вийду послухаю, чи твій голосочок.

♦ ♦

*

9 Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвір’ю, де дівчина красна.

II Ой я знаю, ой я знаю, чого мила красна: перед нею і 8а нею впала зоря ясна.

13 Од упала зоря ясна та й розсипалася, мила зорю позбирала та й заквітчалася.

Варіант цеї мелодії (слова після І строфи інші), записаний А. Марковичем, був надрукований в «Записках о Южной Руси» Куліша, т. II, ст. 217, і передрукований у Каменецького, Укр. пісні з голосами. СПб., 1861 p., № 25; див. теж Єдлічка, II, № 25. Зближені тексти до інших мелодій: Коціпінський, № 55 і 56. Перша строфа зустрічається як заспів до пісень різного змісту, напр., Kolberg. Wolyn, № 168 і 169; Лисенко, II, № 38 (мелодії інші); і зовсім самостійно: Головацышй, II, 330, і ін.; Гнатюк. Коломийки (Етнографічн. збірник наукового товариства ім. Шевченка у Львові, т. XVII—XIX), № 2668—2669. Строфи перша і друга — Чубинський, V, ст. 53, № 117; третя — Голов., II, 765, № 22 і 24; Гнатюк. Коломийки, № 2480 і 4628; четверта — Гол., II, 745,

№ 52, 765, № 22 і 24; ПІухевич. Гуцульщина, III,

ст. 112, № 6; Гнатюк. Коломийки, № 4628 (пор. теж № 1215); третя і четверта — Гол., II, 331, № 463; Чуб.,

,V, ст. 1195, № 18; п’ята — ibid., 341, № 516; пор. 388,

№ 695 і 410, № 476; Чуб., V, 53, № 117; Де Воллан. Угро-русские народные песни, 56; Гнатюк. Колом., № 2662 і 2663; шоста і сьома — Чуб., V, 1194, № 16; Kolberg. Pokucie, III, № 562 і 563; Гнатюк. Колом., № 2648 і 4653; сама сьома — Гол., III, ч. 2, ст. 471, № 200; Ів. Колесса, 51, № 21.

Ой давно я, давно в батенька була, вже тая стежечка терном заросла.

Ой заросла терном ще й шипшиною, де я походила ще й дівчиною.

Ой як я захочу,— терен висічу, червону шипшину в пучки пов'яжу.

Червону шипшину в пучки пов’яжу, до свого батенька крильми полечу.

Ой сяду я, впаду в батеньковім саду на тій черемшині, на самім верху.

Ой сяду я, впаду, буду кувати, ой чи не почує рідная мати.

Ой не вчула мати, та вчув батенько.

— Уставайте, діти, слухайте мене.

Уставайте, діти, слухайте мене, що ж то за пташина у саду кує?

— Ой то ж не пташина, то наша сестра, тут вона вродилась, тут вона зросла.

Тут вона вродилась, тут вона зросла,

в чужу сторононьку та й заміж пішла.

Далекі варіанти мелодії: Конощенко, II, № 46 і 47. Інші мелодії до паралельних текстів: Kolberg. Pokucie, II, № 89; Wolyn, № 427; Бігдай, № 208 і 209; А. Листопа-дов. Песни донских малороссов.— Известия импер. об-щества любителей естествознания, антропологии и этно-графии, состоящего при импер. Московском университете. Труды этнограф. отдела, т. XVI. Москва, 1911, № 2, текст

на стор. 357. Паралельні тексти без нот: Waclaw z Oles-ka, ст. 447, № 355; Rulikowski. Opis powiatu Wasilkowskie-go. Warszawa, 1853, ст. 196; Метлинський, ст. 255; Гат-цук. Ужинок рідного поля. Москва, 1857, ст. 201; Перогов-ский. Волынские песни, ст. 63; Гільтебрандт, CLXXXII (з Берестейського пов.); Чуб., V, № 638, ст. 322, № 337 (особливо вар. Ж.),ст. 748, № 338, ст. 751—756; И. Омель-ченко. Малор. песни, собранные в окрестностях гор. Пав-ловска по Острогожскому и Павловскому уездам. Воронеж, 1888, І, ст. 10, № 3; Сборник материалов для описання местностей и племен Кавказа. В. IV. Тифлис, 1884, № 28, ст. 89; Rokossowska, st. 172, № 12; Яворницький, № 387— 389; Гнєдич, № 630 і 854.

Ой болить мені та головонька, та либонь же я вмру.,.

Ей, зостається любая дівчина,— сам не знаю, кому.

Ей, як же тому та товаришу,—* суди, боже, йому!

Ей, як же тому та негідному не дай, боже, йому!

1 Вар. «нелюбові».

Ой сосна, сосна тонка виросла, гей!

Не піду заміж, бо ще не зросла.

Врубаю сосну з правого боку, гей!

Не піду заміж я цього року.

Зрубали сосну,— похилилася, гей!

Як пішла заміж,— зажурилася.

Мелодії з подібною ритмічною будовою і повніші тексти: Kolberg. Wolyn, № 386 і 401. Парал. текстй бев иоЛ Гільтебрандт, XVIII, ст. 17 (з Кобринського пов.); Ro-kossowska, st. 177.

Калино-малино, чого в лузі стоїш?

Чи вітру боїшся, чи ночі жалієш? (2)

— Вітру не боюся, ночі не жалію, де ж я посаджена, там я зеленію. (2)

Молода дівчино, чого смутна ходиш?

Чи головка больна, чи світу не вольна? (2)

— Головка не больна, я світоньку вольна...

По тім затужила, що вірно любила. (2)

По тім затужила, що вірно любила, за тим заплакала, що вірно кохала. (2)

Молода дівчина три ночі не спала, по білім папері листоньки писала. (2)

Написала листи на білім папері,— пошлю до козака в четвер по вечері. (2)

Козак, листи взявши та й перечитавши, жалібно заплакав, дівчину згадавши. (2)

Початкові строфи в варіаціях можна бачити в різних збірниках як вступ до різних тем; з менш відомих джерел зазначу: Известия отделения русского языка и словесно-сти имп. Академии наук, т. III, кн. 1, 1917, ст. 372. Зближені тексти: Головацький, III, 1, ст. 91, № 6 і ст. 92, № 8; Rokossowska, ст. 36, № 183; Чуб., V, ст. 343; Z. D. Mat. etnogr. z okolic Pliskowa, № 184.— Труды общ. исслед. Волыни, т. V, № 21 (веснянка). Мелодій, подібних до уміщеної тут, я