Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"

— Тому що вона була коханкою Роговцева, — знизав плечима Валерій.

— Найцікавіше, мужики, — прокашлявся Туполєв, — в тім, що півгодини тому мені подзвонила Діана Кулагіна. І сказала таку цікаву річ: електрошокери закуповувалися для всіх членів редакції «Української жінки». Я, звичайно, запитав, чому вона не сказала цього, коли ми з нею бачилися в редакції. Вона туманно відповіла, що багато чого обміркувала з моменту нашої розмови. Хай там як, але електрошокери треба перевірити всі. А головне — записати голоси всіх співробітниць і дати послухати прибиральниці з дачі, яку орендував Хайдаров.

Мрячив огидний дощ. На душі в Нержина лежав важкий камінь.

На похорон прийшло лише кілька чоловік. У Юри майже не було друзів. Крім матері, Анастасії Петрівни, з’явилися тільки Гена, шкільний товариш Юри на ім’я Сашко та… Іра Голубева.

Не маючи ніякого бажання спілкуватися з нею, Нержин тільки сухо привітався. Іра, здавалося, теж не мала наміру заводити з ним розмову. А от Анастасія Петрівна поставилася до Іри дуже тепло: розцілувала її, поплакалася.

Потім були скромні поминки. Мовчки випили горілки, мовчки закусили. Розійшлися досить швидко.

— Можна, я вас проведу? — запитала Іра в Нержина, коли вони вийшли з під’їзду.

— Спасибі, я хочу побути на самоті, — Сергій намагався не дивитися на свою супутницю.

— Повірте, я прекрасно вас розумію, — сказала Іра. — Але мені так погано, що здається, я от-от умру. Мені конче потрібно побути поруч із кимось. Та й вас моє товариство підтримає. Разом легше протистояти горю.

Нержин подивився на неї пильно і вдумливо. В очах Іри бриніли сльози.

— Гаразд, ходім. Зрештою, мені пора довідатися про свого брата хоч щось, — погодився Нержин.

— Ми з Юрою познайомилися випадково, рівно два роки тому, якраз наприкінці червня. Майже відразу він вступив у Клуб зразкових чоловіків. До речі, Сергію, він вас дуже цінував і негайно запропонував Маргариті вашу кандидатуру. Власне, саме на його пораду вона взялася читати «Жінку у війні».

— Довго ж вона її читала. Майже два роки.

— Сергію, Клуб зразкових чоловіків — не гра для дорослих, як вам, напевно, здається. Це, власне кажучи, приватна легальна правоохоронна організація. Якщо ми не бачимо, яку конкретну користь може принести людина, ми не запрошуємо її до Клубу. Два роки тому в нас не було планів відкривати при «Українській жінці» відділ журналістських розслідувань. Але щойно цей план оформився, ми запросили вас. На жаль, у нас почалися серйозні неприємності, свідком яких ви стали.

— Гаразд, Ірино, до цього ми ще повернемося. Розповідайте далі про Юру.

— Отож, від Юри ми вже тоді бачили конкретну користь. Ми використовували його як оперативного працівника. Він добував для нас досить цінну інформацію про наших опонентів. Але потім з’ясувалося, що він бере гроші не в тих, у кого варто було б. І ми виключили його з Клубу. Я вважала, що це занадто, і ми не можемо дозволити собі так розкидатися людьми. Кожен, зрештою, має право на помилку. Але Маргарита була непохитна, її підтримали й Аркадій Всеволодович, і Діана, а від них в остаточному підсумку залежить думка всіх членів Клубу. Я підозрювала, що після виключення Юра може зірватися. До того ж, як я зрозуміла, у нього були серйозні неприємності в бізнесі. Я вирішила, що мушу допомогти йому. Я прийшла до нього додому, щоб підтримати його, дати якусь надію. Спочатку він накричав на мене: мовляв, я в усьому винна, потім схаменувся і перепросив, ми з ним випили джину на честь примирення, відтак опинилися в ліжку. Вперше…

Нержин піймав машину і вони поїхали до нього додому. Дорогою не розмовляли. Сергій згадував брата, Іра мовчки покусувала нижню губу. Та коли вийшли з машини якраз там, де вісім днів тому Нержин підібрав Іру, він раптом спитав:

— Скажіть, Іро, хто його вбив?

— Не знаю, — стиха відповіла Іра. — Боюся, що підозра може впасти на мене.

— Чому так?

— У мене немає твердого алібі.

— Якщо хочете знати мою думку, — продовжила Іра, влаштувавшись на дивані в його вітальні, — ви просто тупцюватимете на місці. А вбивства ще будуть.

— Чому ви так гадаєте? — Нержин підсів поруч.

— На мою думку, убивства Аліка і Юрія ніяк не пов’язані. З другого боку, цей коханець Хайдарова, Максим, здається…

— У Хайдарова був коханець?

— Ми самі про це не підозрювали, але тепер мені ясно, що Алік був гомосексуалістом. І його коханця вбили на минулому тижні. Завважте, Алік займає центральне положення в цій схемі: його вбили пізніше, ніж коханця, але раніше, ніж Юру. Я знаю, що Хайдарова вбили електрошокером. Ви, певно, не знаєте, але для всіх співробітниць редакції свого часу закупили електрошокери. Це не дуже законно, тому цей факт ми за загальною домовленістю не афішували. Тим більше, що сам по собі він нічого не дає. Просто під підозру автоматично потрапили б десять наших співробітниць.

— Тобто убивця десь серед вас, — задумливо промовив Нержин.

— Можливо, хоча не виключено, що вбивця скористався електрошокером, аби підставити нас.

— Скажіть, Іро, а чому ви мені про все