Читати книгу - "Версола. Книга 1. Колоніст"

корпорація «Новомед» закуповувала у місцевих траперів все: від простого м'яса травоїдних тварин до унікальних трофеїв з ментальних хижаків планети. Саме інгредієнти з останніх цікавили компанію найбільше, втім, як і декілька інших схожих корпорацій з інших планет — частина з них йшла на виготовлення унікальних ліків, за які в цивілізованих світах населення платило серйозні суми. Спектр засобів, що виготовляються з такої сировини, тягнувся від простих витягів, що підвищують регенераційні процеси в організмі людини до астрономічно дорогих препаратів для ментально обдарованих людей, або псіоніків, як їх ще називали.

Сам ділок був не в курсі всього, що виготовлялося — деякі препарати не афішувалися серед населення, поступаючи тільки в спеціальні структури — що вони міняли в організмах тих, хто їх приймав, знали тільки ті, хто їх приймав. Ціни на закуповувану сировину були приблизно однаковими по планеті — корпоранти давно домовилися, таким чином, ринок був стабільним і постійним, що позитивно сприймалося мисливцями. Окрім його філії, в селищі був ще один корпорант — «М-Тех», де завідував усім його давній знайомий Ленц — тип з поселенців десятирічної давності з каламутним минулим, яке він не афішував. Клієнтів вистачало обом, правда обоє часто скаржилися один іншому на те, що мало справжніх траперів, які добували уніки і ексклюзив — люди часто пропадали в савані цілими групами. Сам же Кайл, за сумісництвом ще курував питання нових переселенців, що час від часу прибувають на планету ззовні — ставив на облік, допомагав в пошуку роботи, зводив претендентів на посаду мисливця з керівниками загонів, навіть міг видати людині нові документи, якщо той хотів поміняти старе ім'я або прізвище, наприклад.

Правда, в останньому випадку це діяло тільки в межах планети, а для того, щоб полетіти до цивілізованих світів, новенькому поселенцеві слід було звертатися до посольства тієї планети, куди він хотів відлетіти — такі служби були на орбіті, де висіло декілька орбітальних станцій. Але усе це було можливо тільки за однієї умови: відсутність боргів і судимості — контингент на Версолі був дуже строкатим і колоритним. Роздуми про життя перервав телефонний дзвінок із зовнішньої охорони периметра.

— Кайл, привіт! — ми тут до тебе клієнта відправили, він якийсь дивний.

— А в чому полягає дивність? Три руки у нього, так? А-ха-ха-ха — час від часу йому, як представникові адміністрації доводилося розбиратися в незрозумілостях місцевого населення.

— Як тобі сказати, вийшов на периметр з савани сам, пішки, по виду нормальний, іглостріл, ніж, лазерник на поясі, мішок за спиною якийсь дивний — на зразок рюкзака, але якийсь… допотопний, чи що. Кома немає, групу не пам'ятає по іменах — говорить, що усіх зжерла тварюка якась велика, але на ідіота або беззаконника не схожий. Відправили тобі, як адміністрації, хе-хе — спілкуйся — і патруль відключився.

Хвилин десять, поки до нього привели звичайного на вигляд хлопця років тридцяти, ділок роздумував над ввідною, яку йому позначили бійці охорони: дійсно дивно,… розберемося — подумав Кайл і тут в дверях постукали.

— Значить ти Віктор? — роздивлявся хлопця фахівець із скупки сировини — я тебе не знаю, у базі даних нічого на тебе немає…. а що ти там говорив про групу — кого там хто з'їв?

— Та я особливо і не розглянув, темно вже було — почув два крики, потім сильний звіриний рик, потім стало тихо. На вигляд, як два великі леви, тільки рази в три більше, передні ікла виступають з щелепи, як два кинджали,… самець, швидше за все, виявився агресивним, кинувся на кабіну — ось так і дещо розгледів.

— А як звали твоїх партнерів? — корпорант різко підібрався, цей незнайомець описував йому дуже рідкісного хижака, який попадався на очі парочці мисливців всього пару разів за останні двадцять років, унікальну рідкість — а сам як уцілів?

— Тут у мене проблема,…е…. не знаю, як звертатися… — зам'явся з відповіддю хлопець.

— Називай мене Кайл, Кайл Трол — я представник місцевої адміністрації і одночасно директор місцевої філії «Новомеда» — знаєш таку фірму?

— Чув — кивнув наш герой і продовжив — ті двоє вишли назовні, а я залишався усередині, тому і уцілів, хоча ці кошаки серйозно по мозках дали, я потім три доби зі всюдихода не вилазив — так перелякався в той момент.

— А як їх звали, пам'ятаєш? — чиновник зацікавився історією, хоча не розумів, як цей тип залишився живим — адже якщо він отримав по мозках, то повинен був сам вийти зі всюдихода до звірів і загинути разом з усіма.

— Я ж говорю, тут у мене проблема — не пам'ятаю,… а може, і не знаю, пару днів всього, як познайомилися в савані.

— Гм, тобто ти хочеш сказати, що наштовхнувся на групу мисливців в савані і тут уперше?

— Та ніби так і виходить — або я на них наштовхнувся, або вони на мене,… до речі, а такого Ленца з «М-Тех» ти знаєш, а? Мені його рекомендували ті двоє, царство їм небесне…

— Навіщо тобі Ленц? — відразу насторожився Кайл, почувши ім'я конкурента — у мене теж хороші ціни на сировину, але ти ж пішки прийшов ніби — чому не привіз товар, де всюдихід із здобиччю?

— Стоп-стоп мужик, не так швидко — всюдихід не зміг завести, тому кинув там, де він і стояв тоді, коли напала та парочка монстрів — та залізяка не захотіла прийняти мене в коло своїх знайомих, ха-ха.

— А ком свій де втратив? — корпорант дивувався все більше і більше, але особливо його цікавив нічийний тепер товар і фургон, хоча, якщо подумати, то тепер він належатиме тому, хто першим знайде його.

— А що це таке? — питанням на питання відповів незнайомець — як воно виглядає хоч, може і втратив десь…