Читати книгу - "Діаболік"

свого часу поховав когось із родичів, наклеїв на обличчя сльозинки — символ пережитих років скорботи.

Невені кивнула, і її зачіска з’їхала на бік. На відміну від мене, у неї не було палей для волосся.

— Рік тому сім’я Пасус подарувала Імператору Ексалтіда на ім’я Юніті. Він був вирощений у домашніх умовах, без прискорення росту. Ми говоримо про Ексалтіда чоловічої статі, який прожив ту саму кількість років, що в середньому проживає людина.

— Мабуть, це обійшлося їм у кругленьку суму, — я здивовано глянула на неї.

Навіть Діаболіки проходили процедуру прискореного росту в ранні роки свого життя. Годувати і піклуватися про гуманоїдне створіння до того, як воно виросло і почало приносити користь, було економічно невигідно.

— Сенатор фон Пасус може собі це дозволити, — відповіла Невені. — До того ж, Імператор знав, що йому потрібен Ексалтід найкращої якості, тому що багато хто з представників імператорської сім’ї помер молодим. Усі говорять, що родина Домітріанів зневажена сонцем.

Сказавши це, вона закотила очі, оскільки всі знали, що Імператор не вірить у забобони про причини смерті його родичів. Урешті-решт, йому було добре відомо, чому вони померли.

— Цього року, — сказала Невені, — він із нетерпінням очікував на церемонію, бо Юніті нарешті досяг потрібного віку. Імператор був певен, що Живий Космос благоволітиме йому, але Тайрус усе зіпсував: він позбавив Ексалтіда цноти.

— Він займався із ним сексом?

Я не була віруючою, але богохульство спадкоємця Прімуса вразило навіть мене.

Невені кивнула.

— Він зізнався в цьому лише вчора, коли Юніті омивали церемоніальними оліями. Тепер його не можна приносити в жертву, бо він нечистий, і тому Імператор в ярості.

— Не дивно.

Тайрус Домітріан справді був божевільним. Іронія полягала в тому, що його розпутство врятувало Ексалтіда від страшної долі.

Ми з Невені увійшли до Великої Геліосфери, щоб побачити до чого призвів вчинок божевільного спадкоємця.

Служниці ходили поміж гостей і розносили на розкішних тацях напої, закуски і наркотики. Серед останніх публіці пропонували пакетики порошку, флакони з інгалянтами, одурманюючі речовини у вигляді крапель, які можна було додати в напої, різноманітні мазі, що втираються у шкіру. Сутера ну Імпірінс показала нам, як використовувати всі види наркотичних речовин, і змусила спробувати кожен із них. Я зробила вигляд, що втерла в шкіру мазь, бо знала, що не відчую ефекту від наркотиків, до того ж, якби я не скористалася хімічними речовинами, пропонують на одному з найбільших імперських свят, це могло привернути зайву увагу.

Імператор наказав прикувати Тайруса навпроти вікна, з якого попередньо зняли захисний екран від ультрафіолетового світла, — щоб спадкоємець Прімус провів увесь день під сліпучим сонячним світлом і отримав опіки. Крім того, йому заборонили куштувати будь-які святкові частування.

Коли ми побачили Тайруса, його шкіра вже була яскраво-червоного кольору, але здавалося, він зовсім не соромиться своєї публічної ганьби. Більше того, посмішка на його обличчі підказувала мені, що він насолоджується шокованими поглядами людей, які проходили повз.

— ...я не зміг стриматися, бабусю, — з манірною повільністю промовляв Тайрус, коли ми його минали.

Мій слух вловив їхню розмову. Я поглянула на Невені, але вона була зайнята, намагаючись непомітно вилити вміст флакон дурману і водночас зробити вигляд, ніби розтирає його на зап’ястку. Після сумнозвісного досвіду у ваннах Домітріанів було не дивно, що вона не виносила всього того, що могло позбавити її здатності контролювати себе.

Я знову прислухалася до розмови.

— Ви не знаєте, що робить зі мною поєднання безволосого тіла і невинності, — продовжував Тайрус. — Просити мене приборкати свої пориви — це те саме, що поставити перед голодним рідкісний делікатес і вимагати, щоб він приборкав бажання скуштувати шматочок. Очікувати подібного самоконтролю жорстоко і якось не по-людськи.

— Ти — ганьба цієї Імперії! — сварилася глава сім’ї Домітріан, Вельмишановна Пані Сигна. — Ти навіть не наніс ритуального малюнка на тіло.

Обличчя Сигни, на відміну від лиця її онука, було прикрашене вишуканим візерунком зі сліз.

— Ці чорнила страшенно подразнюють мою шкіру.

Тайрус безтурботно посміхався. Його блакитні очі здавалися світлими і майже сором’язливими на тлі короткого мідного кольору волосся. Його ніс був довгим, а на підборідді виділялась немодна ямочка, яку він ніколи не модифікував за допомогою ботів краси. Невені розповіла мені, що Тайрус жодного разу не змінював своїх рис, навіть заради урочистих подій. Як і більшість безумців, він не зважав на свій зовнішній вигляд. Мабуть, він не вперше накликав на себе гнів дядька, і йому вже не раз доводилося висіти навпроти цього вікна, судячи з кількості веснянок. Загадка полягала в тому, чому він ніколи їх не прибирав.

— Хіба в тебе немає поваги до пам’яті твоєї покійної матері? — допитувалася Сигна. — До твоїх братів і сестер? Свято Вшанування Пам’яті проводиться на честь наших померлих!

Тон голосу Тайруса трохи змінився, дещо зменшилась безтурботність.

— Бабуся, думаю смерть моїх батьків — це велика трагедія, з якою не зрівняється жоден День Вшанування Пам’яті... І я абсолютно впевнений, що ти і мій дорогий дядечко погодитесь із цим.

Усім було відомо, що мати Імператора доклала руку до вбивства інших претендентів на трон, у тому числі й власних, менш улюблених дітей. Імператор Рандевальд відплатив матері, призначивши божевільного племінника Прімуса своїм Наступником, аби переконатися, що матір ніколи не