Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 19.

Десь через дві години,я вже тупотіла своєю ніжкою в доволі просторій спальні,де нам удвох з Сергієм доведеться провести цю ніч. Господи,це навіть у голові звучить, якось двояко і не правильно. Сергій точно не сповна розуму,раз вирішив,що може мене втягнути в таку авантюру і вийти сухим з води. Ні,я придумаю для нього, також, якусь витончену помсту і хай тільки попробує мені в ній відмовити. 

Але вже занадто пізно і я страшно хочу спати. День був занадто насичений і дуже добре, що завтра неділя і я зможу відпочити. Принаймні,я надіюсь на це,бо не знати, що ще для мене підготувала ця сімейка. Може вони захочуть завтра мене зі всією дорогою родиною познайомити або навпаки,вижити з неї,бо я не з їх кола. А от Тетяна в самий раз. Да,кращого щастя йому і не побажаєш. Хмикаю до себе і прямую до ванної. Хвала,що вона тут є. Потрібно змити з себе тонну косметики і лаку для волосся.

Одним словом,я прийняла душ і пораділа,що у ванній було все необхідне для цього. Правда, далі у мене з'явилася проблема. У мене не було більше ніякого одягу. Навіть змінної білизни. Ну,я її випрала і повісила сушитися,прикривши рушником. Але одягнути, окрім плаття, було нічого. Тільки ще махровий халат. Його я й натягнута на голе тіло, волосся сушити не стала,для нього і так було сьогодні багато випробувань. Коротко,то я вийшла з ванної в надії, що Сергій вже спить і мені не доведеться з ним знову сперечатися чи червоніти від його погляду.

Проте,як завжди мої надії не здійснилися. Тому що, коли я вийшла, він стояв до мене спиною ще одягнений, що вже добре і постукував по спинці ліжка. Звук замкнених дверей, змушує його повернутися до мене,а я в цей момент гублюся, наче школярка. В кімнаті наступає тиша,коли наші очі зустрічаються. Ні, серйозно,я чую тільки звук свого серця,яке здається зараз просто проб'є мою грудну клітину і вискоче назовні. 

На мить,я уявляю, що Сергій накидається на мене і зриває цей халат,на хочу роздягається сам і прямо там бере мене. Можливо, якби ми були в фільмі,то так б і сталося,але в реальності все набагато сильніше. Взагалі,я ,коли читаю книги чи дивлюся той самий фільм,то дивуюся чому герої так довго тягнуть з зізнаннямт в коханні і першим сексом. Я завжди думала, що опинившись в такій ситуації я буду діяти,але зараз я просто стою. Можливо тому, що ми далеко не закохані і зовсім не пара. Просто,ми випадково виявилися разом в одному місці і ляжемо в одне ліжко. Так, розумію, що це дивно і дико,але вже як є. Від усвідомлення цього,я перериваю наш зоровий контакт і не зважаю на те, що його очі потемніли.

Прийму це просто за комплімент. Все ж у моєму віці, без макіяжу з мокрим волоссям і в простому халаті виглядати спокусливо не кожна зможе похвалитися. Хоча я й прибічник тої думки,що в Україні не має не гарних жінок чи дівчат. Якщо прикрасити навіть,на перший погляд не дуже красиву або просто не яскраву представницю жіночої статі,то впевнена, що та засіяє,як справжня зірка. От,що мені лізло в голову,коли я лягла в ліжко,а Сергій,по моєму прикладі пішов до ванної.

Бо повернувся він доволі швидко,а я так і не змогла заснути. Він,як і я,був у халаті і з мокрим волоссям. Ух, доведеться мені визнати, що він ну вже дуже хороший собою. Правда,я не хочу думати чи він під халатом так само голий,як я чи все ж має хоч якусь білизну. Взагалі,по його виразу обличчя,не можна було нічого прочитати. Він був дуже задумливий,не проронив ні слова з моменту того,як зайшов до цієї клітки в, якій ми застрягли. 

Я старалася не дивитися в його сторону,але зайнятися мені було нічим. І,коли він підійшов впритул до ліжка та став затягувати з себе халат,то я забула,як дихати. Аж,пискнкла, коли переконалася,що він все ж у трусах. Бо одне діло,коли ми просто спимо в одному ліжку. Але, коли біля тебе спить голий чоловік,ще й доволі симпатичний,то це зовсім інше. Тим паче, він мій бос,а ще я не пам'ятаю,коли мала секс. Нормальний секс,з оргазмом,а не те, що зі мною зробив Тарас. Фактично,використав замість руки, щоб себе задовольнити.

Але про, що це я. Адже,мої звуки,на жаль,були почуті. І от у Сергія вже була задоволена усмішка,коли він вмошувався на протилежному кінці ліжка. При цьому, він добряче стягнув з мене ковдру,а вона потягнула за собою кінець мого халата,оголюючи ногу, майже до бедра.

-Ей,ця ковдра не тільки ваша,-кричу йому в спину, поправляючи халат і намагаючись відбити свою половину.

-Підсуньтеся ближче, щоб вам вистачило,-позіхаюси говорить Сергій, але впевнена, що він сміється там, але точно сказати не можу,бо він обернений до мене спиною.

-Немислимо...Ви, серйозно?-він повністю мене своїми словами збив з толку.

-Ви, спати збираєтеся чи хочете зайнятися більш приємними справами,бо в них я вам не проти допомогти,-все,моя щелепа помахала мені ручкою на прощання. Що він меле,які приємні справи.Ух,що за чоловік,впертий індик. Я підсуваюся ближче,але напевно він розцінює мій рух по-іншому,бо я просто хотіла вкритися і нарешті заснути. Але натомість опиняюся під ним,мої руки Сергій завів за голову і утримував, а сам навис зверху. Як я здогадувалася,на його обличчі сіяє задоволена усмішка.

-А я гадав,що ти зовсім не легковажна жінка, може даремно я довірив свою дитину тобі,-користується моїм замішанням він.

-Ви остаточно з'їхали з глузду?Злізьте з мене, негайно!Бо я буду кричати і ця ваша дурна затія буде викрита. Я терплю вас лише заради Софії і будь ви останнім чоловіком на Землі,я б всеодно не лягла б до вас добровільно у ліжко,ви, мені огидні,-випалюю я все,що приходить в голову з опалу. Можливо я б всього цього і не наговорила, якби Сергій сам не повів себе як справжня худоба. І я так, якщо чесно не думаю,але вже пізно. Всі слова були сказані і той небезпечний вогник,що горів в очах мого боса згас. Він був не злим і не розчарованим. На його обличчі була тільки байдужість, тому він спокійно відпустив мене і ні слова не промовивши вийшов з кімнати, накинувши зверху халат.

-Дурепа..,-випльовую це в темряву кімнати.

Тепер мене точно звільнять і більше не підпустять до Софії. Невже я не могла промовчати. А в принципі, що я мала йому тут віддатися чи терпіти те, що він про мене сказав. Да,не спорю,що я могла трохи пом'якше його послати, але вже як є. Пізно плакати за скишшими помідорами. Треба вже нарешті влягтися і заснути,бо завтра скоріше всього доведеться переїжджати і нову роботу шукати. А може ну це все,поїду на море і приведу свої думки в порядок,бо скоро мене ще в дурдом відішлють.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍