Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

— Усе нормально? — спитав у мене Гордій.

Я одразу ж забрала свою руку і глянула на нього.

— Так, усе добре, — прошепотіла я. — Мені сподобався цей вечір. Окрім одного моменту, звісно ж. Юля все зруйнувала.

— І тебе навіть не збентежив наш поцілунок? — поцікавився Гордій.

— Це було справді неочікувано, але я знала, що ти не втримаєшся і поцілуєш мене.

Хлопець раптом засміявся, а я ж сильніше притиснулася до нього. На моєму обличчі теж чомусь з’явилася усмішка.

— Ти перша мене поцілувала, — сказав він.

— Це я просто хотіла тобі віддячити. І я не назвала б це поцілунком.

— Твої губи торкнулися моїх губ. Це поцілунок, Поліно!

— Це... Це просто... Гаразд! — здалася я. — Так, я поцілувала тебе першою. Ти радий?

— О, ти навіть не уявляєш, як сильно я радий.

Я закусила губу, стримуючи задоволену усмішку. Коли ми підійшли до автомобіля, Гордій відпустив мою руку. Мені одразу ж стало холодно без його дотиків, але піджак хлопця грів мене. Він відчинив мені дверцята автомобіля та допоміг сісти всередину. Гордій плавно обійшов автомобіль і махнув комусь на прощання. Він усміхнувся і сів за кермо. Я ж чомусь не могла погляду від нього відвести. Тепер ще й цей поцілунок так сильно заплутав нас обох.

Гордій мовчки ввімкнув музику та рушив з місця. Я відчула біль у ногах, бо на підборах було важко. Їхати довелося довго, тому я все ж зняла свої босоніжки. Одразу стало легше. Мені захотілося спати, і я відчула, що дуже сильно втомилася. Завтра на мене ще й чекала фотосесія для бренду весільних та вечірніх суконь.

— То твій наречений зраджував тобі з тією дівчиною? — раптом спитав Гордій.

— Так, — відповіла я. — Вона була моєю найкращою подругою. Я навіть не здогадувалася про їхні стосунки. Перед шлюбною церемонією випадково підслухала їхню розмову. Ігор казав, що отримає гроші в мого батька, а тоді кине мене та буде з нею. Вони мали якийсь план, а я була всього лише пішаком у їхній грі. Мені здавалося, що я по-справжньому любила Ігоря. Цей його вчинок розбив моє серце.

— І ти втекла зі свого весілля?

— Утекла. — Я кивнула головою. — Дорогою мене підібрав Антон і запропонував мені стати твоєю фіктивною дружиною. Ось так все і закрутилося. А твоя наречена? Ти казав, що вона не прийшла на весілля.

— Так, Діана написала мені перед шлюбною церемонією повідомлення, — спокійно відповів Гордій. — Нібито вона не готова до цього весілля. Для неї це все було занадто швидко, і вона помилилася, коли погодилася вийти за мене. Їй запропонували якусь співпрацю в Японії, а цей шлюб, як вона вважала, обмежував її свободу. Діана обрала кар’єру. От і все.

— А хто вона?

— Модель.

— Як я?

— Як ти.

Я трохи насупилася, а тоді уважно подивилася на Гордія. Він же не відривав свого погляду від дороги.

— Це тому ти спочатку так погано ставився до мене? — спитала я.

— Я ніколи не ставився погано до тебе, — відповів він і кинув на мене швидкий погляд. — Антон мав привезти акторку, а не модель. Я взагалі не розумів, де він тебе знайшов.

— Ти думаєш, що всі моделі завжди обирають кар’єру?

— Можливо. Ти ж вийшла за мене заради цього.

— А ти одружився зі мною, щоб стати спадкоємцем дідуся. Це фіктивний шлюб, Гордію! І я була готова до справжнього весілля. Щоправда, не з тобою, та все ж ми зараз одружені.

— Одружені, — тихо пробурмотів він. — У суботу вже перший етап чемпіонату.

— Ти хвилюєшся? — обережно спитала я.

— Завжди, — зізнався Гордій. — Для мене це важливіше, аніж тобі здається. Я постійно налаштовую себе на перемогу, але якщо не отримаю її...

— Тоді що?

— Зламаюся, — тихо сказав хлопець і глянув на мене. — Це не просто мрія, ціль чи мета, Поліно. Це сенс мого життя.

Я уважно подивилася на нього та легко поклала свою долоню на його руку. Ніколи б не подумала, що якісь перегони можуть бути сенсом життя. Раніше я думала, що це просто його божевільне захоплення, але все насправді значно серйозніше. Я міцно стиснула руку хлопця, забираючи частинку його хвилювання собі. Дивні відчуття з’явилися всередині, бо я теж тепер переживала за нього.

— У тебе все вийде, — упевнено сказала я. — Ти обов’язково переможеш, бо інакше просто не може бути. Ти не зламаєшся і не втратиш його.

— Чого? — тихо спитав Гордій.

— Сенсу свого життя, — прошепотіла я і відвела погляд.

Мені хотілося, щоб він жив не лише заради своїх перегонів, але через цю його стіну неможливо було пробитися. Напевно, не варто навіть намагатися, але чомусь усередині з’явилося бажання стати для нього кимось важливішим, аніж просто фіктивна дружина. Та я знала, що ніколи не буду на першому місці в його житті. Для нього важливі лише перегони, а для мене... Мабуть, кар’єра.

Коли автомобіль зупинився в гаражі, я одразу ж вискочила з нього. Мої босі ноги зустрілися з холодним бетоном, і я здригнулася. Тільки мені не хотілося знову взувати ті незручні туфлі. Я повільно попленталася вперед, поправляючи піджак на своїх плечах.

Раптом з’явилося відчуття невагомості, і я тихо скрикнула, коли Гордій підняв мене на руки. Я міцно вчепилася за його шию і здивовано подивилася на хлопця.

— Навіщо ти...

— Плитка холодна, а ти боса, — пояснив Гордій. — Ще захворієш.

Я ледь відкрила рота, удивляючись у його обличчя. Це було так дивно та тривожно водночас. Приємне тепло з’явилося в моєму животі, наче всі метелики прокинулися після довгої сплячки. Я обійняла Гордія за шию та поклала свою голову на його плече, ховаючи усмішку. Мені подобалося, коли він був таким турботливим. Він рідко проявляв себе з цієї сторони, але щось мені підказувало, що в його стінах уже з’явилися тріщини.

Гордій зайшов у коридор та піднявся на другий поверх, усе ще тримаючи моє тіло на своїх руках. Мені зовсім не хотілося, щоб він відпускав мене, але все ж хлопець зробив це. Я сперлася до дверей у свою кімнату і глянула на Гордія. Тут було так темно, а він стояв дуже близько до мене. Якби я зробила хоч крок у його бік, то ми знову могли б поцілуватися. Але тепер мені хотілося, щоб він першим зробив це.