Читати книгу - "Веле Штилвелд: Сни далеких світів, Веле Штылвелд"

І зробили це так: вони просто буквально пояснили вождям древнього гордого племені олондів і тим більше їх безусим нащадкам сенс божественного припису про те, що означає великий час любити:

– Любити слід не себе та не собі подібних істот, а всесвітню революцію. Бо тільки вона здатна надихнути Любов! Немає вищого кохання, ніж любов революційна, свідома, тоді як просто любов повинна тепер залишатися тільки для разового продовження людського роду. Ми знайдемо для неї особливе місце і освятимо священними революційними ритуалами, – говорили зазвичай чи не в один голос коротко острижена Харла Фазі та вічно патлатий Фарл Горбун, наділені надзвичайними повноваженнями. І їм повірили...

Перш за все, всіх новонароджених дітей і всіх народжених, але ще не минулих ініціації, відібрали у матерів, що плачуть, і створили для них один величезний виховний табір, хоч він і був досить затишний і зведений майже в центрі селища, що забезпечувало його загальний захист.

Згодом по революційним казармам були розведені втратили сенс у спільному проживанні без дітей чоловіки і жінки, і лише небагато людей похилого віку, які перешкодили подібній нарузі над одноплемінниками, раз і назавжди піти в Сині Скалісті гори і вибудувати свої самотні саклі поруч із саклею свого давнього від них Бога.

О, якби я це знав!.. Але мені було не до того... Вселенський злочинець Стазіш практично повсюдно сіяв смути та руйнування, тоді як люди в рудих буйволиних шинелях із щільної повсті, просоченої жертовною кров'ю, старанно руйнували душі тих , хто міг би стати Стражниками Всесвіту та його охоронцями...

У пору мого останнього повернення майже всі вигнані старі померли від нестерпної самотності, і крім сиротливого старого Ерема, в живих залишилася тільки гачконоса, із зеленими оспинками стара Тергіна, час над якою, здавалося, ніколи не був владним.

Жили вони по сусідству, кожен у своїй самотній келії. Старий пас гірських кіз, а вона носила воду з джерела, готувала кожному з них окремо поїсти та ще пряла пряжу. Іноді за пряжею приходили з селища, а замість пряжі приносили старим гас, сірники та революційну літературу. Література зазвичай тут же йшла на розпалювання, тому що під погрозами ревтрибуналу чудес я більше не творив, а терпляче чекав, коли все це скінчиться.

Але божевілля, освячене новими та переплетене зі старими традиціями, вже не закінчувалося. Ініціацію назавжди скасували, і тепер з хлопчиків ніколи більше не визрівали сміливі і горді чоловіки, а просто рано чи пізно раптом виходили повнолітні хлопчики, здатні мати дітей і повнолітні дівчата, здатні одного разу зачати і народжувати революції цих самих дітей, яких вже на треті. добу назавжди забирали від юних материнських грудей.

Про народження другої дитини не могло бути й мови. У революції просто не було чим прогодувати і цих небагатьох строго планових за рахунком дітей, і тоді недоїдали дорослі... Бо революція завжди ставила тільки тих, хто народився після неї, прирікаючи на знищення всіх інших, крім, звісно, ​​своїх комісарів...

На похороні ті самі Харла Фазі та Фарл Горбун говорили палкі промови і закликали пам'ятати тих, хто не пошкодував свого життя в ім'я своїх дітей, в ім'я світлого майбутнього.

Потім проходила тризна з революційною хвилиною мовчання, горці не любили оркестрів, а потім, коли всі розходилися по своїх роздільних бараках, з гір спускалися знедолені люди похилого віку і так само знедолений громадянин Бог, який дав комісарам обітницю не заважати в справи живих, але не сміливий залишити без участі Душі померлих...