Читати книгу - "Вступ до психоаналізу"

всередині людину. Ми вже знаємо, що й будинок часом є таким символом, а з міфології та поетичних творів можна виснувати, що дальшими символами жінки служать міста, цитаделі, замки, фортеці. Покріпити це твердження можна завдяки аналізу сновидь людей, які не розмовляють німецькою мовою і не розуміють її. Протягом останніх років я лікував здебільшого чужоземних пацієнтів і пригадую, що й у їхніх сновиддях кімната означала жінку, хоч у рідних їм мовах немає слова, подібного до нашого Frauenzimmer. Є й інші вказівки, що значення символів виходить за межі окремих мов, такої думки принаймні дотримувався Шуберт, один з давніх дослідників сновидь. Та все-таки серед моїх пацієнтів не було жодного, котрий бодай трохи не знав німецької мови, тож нехай ці питання остаточно з’ясують ті психоаналітики, що зберуть дані в інших країнах від осіб, які розмовляють лиш однією мовою.

Серед символічних зображень чоловічих геніталій навряд чи є бодай одне, яке б не вживали в жартівливій, вульгарній чи поетичній мові, зокрема поети античної давнини. Тут ми бачимо не тільки символи, які трапляються в сновиддях, а й нові, скажімо, найрізноманітніші інструменти, і насамперед плуг. Зрештою, підступаючи до чоловічих символів, ми виходимо на таке широке й суперечливе поле, що найліпше, аби заощадити час, зразу ж і покинути його. Я присвячу лише кілька зауваг символові, що стоїть одинцем: числу 3. Ми не будемо чіпати питання, чи не зумовлена святість числа 3 саме цим його символічним значенням, але не підлягає сумніву, що чимало потрійних природних об’єктів, наприклад листки конюшини, так широко вживані в гербах і емблемах саме завдяки цьому символізмові. Навіть потрійна так звана французька лілея і химерний герб двох таких далеких один від одного островів, як Сицилія та Мен, — фігура, що складається з трьох напівзігнутих ніг, які виходять з однієї точки, — напевне, лише стилізовані зображення чоловічих геніталій. Зображення чоловічого статевого органа в давнину вважали за один з найпотужніших засобів захисту (Apotropaea) від лихих впливів; до цього додається й те, що в усіх наших нинішніх амулетах, які забезпечують щастя, дуже легко розпізнати генітальні або сексуальні символи. Розгляньмо, наприклад, низку таких амулетів, які носять у формі невеликих срібних підвісок: четверний листок конюшини, свиня, гриб, підкова, драбина, сажотрус. Четверний листок конюшини стоїть замість потрійного, який, власне, і має бути символом; свиня — давній символ плодючості; гриб безперечно символізує пеніс, є гриби, назва яких у систематиці вочевидь зумовлена їхньою разючою подібністю до чоловічого члена (Phallus impudicus); підкова повторює обриси жіночого статевого отвору, а сажотрус із драбиною пасує до цього товариства тому, що його працю вульгарно порівнюють зі статевим актом (див. «Anthropophyteia»). Ми вже знаємо, що драбина постає в сновиддях як сексуальний символ. На допомогу нам тут знову приходить мова, бо слово steigen («підніматися») дуже широко вживане в сексуальному розумінні. Адже кажуть: «Den Frauen nachsteigen («залицятися до жінки») і «ein alter Steiger» («старий гульвіса»). Французькою мовою сходинка називається la marche, і в цій мові ми бачимо цілком аналогічний вираз для назви старого гульвіси: «Un vieux marcheur». А те, що статевий акт у багатьох великих тварин вимагає піднімання, вилізання на самицю, мабуть, теж асоціативно пов’язане з символом драбини.

Відламування галузок як символічне зображення онанізму не тільки узгоджується з вульгарним описом онаністичного акту, а й має широкі міфологічні паралелі. Окремо привертає увагу зображення онанізму, чи, радше, кари за онанізм, через випадання або виривання зубів, бо підтвердження значення цього символу, які можна знайти у фольклорі, відомі тільки дуже невеликій кількості сновидців. Мені видається безперечним, що поширене серед багатьох народів обрізання є еквівалентом і заміною кастрації. Крім того, ми вже знаємо, що одні племена австралійських аборигенів удаються до обрізання як ритуалу, пов’язаного з досяганням статевої зрілості (справляють свято перетворення юнака в мужа), натомість інші, живучи зовсім поряд, замість цього обряду здійснюють ритуал вибивання зуба.

Цими прикладами я й закінчу свій виклад. Це тільки окремі приклади, ми знаємо набагато більше, і можна уявити собі, наскільки багатшим і цікавішим стало б зібрання таких прикладів, якби їх збирали не такі дилетанти, як ми, а справжні фахівці з міфології, етнології, мовознавства і фольклору. Тоді ми б дійшли певних висновків, які, дарма що не будуть остаточні, все ж дали б нам чимало поживи для роздумів.

Насамперед ми постаємо перед фактом, що сновидець користується символічними засобами зображення, про які він, коли не спить, нічого не знає і навіть не впізнає їх. Це не менше дивує, ніж якби ви дізналися, що ваша покоївка розуміє санскрит, дарма що ви добре знаєте, що вона народилась у богемському селі й ніколи його не вивчала. Цей факт нелегко узгодити з нашими уявленнями про психологію. Можна лише сказати, що сновидець не усвідомлює свого знання символіки, вона належить до царини неусвідомленого психічного життя. Але й таке припущення не зараджує нам. Досі ми були змушені визнати існування тільки таких неусвідомлених прагнень, які тимчасово, а то й постійно невідомі нам. А тепер ідеться про більше: про неусвідомлене знання, взаємозв’язки ідей, порівняння різних об’єктів, яке веде до постійної заміни одного об’єкта іншим. Такі порівняння не відбуваються щоразу заново, вони вже готові, готові споконвіку й довіку, і про це свідчить їхня тотожність у різних осіб, тотожність, яка проступає навіть тоді, коли люди розмовляють різними мовами.

Звідки ж ми дістаємо знання про такий символізм? Адже усталені мовні звороти розкривають нам тільки його невелику частину. Розмаїті паралелі з інших царин знання сновидцеві здебільшого невідомі; навіть ми самі підібрали їх із великими труднощами.

По-друге, всі ці символічні зв’язки не притаманні сновидцеві чи роботі сновиддя, завдяки якій вони виявились. Адже ми вже дізналися, що та сама символіка використовується в міфах і казках, до неї вдається народ у своїх приказках і піснях, вона всякчас живе в мові, нею живиться поетична фантазія. Царина символіки незвичайно велика, символіка сновидь — лише її невелика частина, отож недоцільно братися до вивчення проблеми, спираючись на самі сновиддя. Чимало символів, широко вживаних деінде, взагалі не трапляються в сновиддях або трапляються дуже рідко; з другого боку, багато символів сновидь властиві не всім царинам узагалі, а тільки, як ви вже бачили, тим або тим. Складається враження, ніби перед нами давні, проте вже пригаслі, заховані засоби вираження, окремі фрагменти яких збереглися в різних царинах: одні тільки тут, другі тільки там, а треті, може, в трохи зміненій формі, в багатьох царинах. Тут мені пригадується фантазія одного з найцікавіших душевнохворих, що уявляв собі якусь «первісну мову», рештками якої є всі ті символи.

По-третє, я звертаю вашу увагу, що вся ця символіка, трапляючись в інших названих царинах, аж ніяк не обмежена самою сексуальністю, натомість у сновиддях символи майже завжди відображують сексуальні об’єкти та відносини. Це знову-таки нелегко пояснити. Може, символи, які попервах були суто сексуальні, згодом стали використовуватись і по-іншому, і чи не пов’язане з цим піднесення інших засобів зображення коштом символічного? На ці запитання вочевидь не можна відповісти, розглядаючи тільки символіку сновидь; ми можемо тільки твердо триматися припущення, що існує якийсь тісний внутрішній зв’язок між сексуальністю і відповідними їй символами.

Та в останні роки перед нами заяснів дуже важливий дороговказ. Мовознавець Г. Шпербер (Упсала), працюючи незалежно від психоаналізу, висловив думку, що сексуальні потреби відіграли велику роль у виникненні й дальшому розвитку мови.