Читати книгу - "Хранителі"

в її життя. Вона забула, що він може бути таким же небезпечним, як і Стрек.

— Алло? — повторив чоловік.

Нора завагалася.

— Алло? З ким маю честь?

Нора мовчки поклала слухавку.

Перш ніж почати з Корнеллом розмову про собаку, слід убезпечити себе на випадок, якщо він виявиться таким же, як Стрек.

5

Коли близько п’ятої години кілька хвилин дзвонив телефон, Трейвіс саме висипав «Альпо» у миску Ейнштейна. Ретривер з цікавістю спостерігав за ним, облизуючись і чекаючи, поки Трейвіс вишкребе останні шматки з бляшанки. У пса був напружений вигляд.

Трейвіс підійшов до телефона, а Ейнштейн узявся за їжу. Коли ніхто не відповів на привітання Трейвіса, він знову повторив: «Алло», а пес підвів голову від миски. Трейвіс так і не отримав відповіді й запитав, хто на лінії. Здавалося, Ейнштейна це заінтригувало, бо він подибав до кухні й поглянув на слухавку в руках у Трейвіса.

Трейвіс поклав слухавку, повернувся і побачив, що Ейнштейн досі стоїть, витріщаючись на настінний телефон.

— Напевне, не той номер.

Ейнштейн подивився на Трейвіса, а потім знову перевів погляд на телефон.

— Або дітлахи думають, що вони найрозумніші.

Ейнштейн сумно завив.

— Що тебе гризе?

Ейнштейн досі стояв там, прикипівши до телефона.

Зітхнувши, Трейвіс промовив:

— На сьогодні мені вистачить твоїх вибриків. Якщо ти знову хочеш напустити туману, то без мене.

Трейвіс хотів подивитися новини до того, як почне готувати вечерю, тому взяв із холодильника дієтичну «Пепсі» й пішов до вітальні, залишивши пса наодинці з телефоном. Увімкнувши телевізор, він вмостився у фотель, відкрив «Пепсі» й раптом почув, що Ейнштейн щось чудить на кухні.

— Що ти там робиш?

Щось дзеленькнуло і стукнуло, потім об тверду поверхню зашкрябали пазурі, а насамкінець почулося якесь гупання.

— Якщо щось зламаєш, будеш платити, — попередив Трейвіс. — Як ти зароблятимеш гроші? Можеш поїхати на Аляску і стати їздовим собакою.

Шум на кухні припинився, але лише на мить. Потім Трейвіс знову почув якийсь брязкіт, стукіт, скрип і пошкрябування.

Трейвіс хоч і вдавав, що злиться, був заінтригований, тому, скориставшись пультом, вимкнув звук телевізора.

Щось гепнулося на кухонну підлогу.

Трейвіс хотів уже піти подивитися, що сталося, але не встиг він підвестися з крісла, як у кімнаті з’явився Ейнштейн, несучи в зубах телефонний довідник. Напевне, йому довелося декілька разів підстрибнути, щоб нарешті скинути довідник зі столу. Пес пройшов вітальнею і поклав книгу біля ніг Трейвіса.

— Що ти хочеш? — запитав Трейвіс.

Пес носом підштовхнув телефонну книгу і в очікуванні задивився на Трейвіса.

— Ти хочеш, щоб я комусь зателефонував?

Ейнштейн гавкнув.

— Кому?

Ейнштейн знову підштовхнув книгу носом.

— Кому телефонувати? Лессі, Рін Тін Тіну[19] чи Старому Брехуну?[20] — запитав Трейвіс.

Ретривер подивився на нього своїми темними очима, яких Трейвіс не бачив у жодного собаки; пес наче намагався передати поглядом те, що можна висловити тільки словами.

— Слухай, може, ти і вмієш читати мої думки, але я твої не вмію, — промовив Трейвіс.

Ретривер заскавчав у відчаї і вибіг з кімнати, зникнувши за рогом у короткому коридорчику, що вів до ванної кімнати і двох спалень.

Трейвіс хотів піти за ним, але потім вирішив посидіти і почекати, що буде далі.

За мить Енштейн повернувся зі світлиною 8х10 у золотій рамці й поклав її біля довідника. На ній була зображена Паула. Трейвіс зберігав світлину на своєму нічному столику. Цей знімок було зроблено у день їхнього весілля, за десять місяців до її смерті. На фото Паула була красунею і виглядала оманливо здоровою.

— Немає сенсу, хлопче. Неможливо зателефонувати мертвим.

Ейнштейн чмихнув, наче хотів сказати, що Трейвіс міднолобий. Він підійшов до стелажу з журналами, перевернув його, розкидавши все, і повернувся до Трейвіса з випуском «Таймз», який поклав біля фото у золотій рамці. Відтак він пошкрябав лапами якийсь журнал, відкрив його і взявся гортати сторінки, порвавши декілька з них.

Сівши на краєчок фотелю і нахилившись вперед, Трейвіс із цікавістю спостерігав.

Ейнштейн кілька разів зупинявся, щоб вивчити сторінки журналу, а потім продовжував гортати. Нарешті він знайшов рекламу автосалону, на якій красувалася шикарна брюнетка модельної зовнішності. Ейнштейн підвів голову на Трейвіса, потім на оголошення, а потім знову на Трейвіса й гавкнув.

— Не розумію.

Ейнштейн знову почав гортати журнал, аж поки знайшов рекламу, на якій усміхнена блондинка палила цигарку. Потім він пирхнув на Трейвіса.

— Машини та цигарки? Ти хочеш, щоб я тобі купив машину та пачку «Вірджинії слімз»?

Знову пройшовшись до перевернутого стелажа, Ейнштейн приніс журнал з