Читати книгу - "Записки в узголів’ї"

Вони виглядали дуже гарними – в одежах кольору вишні. Кінці їх шароварів були підібрані і підв’язані дуже витончено. Оскільки чоловіки були такі розкішні, то й слуги були відповідно до своїх хазяїв. Навіть сумки для припасів, які вони тримали в руках, були пишно прикрашені. На хлопчиках-пажах – одежа кольору червоної сливи або ніжної зелені.

Серед цього почту знаходився молодий стрункий чоловік. Він мав такий гарний одяг, був схожий на гілку квітучої вишні. Дуже приємно було на нього дивитися, коли він бив у гонг, який висів біля воріт храму.

Мені здавалося, що я серед паломників побачила свого знайомого, проте він не очікував побачити мене в храмі, а тому пройшов повз мене. Я трохи засмутилась… От би сказати йому:

– Почекайте, подивіться, хто тут.

Цікавий випадок, чи не так?

От чому, коли їдеш до храму або знаходишся десь у новому місці, подорожувати тільки зі слугами дуже нудно. Обов’язково треба запрошувати подорожувати іще декілька супутниць вашого ж рівня, щоб можна було поговорити про все, що вас турбує. Звісно, і серед служниць трапляються такі, з якими можна поділитися, але вже занадто набридли їхні розмови.

До речі, чоловіки, мабуть, мають таку ж саму думку, оскільки завжди беруть із собою приємних супутників.

125. Те, що виглядає огидно

У день святкування Камо якийсь чоловік дивиться на процесію з глибини екіпажа. Що в нього за серце? Молодим людям, зрозуміло, також хочеться подивитися на видовище. Чому не посадити їх у свій екіпаж? Але він не звертає уваги на інших і продовжує сам дивитися на святкову процесію. Мимоволі подумаєш: який неприємний чоловік. Це значить, що куца в нього душа!

126. Те, на що жаль дивитися

Брудний екіпаж, який бідолашний бик тягне в літню спеку.

Екіпаж, закритий від дощу циновками, коли на небі немає жодної хмаринки.

Коли у страшну спеку чи лютий мороз літня бідна жінка на спині несе дитинку.

Темна і стара хатина з дощаним дахом мокне під дощем.

Слуга, який на кволому коні їде поперед екіпажа в сильний дощ. Якби це було влітку, то ще півбіди. А оскільки зараз зима, то, уявіть, як йому, бідолашному: шапка звисає, одяг весь злипся…

127. Те, від чого стає жарко

Одяг начальника загону охорони.

Кеса[102] – одяг буддійського священика.

Молодший начальник гвардії, який несе службу під час церемоніальних літніх змагань.

Товстун, який обріс волоссям.

128. Те, від чого стає соромно

Те, що на серці в чоловіка, який полюбляє «нічні пригоди».

Злодій, який затаївся в кутку і підглядає за всіма. Хтось украв річ і тримає в себе за пазухою, користуючись темрявою. Мабуть, злодію приємно бачити, що він не один такий.

Монаху, який читає молитви вночі у знатному домі, стає інколи дуже соромно. Буває, зберуться придворні молоді дами і давай сміятися над кимось або обговорювати когось. Стіни тонкі, тому монахові все чути, йому так совісно.

Інколи все ж таки старша дама зробить їм зауваження:

– Що це за поведінка! Ану не шуміть так!

Але їм все одно. Не звертають увагу ні на кого, продовжують реготати, аж поки не позасинають. А монах потім ще довго не може отямитися від сорому.

Чоловік, який уже втратив почуття до своєї коханої, але все продовжує переконувати її у справжності його почуттів. Як же це ганебно!

А ще гірше, коли чоловік, відомий як щиросердий та відвертий у коханні, поводить себе так, що жінка навіть не сумнівається у глибині його почуттів. А насправді цей чоловік не лише зраджує кохану у глибині своєї душі, а й на словах, принижуючи її перед іншими жінками так само, і поливає брудом їх перед коханою. А жінка, зрозуміло, радіє чути такі слова, значить, він кохає її одну. Як низько!

Проте, якщо вона все ж таки зустріне якогось чоловіка на своєму шляху, котрий хоч трохи кохає її, то не треба їй соромитися, навіть якщо її друг буде вважати її безсердечною. Тут нічого ганебного немає! Розставання дуже важке для жінки, вона переживає, тужить за ним, а чоловік залишається байдужим. «Що ж у нього за серце?» – думає вона.

Але найгірше, коли чоловік звабить якусь придворну даму, вона завагітніє, а він кидає її беззахисну. У неї немає жодної підтримки. Ще й потім робить вигляд, що не знає її.

129. Те, що не має жодної вартості

Великий човен, який залишили на березі під час відпливу.

Жінка, яка зняла перуку і причісує короткі рідкі пасма волосся.

Високе дерево, вирване з корінням під час бурі.

Спина борця сумо, який програв.

Нікчемний чоловік, який сварить свого слугу.

Старий чоловік, чия лиса голова не прикрита шапкою.

Дружина сильно образилася на свого чоловіка. Думала провчити його і пішла з дому, але він і оком не веде, сидить спокійно вдома. Тож нічого не поробиш, треба повертатися додому; і дружина з опущеною головою повертається до чоловіка.

130. Буддійські заклинання

Коли я чую буддійські заклинання та молитви, мені на душі робиться так спокійно.

131. Те, від чого ніяковієш

Буває, що просиш слугу доповісти комусь про свій приїзд, а з глибини палацу виходить хтось зовсім інший, думаючи, що прийшли саме до нього. І вже зовсім ніяково, якщо в тебе в руках подарунок.

Інколи буває: скажеш щось погане про людину в присутності маленької дитини, а потім вона, як на зло, скаже це прямо в обличчя тій людині, про яку ви з нею говорили.

Коли хтось розповідає дуже сумну історію, проливаючи сльози при цьому. А ти й думаєш: «Як же це прикро», – але ніяк не можеш вичавити ані сльозинки. Ти намагаєшся, робиш сумний вираз обличчя, але ніяк не виходить. І як на зло, навпаки, коли чуєш якусь гарну новину, раптом з’являються небажані сльози.

Коли імператор повертався з паломництва, він зупинив паланкін перед галереєю, де знаходилася його мати, і наказав передати їй своє вітання. Ніщо так не хвилює душу, як це видовище. Сльози покотилися в мене з очей, вони змили всі білила. Боже, яка ж негарна я була в цей момент!

Таданобу, радник, який також мав звання чюджьо, був відправлений до імператриці з посланням. Красива була картина! У супроводі чотирьох парадно одягнених охоронців він погнав свого скакуна по широкому чистому другому проспекту Ніджьо. Він став чекати біля бамбукової завіси, яка відгороджувала імператрицю від сторонніх очей. Щойно Таданобу