Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

вагітності жалили бджоли. Це дає нам змогу припустити, що син успадкував від матері несприйнятливість до бджолиної отрути, через те й переніс так легко ужалення такої значної кількості бджіл. Син І. Е. Лознякова фізично добре розвинутий не реагує на ужалення бджіл.

Автор листа відзначає також, що його син за наступні роки нічим не хворів тоді, як його однолітки за цей час уже встигли перенести кір, скарлатину та інші хвороби.

Про те; що пасічники завдяки імунітету до бджолиної отрути рідше хворіють на деякі інфекційні хвороби, відомо з давніх-давен, і про це є повідомлення в пресі. Так, О. М. Ламонова ще в 1914 р. повідомила, що її семирічна дочка завдяки бджолиним ужаленням не захворіла на кір, незважаючи на те, що мала постійний контакт з своєю подругою, яка була хвора на кір — дуже заразне захворювання. Пасічник І. А. Іонов (Ленінградська область), який присвятив півсторіччя свого життя пасічництву, розповів нам винятково цікаве спостереження. Дружина А. І. Іонова завжди сильно реагувала на бджолині ужалення, які викликали в неї значні опухи і сильний біль. У 1903 і 1908 рр. у неї народилися дочки, які також дуже хворобливо переносили бджолині ужалення. Сини А. І. Іонова, які народилися в 1918 р. і в 1932 р., виявилися зовсім несприйнятливими до бджолиної отрути. А. І. Іонов вважає, що несприйнятливість до бджолиної отрути слід приписати виключно тому, що під час вагітності в 1918 і 1932 рр. його дружину жалили бджоли, і сини успадкували від неї набутий нею імунітет.

Зібраний нами великий матеріал (анкета, листи), а також багаторічні спостереження переконують нас у тому, що бджолині ужалення або введення апітоксину сприяють виробленню в організмі людини імунітету не тільки до бджолиної отрути, а також і до деяких інфекцій, насамперед до ревматизму.

Дуже поширена думка, ніби діти пасічників мають природжену несприйнятливість до бджолиної отрути або швидко її набувають, нашими анкетними даними не підтверджується.

Лікування різних захворювань бджолиною отрутою[41]

Лікування ревматизму

Ми одержали значну кількість листів від пасічників, які хворіли на суглобний ревматизм і вилікувалися бджолиними ужаленнями. Про те саме свідчать дані анкетного опиту пасічників Радянського Союзу, проведеного нами в 1950—1951 рр.

Наводимо кілька прикладів:

Хворий Р-н хворів на суглобний ревматизм. Лікар призначив лікування і спокій. Але хворий почував себе погано і внаслідок болів та припухлості суглобів був прикований до ліжка. Він вирішив спробувати лікування ревматизму народним засобом — бджолиними ужаленнями. Для цього він був перевезений на пасіку, де завдяки бджолиним ужаленням вилікувався від ревматизму протягом одного літа; загострення ревматизму в нього не спостерігалося вже кілька років.

Хворий В-в 1935 р. захворів на ревматизм. Він акуратно лікувався, але звичайні методи лікування (медикаментозні і фізіотерапевтичні) не давали належного ефекту. З 1938 р. він почав займатися пасічництвом і протягом одного літа, внаслідок ужалення бджіл, повністю вилікувався від ревматизму. Захворювання не поверталося.

Хворий М-ій з дитинства хворів на суглобний ревматизм у тяжкій формі (без сторонньої допомоги не міг пересуватися). Його почали лікувати бджолиними ужаленнями. За два літніх сезони таким чином хворий М-ій вилікувався від ревматизму. Через 2—3 роки в нього знову з'явилися болі в суглобах і припухлість їх: Він повторив те саме лікування, в результаті чого повністю вилікувався від ревматизму.

Хворий К-о, в 1945 р. захворів на ревматизм суглобів рук і ніг. Він енергійно лікувався дома і на курортах Нафталан, Цхалтубо, П'ятигорськ і Желєзноводськ. Після курортного лікування він звичайно відчував лише тимчасове (протягом 2—3 місяців) поліпшення. В 1952 р. почав лікуватися бджолиною отрутою (ужалення бджіл) і в результаті чого видужав. Протягом 1952—1953 рр. був здоровий, тоді як до лікування бджолиною отрутою, як правило, щороку хворів по 3—4 місяці.

Медичні працівники на підставі своїх спостережень також повідомляють про високе лікувальне діяння бджолиної отрути при суглобному ревматизмі.

Ще в 1897 р. російський військовий лікар І. В. Лимарський опублікував велику статтю «Пчелиный яд как лечебное средство», в якій на підставі своїх багаторічних спостережень зробив висновок, що бджолина отрута є дуже цінним лікувальним засобом при ревматизмі.

Відомий віденський клініцист Філіпп Терч хворів на ревматизм і вилікувався завдяки випадковим ужаленням бджіл. У зв'язку з цим він зацікавився бджолами і лікувальними властивостями їх отрути, почавши широко застосовувати бджолині ужалення при ревматизмі. В 1888 р. Ф. Терч уже опублікував працю, в якій описав 173 хворих на ревматизм, вилікуваних бджолиними ужаленнямч.

У 1912 р. віденський лікар-окуліст Рудольф Терч опублікував наукову працю, присвячену лікуванню бджолиною отрутою 660 хворих на ревматизм. Із загальної кількості хворих (660) в результаті зазначеного лікування повне видужання спостерігалося в 544 осіб, поліпшення — у 99 осіб; у 17 з них поліпшення не настало. Автор зазначає, що деякі хворі останніх двох груп (116 осіб) хворіли на ревматизм у дуже запущеній формі, а інші не довели лікування до кінця.

Клінічні спостереження показали, що бджолина отрута є специфічним засобом при справжньому ревматизмі, тобто при хворобі Сокольського-Буйо, при якому хворий легко переносить бджолині ужалення. Інфекційні ж артрити на грунті сифілісу, гонореї, туберкульозу при введенні бджолиної отрути викликають сильну місцеву і загальну реакцію організму. Тому деякі клініцисти не без підстави пропонували застосовувати бджолині ужалення для діагностики — щоб установити справжній ревматизм.

Лікування невритів і невралгій

У народній медицині давно відзначалися високі лікувальні властивості бджолиної отрути при різних захворюваннях нервів. У журналах та газетах по бджільництву опубліковано багато повідомлень пасічників, присвячених цим питанням.

Матеріали, які є в нашому розпорядженні, а також власні спостереження підтверджують висновки народної медицини.

Наведемо кілька прикладів, які показують високі лікувальні властивості бджолиних ужалень при різних захворюваннях нервів.

Хворий Т-о в 1944 р. захворів на запалення сідничного нерва. Видужав він тільки влітку 1945 р., коли почав працювати на пасіці, де його жалили бджоли.

Хворий П-о з 1945 р. хворів на невралгію трійчастого нерва. Незабаром болі настільки посилилися, що хворий ледве міг їсти рідку і кашкоподібну їжу: іноді болі були такі сильні, що хворий не міг навіть розмовляти. Він почав лікуватися бджолиними ужаленнями і завдяки цьому видужав.

У хворого Л-а в 1933 р. спостерігалося запалення сідничного нерва. його лікували тепловими процедурами, різними медикаментами, але лікування не давало належного ефекту. Проте незабаром після того, як хворий почав лікуватися бджолиними ужаленнями, він вилікувався від цього захворювання.

Нам відомо ще багато прикладів вилікування невритів