Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Але ж саме в таких дрібницях і виявляється прихильність. Віолеті навіть на думку не спадало порушувати його особистий простір і лізти до Ярика зі своєю турботою, та й вона далеко не вперше бачить залицяння Рити і Вовчика. Але чомусь саме сьогодні їй раптом теж захотілося подбати про чоловіка, не тільки брати, а й віддавати. Цікаво, як він відреагує?

– Гав-фні пивіфки, – зі знанням справи оцінив Ріткин чоловік, наминаючи другий пиріжок і запиваючи чаєм. Потім схопив ще два. Але йому можна, зайві кіло згорають так само, як і набираються.

Вовка, як справжній танцюрист, підтримував фігуру і навіть після відходу з великого спорту часом витягав Риту на танцпол, але головною його пристрастю була невелика музична рок-група, з якою вони виступали в клубах і шинках. Ударник з Вовчика був анітрохи не гірший, ніж бальник, ну а Ритка ще дужче пишалася чоловіком і знала весь репертуар їх групи «Дикі» на зубок. Вова зазвичай ходив з триденною щетиною, яка йому дуже пасувала і створювала потрібний образ, але сьогодні їх колектив повинен зустрітися з директором елітного закритого клубу, так що хлопці вирішили трохи причепурити. А ще вони планували поїздити з концертами по містах...

Подруга по секрету повідомила Віолі, що, звичайно, рада за ненаглядного і його друзів, але якщо Вовка раптом поїде в який-небудь тур, щоб заробити більше грошей на приладдя, необхідне для майбутнього малюка, а вона залишиться сама, та ще й при надії... Загалом, Грибанова в останні дні була як на голках: розуміла, що чоловікові було б непогано поїхати і це для їхнього ж блага, але, з іншого боку, не хотіла відпускати, боялася залишитися без його підтримки і сподівалася, що вдасться обійтися тими заощадженнями, що вже є.

– До речі, як малеча відреагувала на ваш в Яриком танець? – поцікавилася Рита. – Їм сподобалось?

– Ще й як! – всміхнулася Віолетта. – Гадаю, вони навіть задумали нас перетанцювати.

Так, діти були в повному захваті від виступу батьків.

– Матусю, ви такі гарні! – захоплювалася Стефанія, в десятий раз переглядаючи відеоролик з концерту. – А ми зі Стефом теж зможемо так танцювати?

– І навіть краще, – запевнила Віола.

– Шкода, що нам пістолети на турнір все одно взяти не дозволять, – з жалем зітхнув Стеф.

– Мамо, тільки навіщо ти папу вдарила? Він тебе чимось образив? – погляд Стеши був дуже серйозним.

– Вона ж дівчинка, їй можна, – заступився за Віолу Стефан. – Це хлопчикам не можна бити дівчаток...

– Насправді дівчаткам теж краще не розпускати руки, – не змогла промовчати Віолетта. – Мама просто трохи не розрахувала силу. Ви, звичайно, ніколи так не робіть! І мама потім перед татом вибачилася.

– От бачиш, я ж тобі казав! – сказав Стеф Стефанії. – Наш тато хороший і маму не ображає.

Згадавши цю розмову, Віола не змогла втриматися від усмішки. Стефан дуже любить Яра, вірить йому і намагається брати з нього приклад. Ярик для нього ідеал того, яким повинен бути чоловік. Але як би відреагував син, якби дізнався, що батьком повинен звати зовсім іншу людину?! Настільки іншу (навіть не по зовнішності, а по поведінці), що Віолетта часто думала, як добре, що два її наливних яблучка впали дуже далеко від гидотної яблуньки.

– Віоло, та ви з Яром вирощуєте собі конкурентів, – підморгнула Грибанова. – Але я свого дрібного, – вона поклала руку на дещо кругленький животик, – теж танцювати навчу, нехай продовжує сімейну традицію.

– Ти, напевно, хотіла сказати «дрібних»? – Вовчик обійняв дружину за плечі. – Сподіваюся, наш Іванко буде далеко не єдиним.

– Стоп-стоп-стоп, ми ще не знаємо стать дитини, може, у мене в животі зараз Юленька, а не Іванко, – заперечила Рита.

– Хоч Юлечка, хоч Іван, головне, що одним ми не обмежимося та скоро наздоженемо або навіть переженемо їх з Яром, – Вовчик теж поклав руку на животик дружини.

Віолетта прекрасно знала, що він дуже хоче дитину, і пам'ятала, як переживав через попередні невдалі спроби. І якби йому раптом стала відома їхня причина... Але Ритка провела «ретельну роботу» з гінекологом і вмовила зберегти у таємниці зроблений по молодості аборт, який ось так відгукнувся роки по тому. Дай Бог, щоб цього разу у друзів дійсно все вийшло!

Як би добре не було Віолі у Рити і Вови, але заняття з дітьми ніхто не відміняв. Допивши чай, вона вирушила до клубу, шляхом роздумуючи: а дійсно, Іванко буде у Рити чи Юлечка? Тренування пройшло добре. В наступні вихідні у її вихованців важливий турнір, тому Віолетта викладалася навіть більше, ніж учні: ретельно стежила за підопічними і поправляла стопи, змінювала поставу, контролювала роботу стегон і оцінювала синхронність пар...

Ця субота мало чим відрізнялася від інших, ніяких свят чи заходів, тому коли після занять Віолу в холі перехопив директор клубу офіцерів власною персоною, який по суботах зазвичай вихідний, вона насторожилася. Невже щось сталося? Оренду підвищили? Скоротили години занять? Або таки зважилися на ремонт і доведеться на деякий час залишитися без залу?

Віолетта слухняно пройшла за сивим сухеньким дідком, який був полковником у відставці і головував тут ще з часів Радянського Союзу, в його кабінет на другому поверсі. Складалося враження, що ремонт тут, як і в усьому клубі, теж не робили з часів СРСР. І запах... спертий запах запустіння, вогкості і цвілі теж витав у повітрі.