Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Як зазвичай спить Катя, він гадки не мав. Тому діставшись до спідньої білизни, чарівної у своїй простоті, зупинився. Провів рукою по шкірі від бюстгальтера вниз. Вона здригнулася всім тілом, Стас завмер.

Цікаво, яка вона у ліжку? Ні, зараз він не чіпатиме її. Секс по п'яні - не те, з чого він хотів би почати стосунки. Навіть із коханкою.

Не втримався, пробігся пальцями з боків, дістався грудей, відчувши, як накочує хвиля збудження. Повільно нахилився, обережно цілуючи.

- Стасе, - на видиху сказала Катя і потяглася до нього, щоб обійняти.

Він здивовано відсторонився. Нахмурився. Нісенітниця якась. Ось завтра вона прокинеться в одному з ним ліжку, повірить, що переспали. Почне вимагати собі подарунки, увагу і блага. Так усі роблять. І все стане на свої місця.

Чоловік м'яко відвів убік її руки, почувши розчароване зітхання. Але варто йому знову засумніватися, як Катя відразу повернулася на бік, підтягуючи до себе подушку і обіймаючи її.

Стас скуйовдив волосся рукою і попрямував у холодний душ. Йому знадобиться самовладання цієї ночі.

Варто забратися в ліжко, як Катерина знову вивернулася. Подушка виявилася на підлозі, а дівчина обхопила руками та ногами розгубленого Стаса. Він болісно застогнав, заплющуючи очі. Кому тільки пастку вигадав?

Промучившись ще півгодини, перерахувавши овець, коней і слонів, зміг нарешті забутися тривожним сном, в якому за ним гналася Настя, він сам ніяк не міг наздогнати Катю, а з-за кутів йому погрожувала пальцем бабуся, що померла, або вискакував Олексій, що викликав його на дуель.

Прокинувся Стас від пильного погляду на нього. І погляд цей був сповнений аж ніяк не бажання чи радості.

- Що це значить? - не надто впевнено уточнила Катя, грізно звівши брівки до перенісся.

Стас не без зусиль підтягнувся на ліктях. З цікавістю глянув на неї.

– А на що схоже? - піднявши брову, спитав він, навмисно копирсався доти, доки простирадло не сповзло нижче стегна, недвозначно повідомляючи, що він голий.

Катя на мить примружилася приречено. Вона і тут примудрилася відзначитись. Виглядає майже свіжо та бадьоро. І це після випитого вчора.

- Зрозуміло, - пробурмотіла дівчина, вибираючись із ліжка. - У сенсі нічого не зрозуміло і нічого не пам'ятаю. Господи, який жах... - важко зітхнула, збираючи розкиданий ним для правдоподібності одяг. - Оскільки я не пам'ятаю, то навіть не знаю, за що перепрошувати. Але мені, правда, дуже соромно. У понеділок, звичайно, напишу заяву на звільнення...

Кажучи це все, Катя не оберталася і продовжувала одягатися. Рухи розмірені, але руки помітно тремтять.

Стас здивовано стежив за нею поглядом. Де ж усі примхливі "хочу" і котяча грація зі спокусою, погляд переможниці та інша атрибутика дамочки, яка вирішила, що зловила у свої тенета мільярдера?

- Я вчора хотіла спитати якраз, чи прийшли гроші? Борг я ж віддала. Смішно, звісно. Ваші гроші просто пройшли по колу і вам повернулися. Але за фактом боргу більше немає, - діловито сказала Катерина, як і раніше, не підводячи на нього очей.

- Стривай, Катю! - Стас схаменувся, коли дівчина вже була біля дверей.

Схопився скуйовджений, замотався в простирадло. Чи мало хто теж ночувати в друга залишився. Не хотілося б опинитися перед підлеглими, в чому мати народила.

- Не треба, - Катя вперто виставила вперед долоню. - Мені й так ніяково. Будь ласка, не посилюй. Ще раз прошу вибачення. Це не типова для мене поведінка. Мені дуже шкода.

Протараторила і вислизнула за двері, прикривши їх за собою.

Він легко міг би подолати створену нею перешкоду, але від розгубленості підвис і змарнував момент. Наздоганяти її у такому вигляді? А що їй сказати? Ні, хай зараз біжить. У понеділок все одно прийде.

Тільки куди поділося її пристрасне "Ста-асе"? Адже ж говорила. І не чиєсь ім'я, а саме його.

Стас похмуро опустився на край ліжка, обхопивши голову руками.

- І як? - Запитав Льоша, відчиняючи двері без стуку.

Стас стрепенувся. Скинув голову. У погляді розгубленість і зламаність упереміж із надією.

- Вона втекла... - безпорадно розвів руками, не знаючи, що й сказати.

Льоша легко засміявся, заходячи до друга в кімнату і зачиняючи за собою двері.

Розпізнавши нехитрий задум Бокова, він напоїв майже всіх співробітників і більшість із них ще спали у гостьових кімнатах. Катю точно нікому не спаде на думку ні в чому звинуватити. Бо тоді їм доведеться розпочати із себе.