Читати книгу - "Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Багатенько лишилося, - із задоволенням завважила, бо раділа, що розтягне ці приємні миті читання надовше.
Навіть не зрозуміла, як опинилася на вулиці. Їй просто дуже захотілося вийти на свіже повітря, аж тут…
-Здоров. - без усмішки привіталась вже знайома дівчина.
-Ем, я могла би сказати, що рада тебе бачити… - нахмурилась Ляна, запхавши руки до кишень. - Але, вибач, Ай᳥е, брехати - це не гарно.
Якийсь час чорнявка пильно дивилася на Роксоляну, а тоді зареготала, точнісінько як першої зустрічі.
-Ну, тому я відразу перейду до справи, - заклала кучерик за вушко, - де медальйон?
Ляна якийсь час вагалась.
-Викинула. - сказала без найменшого остраху, бо знала, що це сон… хоч і доволі реальний. - Будеш зі мною за нього битися? - запитала з надією, бо давно зрозуміла, що, була б в того медальйона пика, вона би її залюбки натовкла.
-Пхе, не дочекаєшся, - пирхнула Ай᳥е. - Хіба я даремно зву себе ,,хатун’’, а в перекладі з монгольської - ,,пані’’, ,,цариця’’? Де ж мені пасує тут пилюку з тобою здіймати?
Роксоляна єхидно, проте доброзичливо, усміхнулася. На кого, на кого, а на ,,царицю’’ ця дівчина була схожа найменше. Та зрешті… Її тоненька тендітна постать у блакитній сукні звабливо вигнулася і схрестила на грудях руки - весела, добра, на перший погляд з кебетою у маківці. От тобі й нічогенька принцеса.
Останню фразу Ляна вимовила вголос. Ай᳥е чомусь це здивувало.
-Принцеса? У нас, турків і татарів, ми ваших принцес звемо султанками. - вона було розтворила рота, аби ще щось додати, але вмить передумала і чемно перепитала. - То де, ти кажеш, поділа нашу безцінну реліквію?
-Ну… А хіба воно настільки безцінне? - завагалася Ляна. - Та й, коли дуже хочеш повернути медальйон - то досить піти до ставка і там скупатися. Може, серед того намулу і пощастить його надибати. - безтурботно відповіла дівчина, стенувши ременами.
-Я думаю, ми обійдемося без походу до ставка. - задумано відказала Ай᳥е. - Тож, прощаємось. - з неприхованою цікавістю зиркнула на співрозмовницю.
Дівчина сказала це ствердно, а Ляна не заперечувала. Тому по хвилі вже лежала у ліжку з розплющеними очима і думала, що такі чудернацькі сни їй починають набридати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко», після закриття браузера.