Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Глава двадцять друга. 

Ми зійшли з платформи перед брамою. Здається, Васа привезла мене не до центрального вʼїзду, тобто, хтось бажає, щоб мій візит лишився непоміченим. Вже інтригує та насторожує. Ми йшли доріжками з білого гравію досить довго, чи не пів години і нарешті дісталися невеликого літнього будинку посеред густого саду. 
    ⁃    Проходь, тебе чекають. 
Сама вона лишилася надворі. Я штовхнув двері і зайшов усередину. Приємний дизайн зі світлого дерева, такі ж меблі, безліч розкиданих мʼяких барвистих подушок по лавкам та диванам. У дальньому кутку в глибокому плетеному кріслі сидів молодий чоловік, з яким я і справді вже зустрічався на аукціоні Матану. 
    ⁃    Заходь, Анею. - він махнув рукою у бік стільців, що стояли поруч з широким столом.  
    ⁃    Добрий день, ваша світлість. - я узяв одного стільця за спинку та потяг його по підлозі ближче до принца - чим завдячую вашій гостинності? 
Принц скривився від звуку скреготіння ніжок стільця по деревʼяній підлозі. 
    ⁃    Як тобі столиця? Подобається у нас? 
Що ж, скоріш за все розмова не буде приємною, коли він отак здалеку заходить. 
    ⁃    Місто дійсно вражає, ваша світлість. Мені, тому хто приїхав сюди з далекої провінції, іноді навіть лячно стає від вируючих навколо мене подій. 
    ⁃    Чув, що зовсім недавно ти став учасником дуже неприємних подій з кількома смертями містян. Мені дуже жаль, що таке відбулося з тобою і, напевно, схилило твою думку про столицю не в кращий бік. 
    ⁃    А ви неочікувано обізнані, ваша світлість. Та я вважаю зайвим привертати вашу увагу своєю персоною, то ж щиро дякую за турботу, але надалі не варто так мною перейматися. 
Принц прискіпливо подивився на мене, наче очікував що я ще щось маю сказати. Я ж гадав, якого дідька він узагалі знає про цей випадок. 
    ⁃    Ха-ха-ха, та як же мені не турбуватися… Анею, що ти взагалі знаєш про Імперський двір? 
Холера, до чого то він взагалі? 
    ⁃    Ваша світлість, ніколи не цікавився, тому вибачте, але нічого. 
    ⁃    Анею, Імперський двір є силою, і одночасно слабкістю імперії. Коли усі піддані імперії виконують волю імператора і виконують волю законів імперії - то і є її сила. Та іноді настають моменти слабкості, саме коли відбувається церемонія престолонаслідування. Нажаль, дуже скоро це знову станеться з нашою державою… Можливо, ти не чув, але мій батько, імператор, вже сильно старий і цілителі не зможуть продовжити його життя довше ніж на рік півтора. Тож за кілька місяців почнеться головна боротьба між спадкоємцями престолу…
Він встав із свого крісла і почав ходити колами по кімнаті. 
    ⁃    Анею, за цей час спадкоємці мають зібрати у свої табори якомога більше сильних людей, щоб мати кращі шанси. Адже усі розуміють, що ці люди надалі будуть служити Імперії, примножуючи її міць, і саме тому сила таборів спадкоємців і є вирішальною. Нажаль, не так давно ти позбавив мене самої сильної фігури у моєму таборі, відірвавши йому пальці на правиці та скалічивши кисть. Шкода завдана його здоровʼю настільки велика, що навіть гільдія цілителів не в змозі йому допомогти. Тож, повноцінним Богом Війни йому вже не бути. 
Принц зупинився навпроти мене і сказав, дивлячись у вічі. 
    ⁃    Аней, ти позбавив мене найціннішого активу! 
    ⁃    Ваша високість, не називайте того йовбака активом, такі як він то навіть не пасив, а деструктивний елемент. Як на мене, то я зробив послугу вашому майбутньому становленню імператором. 
Очі принца стали вузькими, мов щілини після моїх слів. 
    ⁃    У нас деяка розбіжність в оцінках, Аней! 
Він знов почав ходити колами навколо мого стільця. 
    ⁃    Я стримався від реакції на таку велику для мене втрату, але я хочу компенсацію, само собою. Я навіть домовився з церквою Білих Близнюків, щоб її отримати. 
    ⁃    Не зовсім вас розумію, ваша світлість. 
Усе я розумів, просто хотів, щоб ця паскуда підтвердила це своїм ротом. 
    ⁃    У мене є пропозиція. Заміни Гріма у моїй команді, служи мені, і станеш силою Північної Імперії! 
    ⁃    І що я з того матиму, ваша світлість? 
    ⁃    Перепрошую, матимеш? 
    ⁃    Ваша світлість, ви запропонували служити вам. Тобто, фактично це означатиме пожиттєвий контракт з вами під Оком Судді. То що ви можете дати мені взамін цього? 
    ⁃    Твоє служіння Імперії і буде твоєю винагородою! 
    ⁃    Вибачте, ваша світлість, та треба бути несповна розуму, аби погодитися на таку пропозицію. Я оберу свободу і самостійність. 
    ⁃    Ти вирішив відмовитись і стати моїм ворогом? А ти не занадто самовпевнений? Лише я зараз стримую церкву, щоб вона не знищила тебе! 
    ⁃    Дякую за турботу, ваша світлість. Та я здатен сам попіклуватися про себе, не переймайтеся. 
Принц повернувся до крісла і знов сів у нього. Він точно ще не вірив у те, що почув відмову. 
    ⁃    Якщо це все…
    ⁃    Я ще не дозволив тобі йти, Аней! Навіть якщо ти відмовився мені служити, втрату Гріма ти маєш мені компенсувати! 
    ⁃    Вибачте, та ваш варіант компенсації, то не для мене…
    ⁃    Є ще один. У разі, коли ти не хочеш посилити мою команду, то маєш послабити команду мого молодшого брата, щоб усе було чесно. 
    ⁃    Що ви маєте на увазі? 
    ⁃    У таборі мого брата є команда з шести Бойових Предків, що кожної пʼятниці виступає на бійцівській арені столиці. Зареєструйся на бої і вбий їх! Лише виконавши це доручення ти не станеш ворогом Імперському двору! Але, церкву я стримувати не зможу - то буде твій вже клопіт. 
Бісів вилупок вже серйозно дратував мене. Ледве стримуючись, щоб не розтовкти в мокру пил його дурну макітру, я відповів:
    ⁃    Ваша світлість, чи не здається вам, що від вашої пропозиції не просто тхне, а смердить. Я, звісно, не святий, та від такого навіть мене нудить. Якщо це все, то я зроблю вигляд, що не чув цього і піду собі. 
Я піднявся і рушив до дверей. 
    ⁃    Ти не можеш піти, поки не надаси мені компенсацію за задані тобою втрати, Анею!
    ⁃    Чули таку приказку, ваша світлість - як не наївся, то вже не налижешся? Вибачте, та сьогодні вона про вас. Я і пальцем заради вас не поворухну, ані сьогодні, ані будь коли! 
    ⁃    Запам’ятай, Анею, сьогодні ти сам вирішив стати ворогом Імперському двору! І уся вина вина за наслідки цього лише на тобі! 
Сраний вилупок, та він точно вирішив вирішив вибісити мене до сказу своїми погрозами. 
    ⁃    Наслідки? - я розвернувся від дверей до нього. - Давайте я зараз розкажу вам про наслідки, ваша світлість! Якщо я хоч краєм ока помічу хоч краплину агресії у мою сторону з боку імперського двору, я зруйную усі бісові підземелля у цій імперії та залежних від неї королівствах! Бачу, що ви вже в курсі, що мене підозрюють у тому, що я зруйнував вже одне, тож вам усе зрозуміло! 
    ⁃    Гадаєш, я не зупиню тебе раніше?!
    ⁃    Зупиниш? То спробуй! А за кілька місяців я буду спостерігати за імператором, що керує руїною без ядер монстрів! Ох, якже розквітне блискуча столиця без усіх цих магічних приладів, на яких тримається її життя! 
Я вийшов, гуркнувши дверима. Сраний вилупок все ж вибісив мене. Пройшовши повз Васу, що сиділа на сходах, я рушив до виходу з Імперського двору. За деякий час почув, як вона мене наздоганяє. 
    ⁃    Дарма ти так з ним. 
    ⁃    Ви все чули, шановна Васа?
    ⁃    Ага. 
    ⁃    Тож, ви розумієте чому я відмовився? 
    ⁃    Ні. 
Я лише махнув рукою і прискорився. 
    ⁃    Анею, ну хочеш я розчавлю тих Предків? 
Дідько, я аж зупинився. Та що за мораль у них тут?! 
    ⁃    Шановна Васа, не треба, будь ласка. Краще скажіть, чи безпечним є зараз ваш палац для мене, та моїх друзів? 
Вона нічого не відповіла. Дуже красномовно не відповіла. 
    ⁃    Я зрозумів вас, шановна Васа, дякую за усе. 
Я відмовився від того, щоб повертатися разом, сказавши, що у мене є ще справи у місті. Насправді ж, я хотів побути наодинці і подумати, що ж мені робити далі, адже перебував у дійсно кепській ситуації. Йдучи широкими вулицями, я взагалі перестав слідкувати за дорогою, та врешті сів на лавці біля озера у якомусь парку. Час підвести підсумки. 
Отже, усе це зі мною відбувається, тому що життя на континенті влаштовано так, щоб не допустити появу неконтрольованих сил. Це його альфа і омега, вказана самими богами, Білими Близнюками. Саме через це:
По-перше, церква хоче мене вбити. Ну, тут все ясно, або я їх, або вони мене. І поки що розклад сил не на мою користь. 
По-друге, Імперський двір. Прихований ворог, котрий встромить ножа під ребро, як тільки зʼявиться така можливість. 
По-третє, гільдія магів. Теж ворог, поки що не такий відвертий, як церква, але усе одразу стане навпаки, варто буде початися змаганням. 
По-четверте, гільдія авантюристів. За вбивство більше аніж сотні тих вилупків у підземеллі - однозначно по голові мене не погладять, так що теж вороги. 
По-пʼяте. Усі інші гільдії ситуативно нейтральні, але це лише поки церква їм не накаже, так що усіх купою можна записати у потенційні вороги. 
По-шосте, вилупка Гріма теж не треба забувати, така підла істота точно захоче помститися. До того ж, свої звʼязки з принцом він не розірвав, я був певен. 
Дідько! Один проти усього світу, через довбаних богів! Щодо союзників то… Таким я міг вважати лише вчителя, котрий невідомо зараз де. Існувала, правда, невеличка ймовірність що він тихцем повернувся до Матану і чекає там на мене. І яка б мала вона не була, її слід перевірити. То ж які варіанти я мав станом на зараз? 
По-перше, тихо зробити ноги зі столиці, і хоча церква буде мене переслідувати, інші займуть практичну вичікувальну позицію, я був у цьому певен. Окрім Гріма, скоріш за все. 
По-друге, так само тихо звалити зі столиці і переховуватись на нижніх рівнях підземель, доки про всі мене геть не забудуть. Але така перспектива була не дуже мені довподоби. Мені вистачило двох з половиною років у підземеллі Вангану, я ж так швидко стану Ромом номер два. 
По-третє, я міг би один, без команди, виступити на турнірі і зайняти перше місце. Цими діями я б відвів будь-яку небезпеку від них, та отримав би деякі симпатії від народу, що змусило б моїх ворогів тричі подумати перед тим, як спробувати мене знищити. 
По-четверте, я міг би провернути те саме з моєю командою, але таким чином я наразив би їх на небезпеку - маги зроблять усе, аби ми не зустрілися у бою з командою столичної академії. І навіть перемігши у фіналі, слава та любов натовпу поділена на десять переможців - то вже не перепона, щоб зупинити моїх ворогів від дій. 
І по-пʼяте, чого б я не хотів робити в жодному разі, то влаштувати Північний Імперії з церквою таких проблем, що за мене одразу б забули. Була в мене така можливість, просто витягши зі сховища посеред столиці ту зламану камʼяну брилу зі стопою в ній. Але… влаштувати геноцид, щоб про мене забули на деякий час… 
Ні, мої вороги то довбані Білі Близнюки зі своїми правилами, а не звичайні люди. І я просто маю стати настільки сильним, щоб ці божки навіть наблизитися до мене боялися. Та наразі я не уявляв, як то зробити. 
Я гірко посміхнувся. Не було у мене хорошого вибору, обклали, скажімо так, з усіх сторін. Найперспективнішим я бачив варіант номер три. Але мав вирішити це зі своєю командою, насамперед. Що ж… Я встав на ноги і пішов до палацу Васи. Дорогою я заздрив перехожим, котрі не мали моїх проблем. 
    ⁃    Народ, - сказав я команді, зібравши їх на тренувальному майданчику і підійнявши барʼєра - ситуація склалася наступним чином. Мене зараз хочуть вбити церква, імперський двір, гільдія магів, гільдія авантюристів та ще безліч мразот. Сам то я ще зможу якось від них відбиватися, але з вами, скажу чесно, шансів у мене немає, вас я точно захистити не зможу, а самі ви, відверто заслабкі битися проти таких противників…
Командою пронісся говір, вони не очікували такої розмови. 
    ⁃    Зачекайте, я ще не все сказав. Тож зараз є наступні варіанти. Я йду, і ви без мене берете участь у змаганнях. Можливо, ви зможете увійти у десятку, але вище вам піднятися не дадуть - суддівство відверто куплене вже, я дізнався про це у розмові з Віст. 
Здається, звістка про куплене суддівство збентежила їх ще дужче, аніж повідомлення про кількість моїх ворогів. Навіть не збентежила, а обурила. 
    ⁃    А другий варіант, - продовжив я - я самотужки, від імені нашої академії, винесу їх усіх, і жоден суддя нічого не вдіє. То що скажете? Хто за другий варіант, підніміть руки. Але памʼятайте, рейтинг нашої академії у цьому драному світі є більш пріоритетним. Якщо вони не хочуть грати по чесному, то чому ми маємо цьому покірно погодитись? 
Першими підняли руки два маги пʼятого кола. За ними Ірген. 
    ⁃    Провчити цих вилупків? Та що може бути краще? 
За нею підняв руку Раман, хоча його узагалі ніхто не питав. 
    ⁃    Я лише за збереження життя та здоров’я моїх студентів. До того ж навіть сумнівів не маю, що Аней один їх винесе з поля!
Потім руку підійняв Грас. А за ним, дивлячись на них, погодились і усі інші і 
    ⁃    Винеси їх!
    ⁃    Займи перше місце!
    ⁃    Провчи падлюк!
Кожен намагався підбадьорити мене і побажати перемоги. 
    ⁃    І ще дещо, шановна Васа не змогла надати мені сьогодні гарантій безпеки нам, як гостям, у її палаці. Це сталося після моєї розмови з принцом. Можливо, вам варто подумати над відʼїздом до Льготе негайно. Знаю, ви б хотіли подивитися на змагання особисто, та церква то такі покидьки, що не гребують нічим, навіть захопленням заручників. Та й маги не далеко від них… Ви вже самі на собі то відчули. Ректоре, ваша думка? 
    ⁃    Кхм, я згоден з Анеєм. У випадку зіткнення, ми навіть усі разом одному магу девʼятого кола протистояти не зможемо. І якщо шановна Богиня Війни не здатна надати гарантії безпеки, то краще забиратися звідти якнайшвидше та якнайдалі. 
Усі, окрім Ірген закивали, погоджуючись. 
    ⁃    То що, - сказав Грас - ходімо збирати речі, та додому? 
    ⁃    Я лишаюсь з Анеєм! - вигукнула Ірген несподівано. 
    ⁃    Ні, ти їдеш з усіма!
    ⁃    Капітан, я є ваша вірна тінь, і жодна загроза цього не змінить! 
    ⁃    Анею, - попросив ректор - випустити нас, а далі вирішуйте, ми відбуваємо за двадцять хвилин. 
Я зняв барʼєр, щоб вони пішли. 
    ⁃    Ірген, не час дуркувати, ситуація і дійсно небезпечна. Ти їдеш з усіма, а я наздожену вас після змагань. 
    ⁃    Ні! Саме тому, що небезпечно, я маю бути поруч і допомагати тобі!
    ⁃    Дурепа, ти мене лише відволічеш! Ти занадто важлива для мене! 
    ⁃    Ти можеш що завгодно мені ка…
Я вдарив її аурою по потилиці і підхопив змʼякле тіло на руки. 
    ⁃    Дурепа, ти їдеш, так чи інакше. 
Гадаю, оклигає за кілька годин. Я не хотів сперечатися, і наражати Ірген на небезпеку теж не хотів. 
Поклавши непритомну дівчину у гах, на козлах якого вже сидів Раман, я тепло попрощався із командою, також написав короткий лист Тоту, де попросив його надати моїй команді одинадцять маріонеток сьомого класу, а ще рецепт зілля другого класу, котрий обіцяв їм раніше. Я, чесно кажучи, не був певен, що зможу їх побачити найближчим часом. 
Я планував влаштувати у столиці відміну різанину за участі церкви. Церкви, та бажаючих до неї приєднатися у цьому святі. Коли гах зник за воротами садиби, я сів на сходах, чекаючи на Васу, бо не ввічливо було піти не попрощавшись із своїм тренером. 
Чекати мені довелося досить довго, кілька годин, доки ворота знов не відчинилися і Богиня Війни не зістрибнула зі своєї платформи. Вона вже відчула, що з аур її гостей у палаці не лишилося нікого, окрім мене. 
    ⁃    Втекли?
Васа сіла поруч мене. 
    ⁃    Чому ж, просто поїхали. Перепрошували, що не змогли попрощатися, та я роблю це за них зараз. 
    ⁃    А ти? 
    ⁃    А що я? Я лишаюсь. 
    ⁃    Чому?
    ⁃    Маю виступити на змаганнях від своєї академії. 
    ⁃    Дурень, і нащо воно тобі? Тікав би звідси. Навіть мені, не дуже розумній людині видно, що це найкращий варіант. 
    ⁃    Тікати? Шановна Васа, а куди? І як довго? Усе одно цей вузол доведеться розрубати. Тож, я сподіваюсь зробити це з вогником! 
    ⁃    У тебе є план? 
    ⁃    Як ви гадаєте, шановна Васа, скільки Богів Війни потрібно зібрати разом, щоб вбити мене настільки швидко, щоб не завдати неприйнятних руйнувань і безлічі сторонніх жертв у столиці? Адже, коли моєї команди немає поруч, чи є впевненість, що я буду стримуватись? Хто вони мені, ці жителі столиці? 
Васа сиділа, киваючи головою. 
    ⁃    А ти хитрий вилупок! Імперський двір точно не піде на те, та й церкву спробує притримати. Це не якась провінція, кривава баня у столиці їм не треба. І шантажувати тебе не вийде. 
Далі ми довго сиділи, думаючи кожен про своє. 
    ⁃    То що, останнє тренування? - запропонувала вона. 
Я на мить замислився. 
    ⁃    Гаразд, але я буду на майданчику один, хочу перевірити на що я здатний як Бойовий Предок вищої ступені без магії, але й без обмежень. Хочу почути ваші враження від побаченого. 
    ⁃    Домовились! Мені теж цікаво буде подивитися. 
Ми пішли до майданчика, де я підійняв барʼєр, лишивши Васу зовні. 
Я здійнявся у повітря по центру арени і витягнув списа. Нарешті, мені нічого не заважає. Я створив сферу захисту і вивільнив жагу крові. Увесь простір всередині барʼєру заполонили багряно-чорні язики, переплітаючись між собою, вони билися у стіни, стелю та підлогу, жадаючи волі та жертв. За мить, я погнав свою ауру поверхнею списа на кінець його вістря, запалюючи там чорно-біле сонце у сірій павутині блискавок. І коли уся моя сфера змінила колір, влив ауру у сам спис, активуючи просторові здібності, що лишив у своїх рештках хруст. 
Неймовірний вибух пролунав над столицею, та рознісся луною до найдальших околиць міста. Барʼєр девʼятого класу як наче випарувався, мов і не було його там ніколи. Я бачив як Богиню Війни просто жбурнуло на десятки метрів від мене. У її рожевому палаці не лишилося жодного вцілілого вікна, та навіть даху з золотої черепиці. Про сад, де був розташований сам майданчик, годі було й говорити - лише поодинокі корінці стирчали з землі. 
Нічогенько так… подумав я, опускаючись на землю. 
    ⁃    Тииии! Сраний вилупок! Ти подивись, що ти наробив з моїм маєтком! 
    ⁃    Шановна Васа! - я виставив перед собою руки - Я все вам компенсую! Чесно! 
    ⁃    Та в дупу твою компенсацію! Це був просто неймовірний удар! І ти навіть свідомість не втратив! 
А дійсно, я відчував себе напрочуд непогано. Минулого разу, скоріш за все, причиною такої шаленої витрати аури був спис створений магією. Мунк був правий, порадивши повторити це зі звичайною зброєю. 
    ⁃    То що, шановна Васа, ви задоволені фінальним результатом ваших тренувань цього учня? 
    ⁃    Так, цілком! Але, де, в біса, я буду сьогодні ночувати? 
    ⁃    Ну, я можу запропонувати своєму тренеру готель…
Вона дала мені легенького потиличника. 
    ⁃    Я не розпусна жінка, з молодиками по готелям бігати! Але… - вона з сумом подивилась на рештки свого палацу - готель так готель…
Ми розсміялися і пішли до воріт маєтку. 
    ⁃    Шановна Васа, - я став серйозним - якщо і коли все почнеться, і ви з паном Мунком отримаєте наказ, прошу, не швидіть палко його виконувати. Я не можу себе стримувати у тій різанині, що наближається. 
    ⁃    Я тебе почула, Анею. Але й ти не думай, що проживши стільки років, я ще боюсь смерті. Я Богиня Війни, і піти маю як Богиня Війни, гідно. Сподіваюсь, ти не будеш коливатися, якщо і коли я отримаю наказ. Але, - додала вона - я хочу щоб усі і завжди знали, хто твій тренер, добре? 
Я кивнув. Ми мовчки йшли поруч нічною дорогою.