Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

працювати як єдина ФАР, фазована антенна решітка, виконав цикл діагностики мережевого живлення і доповів свій статус. Зореліт наближався до точки стрибка; по дорозі він накопичував енергію збудженого нестабільного вакууму спереду по курсу, додаючи обертів ядру рушія, крихітної електрично зарядженої чорної діри, розташованої всередині захисної сфери у машинному відсіку.

Машинний:

— Головний інерційний двигун на позначці мінус дві секунди. Тридцять секунд до стрибка.

Зореліт наближався до світлового бар’єра. Збрижений перед ним простір поступово вирівнювався, сточуючи свою енергію у субстратний вакуумний стан. За ним з інтервалом у п’ять хвилин слідували ще шість велетенських кораблів; другий загін, така собі світлова завіса, яку складали швидкоходи, що відлетіли пізніше від «Владаря Ванека», позавчора їх обігнали і здійснили стрибок шість годин тому.

Зв’язок:

— Телеграма із сигнального містка, капітане.

— Читайте, — відповів Мирський.

— Телеграма від адмірала Курца, нетаємна, увага всьому екіпажу. Початок. Очікувати на появу ворожих кораблів. Крапка. Вступити у вогневий контакт із супротивником. Крапка. На славу Імперії. Кінець повідомлення. Передано всім кораблям каузальним каналом.

Щойно відбудеться стрибок між двома еквіпотенціальними точками, каузальні канали між кораблями зруйнуються, їхні передачі безнадійно перемішаються: квантова сплутаність — ненадійне явище, не спроможне пережити перехід із надсвітловою швидкістю.

Мирський кивнув:

— Підтвердьте отримання. Старпоме, грайте всім по бойових постах.

По всьому зорельоту жалобно залунали сирени.

— Систему відліку захоплено. — Релятивістика. — Стрибкове поле активізовано. Маємо білу скриньку в групі Б, повторюю: біла скринька в групі Б.

Захоплення системи відліку означало, що зореліт успішно завершив точне картографування просторо-часового розташування своєї вихідної точки. Тепер, із щойно змонтованими контролерами ходових систем «Владар Ванек» зможе повернутися в цю точку зі свого конкретного розташування в майбутньому, пересуваючись по траєкторії замкнутої часоподібної кривої.

Мирський відкашлявся:

— Дозволяю стрибок на ваш розсуд.

Не блимнула жодна лампочка. Нічого не виказало жодних змін у русі. Не відбулося буквально нічого. Як не рахувати того, що в ергосферу квантової чорної діри, ядра рушійної системи зорельота, було впорснуто пучок екзотичних часток. А ще без зайвого шуму за бортом корабля повністю змінилися сузір’я.

— Є підтвердження стрибка.

Майже всі полегшено зітхнули.

— Навігаціє, де ми? — По Мирському взагалі не було видно жодного хвилювання, хоча підпорядкований йому зореліт щойно стрибнув на п’ять років у своє майбутнє, а також півтора парсека вглиб невідомої території.

— Слухаюсь, капітане. Запускаємо лазерний масив. — У цю мить близько двох гігаватів енергії, що їх цілком би вистачило для живлення великого міста, потекло до лазерних чарунок на корпусі корабля. Якщо чогось на борту такого зорельота, як «Владар Ванек», і було вдосталь, так це електрики. Зореліт зайнявся, немов пульсар, накачуючи потужний пучок когерентного ультрафіолетового світла, яким можна було завиграшки підсмажити когось у радіусі десятка кілометрів. Він стабілізувався і щільним променем відсканував четвертний сектор небесної сфери попереду. За хвилину лазер згас.

Радіолокаційна:

— Жодних перешкод, капітане. Курс чистий. — Це було очікувано. Тут, на відстані від п’ятнадцяти до п’ятдесяти астрономічних одиниць від головного об’єкта системи, можна було пролетіти хоч і сто мільйонів кілометрів у будь-який бік, не зустрівши нічого більшого від сніжки. Інтенсивний ультрафіолетовий промінь лідара міг подорожувати хвилинами, потім годинами, перш ніж повернутися із легкими слідами сигнатур.

— Чудово. Центральному посту. Малий хід уперед. Один «же». Сумарна дельта — десять кілометрів за секунду.

Мирський відступив і дозволив стерновому вмолотити команди для маневру в пульт. 10 км/с — невелика швидкість, але вона плавно відведе «Владаря Ванека» від точки появи без зайвого радарного шуму, звільнивши місце для решти флотилії. «Засвітка» лідара в глибинах гало могла говорити тільки про військовий корабель, що скрадається тихою сапою, тому затримуватися біля точки виходу означало не цінувати своє здоров’я. В хмарі Оорта розвинутої індустріалізованої системи кусаються навіть дрібні кругляки.

— Пінг у позначці дев’ять два шість чотири! — каркнув другий радар. — Дистанція чотири і дев’ять мегакілометрів, пеленг один дріб сімдесят п’ять дріб три тридцять два. Дуже гарячий, гамма-випромінювання один і чотири мегаелектронвольт. Та вони там шпарять на антиречовині!

— Прискорення? — запитав Мирський.

— Визначаю… Підтверджую… Один і три «же». Без змін. Заждіть…

— Зведення з «Камчатки», капітане.

— Зв’язок, виводьте.

— Атакований загороджувальними ракетами противника. Крапка. Ситуація серйозна. Крапка. Де лінкори. Крапка. Прошу відповіді всіх частин. Крапка.

Мирський тільки й кліпнув очима. «Ворожі кораблі? Аж тут?» Рудник Вольфа — це ж самісінький поріг Нової Республіки. Гірнича система, що належить багатому, промислово розвиненому Септаґону-Центральному й експлуатується ними. Чим вони тут займаються, що дозволили ворожим зорельотам…

— Ще один спалах. Позначка дев’ять два шість чотири, — повідомив перший радар. — Характер випромінювання аналогічний. Ми наче якийсь рій розворушили!

— Чекаємо! — проскреготів зубами Мирський. Він стрепенувся, помітно здивований новинами. — Чекаємо, хай вам чорт! Дайте дані, що там є ще! Зв’язок, за жодних обставин не відповідати на повідомлення з «Камчатки» або звідки-небудь іще, хто пройшов перед нами, без мого дозволу! Якщо тут є інші ворожі кораблі, ми не знаємо, чи безпечні тепер наші канали зв’язку.

— Слухаюсь, капітане! Режим мовчання по всіх частинах.

— Тепер. — Він схилив голову, замислившись перед монітором. — Якщо це й справді засідка…

На головному екрані світились сліди від гамма-випромінювання, марковані іконки фіксували їхнє розташування і вектор відносно системи попереду. 1,3 «же» не так уже й багато. Але цього вистачало, щоб спиною Мирського пробіг холодок. Це означає ходові системи, які мають серйозну дельта-«ве», з термоядерною, антиречовинною або квантовогравітаційною індукцією, а не слабенькі іонні рушії роботів-буксирів. А вже на цій основі можна зробити цілу низку припущень: досвітлові релятивістські бомбардувальники, ракетні установки, внутрішньосистемні перехоплювачі і не тільки. Щоб дістатися наступного району стрибка, «Владарю Ванеку» доведеться прожогом пролетіти проз них. Значить,