Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

Як я ж помилилася, називаючи це місце столовкою. Тут справжній величезний обідній зал, прикрашений в зелених, блакитних і жовтих тонах. Ніколи б не подумала, що ці кольори можуть так гармонійно поєднуватися, але тут все виглядало на своєму місці та чудово доповнювало одне одного.

Велика зелена килимова доріжка з синьо-жовтим орнаментом починалася прямо біля входу і простягалася через увесь зал, закінчуючись біля столу з жовтою скатертиною, оздобленою золотим гаптуванням. По обидва боки від цього столу, на відстані приблизно трьох метрів, стояли ще по одному столу.

Ці столи були вкриті білими скатертинами зі срібною вишивкою. З обох боків від дверей розташувалися довгі столи, вкриті білими скатертинами, готові прийняти безліч гостей. А всі ці люди, що стояли вздовж доріжки, вітали короля і королеву, тобто нас. Чоловіки ввічливо схиляли голови, а жінки виконували реверанси чи кніксени. Чесно кажучи, я не знаю, в чому різниця між ними, чи це взагалі не одне й те саме.

Що робити далі, я не знала, і куди йти – теж. Мабуть, до того столу, куди вела килимова доріжка. Дивитися на чоловіка мені зовсім не хотілося.

Якщо піду куди не треба, то хтось мене зупинить.

Я оглянула весь цвіт королівського двору, точніше, його скарбницю, бо кількість прикрас на дамах була разючою. Всіх людей зібралося близько сотні, можливо, трохи більше або менше.

На деяких жіночих обличчях спочатку побачила шок, а потім щось схоже на страх, який вони швидко приховували сліпучими посмішками. Чим я їх налякала, не знаю. Це з'ясую пізніше. Тим часом обвела поглядом присутніх дам і джентльменів, згадуючи давно забуті слова.

– Наталю, ти ж хотіла стати прекрасною принцесою? – казала мені Вандочка. – У прекрасних принцес спинка має бути абсолютно рівною.

Через кілька років вона казала трохи інакше:

– У справжньої фігуристки повинна бути королівська постава і відповідний вираз обличчя. Люди, які приходять на змагання, хочуть відпочити, розвіятись, побачити гарне шоу. Їм не цікаво, чи у тебе поганий настрій, чи болить зуб, чи нещасливе кохання. Глядачі повинні бачити усмішку на твоєму обличчі, а не твої переживання. Тому, перед виходом на лід, одягай королівський вираз обличчя.

І зараз, через кілька років після тієї розмови, я скористалася її порадою. Начепивши на обличчя променисту усмішку, випростала спину, відвела плечі назад і попливла, як каравела, Ой, як королева... Коротко кажучи, королева попливла!