Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Нещасні випадки переслідували мою родину, Айдасе. Це наче прокляття... Першою була моя мама. Вона загинула, коли я ще була маленькою. Автомобільна аварія, без шансів. Тато був за кермом, але вижив. Але нещастя наздогнало його. Через кілька років після смерті мами... Він зник під час робочої поїздки. Кажуть, що його авто теж потрапило в аварію, але тіло так і не знайшли. Кузени і бабусі... Брати і сестри… Всі вони пішли в різний час, – продовжила Мія. – От… Бабусі... вони просто не витримали всіх цих втрат.
Вона підвела очі, і Айдас побачив у них весь біль, який вона носила в собі стільки років.
– Мені шкода. Ти не заслуговуєш на самотність.
– Тож, як бачиш, я залишилася сама, але, Айдасе, самотність догнала мене, щойно ти увірвався в моє життя – на мій концерт. До того, якщо чесно, все було не так уже й погано.
– Якщо чесно, я дуже близький до того, щоб усе виправити, – промовив Айдас тихо, але з твердою впевненістю в голосі. – І байдуже, що подумає моя родина. Меліту вже не повернути, але твоє життя тільки починається, Міє. Ти заслуговуєш на щось краще, на щастя, а не на самотність. Мені жаль.
Мія примружила очі, вивчаючи його вираз обличчя, намагаючись зрозуміти, наскільки серйозно він говорить.
– Вони тобі не пробачать.
І Айдас лише розвів руками, всміхнувшись.
Мія трішки розгубилася – вона не вірила, він відчував це.
– Міє, я кажу це не просто так, я не хочу надурити тебе.
– Гм… Бо мені зараз здалося, що ти брешеш – говориш це, щоб наша зустріч, – вона наголосила на останньому слові, – все-таки перетворилася на побачення. Але навіть якщо я повірю, у нас це не побачення. Я вже казала: мені просто самотньо, і ти єдиний, хто говорить зі мною.
– Так-так, я зрозумів, ніяких побачень.
А далі спокійно поговорили, закінчило вечір, зібралися і він відвіз її додому.
Айдас провів її до дверей, їхні погляди зустрілися. Його серце билося швидше, наче зібралося вирватися з грудей. Він обережно взяв її за руку, підніс її до своїх губ і поцілував. Його губи затрималися на її м'якій шкірі, і він відчув легкий аромат її парфумів, який проник глибше в його свідомість. В грудях розлилося приємне тепло, яке поглинало весь світ довкола.
– Ніяких побачень і ніяких поцілунків, – нагадала Мія, намагаючись зберегти серйозність, але її голос легенько затремтів.
– Я пам’ятаю, – звучав ніжно і трохи грайливо. – Але давай щоразу, як я захочу тебе поцілувати, я цілуватиму твою руку. Лише руку.
Мія зашарілася, її щоки стали рум’яними, а погляд на мить потупився вниз. Айдас відчув її збентеження через легкий рух її пальців, які ледь помітно здригнулися в його руці. Його груди заповнило відчуття тріумфу. Він знав, що навіть такі малі жести допоможуть йому врятуватися і завоювати ту, яка призначена йому Небесами.
Вона, навіть не попрощавшись, швидко втекла в дім, гримнувши перед лицем чоловіка дверима. І Айдас, спираючись на палицю, втомлено видихнув, біль наче більше не мордував його.
Чоловік опустив погляд на свій браслет – той миготів дрібними золотими вогниками, наче підказуючи чоловіку, що все ще реально виправити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта», після закриття браузера.