Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

–Ти більше не повернувся до роботи?

–Відтоді вона стала знаходити мене сама. Дивовижно, але  мені траплялися люди з різних куточків землі. Мені й досі невідомо якими шляхами, навряд чи це звичайне «сарафанне радіо»? – він щиро посміхнувся легкою, але водночас задумливою посмішкою.

–Як тебе віднайшов мій батько?

–Точно не впевнений, але, можливо, за рекомендацією одного місцевого бізнесмена на ім'я Мустафа Доган. Той до мене зрідка навідувався. Востаннє звертався, щоб я його врятував від банкрутства.

–І що ти зробив?

–Побачив, що в числі його заступників є зрадник, який не тільки зливає інформацію, а й відверто грабує його, списуючи великі суми на нібито провальні проєкти. Я лише описав риси обличчя і деякі епізоди, що відкрилися при озвученні проблеми.

–Я так розумію, ти йому допоміг. Він звільнив його?

–Мустафа досить проникливий і кмітливий бізнесмен. Він, звісно, не став перед тим розкривати усі карти, а посилив охорону і змінив фінансистів. Так, за кілька тижнів усе відкрилося і зрадника впіймали на гарячому. Після тієї події його бізнес стрімко зріс, а мені він щедро віддячив, сказавши, що в боргу переді мною. Якби не моя допомога, можливо він втратив би свою компанію. Кілька раз він рекомендував мене у вузьких бізнес-колах. Звісно, я не відмовляв мільйонерам, адже таким чином отримав шанс більше часу приділяти мандрам по всьому світу, хоч і працював не заради грошей.

Наша розмова затягнулася, і хоч мені було цікаво пізнавати Емрé, проте на мене накотила хвиля втоми.

–Бачу, що зі мною не відпочинеш, а тобі потрібен міцний сон. Лягай, а я піду до вогнища чергувати. Завтра на ярмарку пригляну за самоцвітами і натуральним камінням, яке найкраще підходить для наших артефактів.

Він поцілував мене ніжно, залишивши наодинці з моєю кулею. Я ж була такою стомленою, що ні на які сни не розраховувала…