Читати книгу - "Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)"

тоді Гайдук, підходячи до вікна, намагався розпізнати сина поміж інших дітей.

Сьогодні в парку і на майданчику було порожньо, навіть топтунів із «наружки» не було видно. В Києві стояли хрещенські морози. Гайдук подумав про Леді — після тієї поминальної вечері він її більше не бачив, дружні застілля з Паліями припинилися — не було Олі, а робочі зустрічі з Палієм поступово перетворилися на офіційний ритуал; щось було непоправно втрачено, хоча ніколи ні Гайдук, ні Палій не говорили про це. Їхня колишня дружба перетворилася на відчужену зону мовчання, таку, як цей засніжений порожній парк за вікном.

Тихо зазвучав сигнал урядового зв’язку. Гайдук підняв трубку.

— Пане генерале, доповідає черговий Управління військової розвідки майор Яровий. До нас телефонує військовий аташе з Португалії, полковник Колчак. Він каже, що до нього прийшов якийсь поляк, каже, буцімто ваш родич. Наполягає на розмові з вами.

— З’єднай.

Через шорохи прослуховування почув голос полковника Колчака:

— Пане генерале, доповідаю…

— Той поляк у тебе?

— Так точно.

— Дай йому трубку… Алло, слухаю!

Він одразу пізнав голос свого двоюрідного брата Марека Гороля.

— Cześć stary! Jak się masz?

— Chrystusem jesteś? Czy со? — спитав Гайдук.

— Dla czego Chrystusem?

— Bo wstałes z martwych. Kurczeblade.

Гайдук давно поховав Марека з його сім’єю в мороку і сум’ятті Великої Темряви: всі спроби знайти Марека в Кохловіцах не дали результату. Марек, поспішаючи і ковтаючи слова, повідав йому, що живе тепер у Лісабоні, Гєня та дівчата — Мариля і Кася, слава Богу, живі й здорові, він все ще працює в фірмі Фрідмана, але головне, заради чого дзвонить: під час останньої поїздки до Польщі він знайшов мати Ігоря, а свою тітку Марію Гороль-Гайдук.

— Gdzie? Gdzie? — гукнув Гайдук, стискаючи трубку. Три роки тому Невінчаний, який повернувся з розшуків Марії Юзефівни, переконав Гайдука, що вона мертва.

— Pszczyna, — сказав Марек. — Miasteczko niedaleko Katowic.

— Пщина, — ледве вимовив цю назву Гайдук, який ніколи нічого не чув про це містечко.

— Ona jest w Domu Opieki Społecznej, czuje sie nieżle.

Зв’язок перервався. Гайдук наказав черговому вийти на полковника Колчака і передати через нього Мареку Горолю шифр Гайдукового особистого скайпу. Відчув часті сильні удари серця, очікуючи, що ось-ось почнуться перебої, аритмія — і знову доведеться лягати під крапельницю в клініку професора Поліщука.

Подумав, що тепер вони з мамою помінялися ролями — спочатку він воскрес із мертвих, повернувшись в Україну, тепер — мати, залишаючись у Польщі.

36

21 січня 2084 року, в п’ятницю, вранці Гайдук вилетів до Варшави на зустріч із Фрідманом. Той у середу подзвонив із Вашингтона і наполягав на негайній зустрічі будь-де — у Відні, Празі, Будапешті, Братиславі, Варшаві чи Гельсинках. Але не в Україні. Гайдук не вагаючись одразу вибрав Варшаву.

Домовились зустрітися у закритій військовій частині варшавського летовища Окєнче. З Гайдуком полетіли Чміль і четверо охоронців. Формальним приводом поїздки була зустріч із Комендантом Польщі, головою військового режиму генералом Кшиштофом Самсоновичем (колишній міністр оборони Пшемислав Росяк, який став у 2079 році прем’єр-міністром Польщі, був інтернований у 2082 році режимом генералів десь на Мазурах). Літак Гайдука «Сесна-Шкода» 606 PC підрулив до стоянки, де метрах у п’ятдесяти на них чекав чорний бізнес-джет «Gulfstream» G-950-SP — елегантно довершений найновіший космолет з емблемою Світового уряду на кілі й білим написом Novusordomundi на фюзеляжі та номером 002. Троє польських військових у конфедератках, приклавши два пальці до козирків, привітали Гайдука.

— Major Poremba, asystent Komendanta, — представився один із них. Гайдук був у цивільному — в короткому чорному плащі без звичного камуфляжного кашкета.

У Варшаві було значно холодніше, ніж у Києві; дув низовий морозний вітер, що ніс у своїх струменях колькі сніжинки.

— Pan Fridman już czeka na pana generala, — вказав майор Поремба на постать, що підстрибувала, гріючись, перед чорним красенем-літаком.

Гайдук сам, без супроводу, пішов назустріч Фрідману.

«Як постарів», — подумав Гайдук, розуміючи, що те саме, дивлячись на нього, подумав Фрідман.

— Я не запрошую вас усередину. Бо так наказує закон збереження таємниці. Тим паче, що нас оточують дуже допитливі люди, — засміявся Фрідман. Під сивою сколошканою борідкою буковинського барона відкрилися новенькі, наче перламутрові, зуби. Він наблизився до хвоста літака, де тихо працювали двигуни, свист яких не давав змоги прослухати розмову цих двох людей.

— Адмірал Стенлі Фішер просив передати вам привіт.

— Дякую, — нахилив змерзлу голову Гайдук. «Старий йолоп, чому не взяв хутряну шапку? — вилаяв сам себе. — Треба розтерти вуха».

— Вони перехопили в Римі важливий документ і просили показати вам. Це наказ Президента Андерсена. Я не маю права залишити вам копію. Прочитайте і запам’ятайте.

Фрідман став так, щоб збоку не було нічого видно, і ввімкнув електронний планшет. Гайдук нахилив голову й почав читати лист якогось Багрова до якогось Крюгера. Чомусь одразу повірив, що це правда: Акт Возз’єднання. Червень-липень 2084. Гайдук. Ізидор. Климент XV. 30–40 % священиків проти Возз’єднання. Підготовка до державного перевороту. Палій. Малахов. Терористичний акт. Операція «Благодатний вогонь». Кампанія проти режиму Гайдука. Замах на Папу. Організація «Антитиран». Джордж Безпалий. Син агента Дервару. Перевізник. Готовий на все. Все.

Вимкнув планшет і віддав його Фрідману.

— Я запам’ятаю. Дуже дякую Президенту і вам.

— Білий Дім дуже стурбований можливістю перевороту у вашій країні. Світовий уряд також. Загроза джихаду зростає. Україна — ворота в Європу.

— Нехай Європа захистить спочатку Португалію, Іспанію, Францію, Балкани, — зло сказав Гайдук. — Це там — ворота в Європу. І вони відкриті. Ми впораємось.